Ніло-сахарські мови
Ніло-сахарські мови | |
---|---|
Поширені: | Африка: Алжир, Малі, Буркіна-Фасо, Бенін, Нігер, Нігерія, Камерун, Чад, Центральноафриканська Республіка, Судан, Південний Судан, Єгипет, Ефіопія, ДР Конго, Уганда, Кенія, Танзанія |
Класифікація: | гіпотетична макросім'я |
Групи: | |
Кількість носіїв: | 50 мільйонів |
ISO 639-2 and 639-5: | ssa |
Поширення ніло-сахарських мов на території Африки. |
Ніло-сахарські мови — гіпотетична макросім'я африканських мов, поширена між мовами афразійської і нігеро-конголезької макросімей і не увійшли ні в одну з них. Поширені в південній частині Сахари, в долині Нілу, в Сахелі, в регіоні Судану і в прилеглих районах Центральної, Західної та Східної Африки — від Малі на заході до Ефіопії на сході і від південного Єгипту на півночі до Танзанії на півдні.
Загальна кількість носіїв ніло-сахарських мов (згідно Ethnologue-16) приблизно дорівнює 39 мільйонам чоловік. Тим не менше, дані охоплюють діапазон з 1980 по 2005 рік (включаючи усереднені показники 1990-х років).
Якщо спорідненість цих сімей коли-небудь виявиться доведеною, то вона виявиться істотно більш далекою, ніж це можна припускати для нігеро-конголезьких мов. Так, згідно однієї з гіпотез (Грегерсен, 1972), нігеро-кордофанські мови включаються у ніло-сахарську гіперсім'ю (яка називається в такому випадку нігеро-сахарською) поряд з іншими (макро) сім'ями. Однак більшість лінгвістів з обережністю ставляться до таких припущень, оскільки спорідненість самих ніло-сахарських мов дуже далека від доведеності. Деякі мовні групи ніло-сахарської макросім'ї, за оцінками передували періоду неоліту. Так, наприклад, єдність східносуданських мов була заснована, орієнтовно, в 5-му тисячолітті до нашої ери. Ніло-сахарська генетична (і мовна) єдність обов'язково буде набагато давніше східносуданських мов, і буде стосуватись періоду верхнього палеоліту.[1]
Розподіл сімей ніло-сахарських мов може відображати розташування водних ресурсів у Зеленій Сахарі, коли пустеля була більш придатною для життя, ніж вона є сьогодні, — тобто в період неолітичного субплювіала, коли Сахара востаннє була саваною.[2]
Носії ніло-сахарських мов відносяться, як правило, до негроїдної раси, а в деяких районах Судану і Чаду — до перехідних і змішаних типів європеоїдно-негроїдної раси.
Згідно ніло-сахарської гіпотези разом об'єдналися 11 сімей та 4 ізольованих мови, які перераховані нижче приблизно з заходу на схід.
- Сонгайська сім'я (сонгай — зарма; Нігер і Малі) включає близько 10 мов.
- Сахарська сім'я (південний край Сахари біля озера Чад) включає близько 10 мов, з яких найвідоміша канурі.
- Мабанська сім'я включає 5-9 мов в південно-східному Чаді на кордоні з Суданом.
- У фурську сім'ю (фор) входить всього 2 мови на сході Чаду і заході Судану.
- Центральносуданська сім'я складається з 8 гілок, географічно розділених на західну (південь Чаду і північ ЦАР) і східну (південь Судану і північний схід ДРК) частини, і включає більше 60 мов (мови сара та ін.)
- Східносуданські (східносахельські) мови — умовне об'єднання (надсім'я) мов, включає близько 80 мов, що об'єднуються в 3 сім'ї та 1 ізольовану мову, спорідненість між якими остаточно не доведено .
- тама-нубійська сім'я (вкл. таманську і нубійську гілки);
- н'їманська сім'я;
- мова нара ;
- кір-аббайська сім'я, куди входять нілотські мови.
- мероїтська мова (мертва) — гіпотеза К. Рільї, що отримала підтримку низки західних лінгвістів.
- Сім'я каду (Кадуглі або тумтум) раніше включалася в кордофанську сім'ю. Складається з 7 мов у центрі Республіки Судан.
- Кульякська сім'я (руб) включає всього 3 невеликі мови в Уганді: ік, н'янгія, соо (тепес).
- Берта — ізольована в Ефіопії.
- Команська сім'я включає 5 мов на кордоні Ефіопії та Судану.
- Гумуз — ізольована в Ефіопії.
- Кунама — ізольована в Еритреї.
Під сумнівом залишається питання про приналежність до ніло-сахарських мов мертвої мероїтської мови.
Вперше ніло-сахарську гіпотезу в близькому до сучасного вигляду висунув Джозеф Грінберг. За його класифікації ніло-сахарські мови включали такі групи:
- комузські мови (включали команські мови і мову Гумуз)
- сахарські мови (у тому числі канурі)
- мови сонгаї
- мови фур
- мови мабан
- шарі-нільські мови — що включали 4 групи:
- центральносуданські мови
- мови кунама
- мови берта
- східносуданські мови (у тому числі нубійські і нілотські мови)
Згодом угруповання комузських і шарі-нільських мов були зовсім відкинуті.
У рамках ніло-сахарської макросім'ї виділяються декілька мов, які налічують не менше півмільйона носіїв (SIL Ethnologue, 2005):
- Луо або долуо (3.465.000 носіїв), поширений в Кенії, східній Уганді і Танзанії. Носіями є люди народності луо, третьої за величиною етнічної групи Кенії після кікую і лух'я. На цій мові говорив батько Б. Обами, 44 президента США.
- Канурі (3.340.000, група діалектів), носії проживають від Нігера до північного сходу Нігерії, де представляють найбільшу етнічну групу.
- Сонгайські мови (2.900.000, раніше вважалися однією мовою), носії проживають вздовж річки Нігер у Малі і Буркіна-Фасо. Найбільшим представником є мова зарма, велика за чисельністю мова Нігеру. Сонгайські мови поширені на всій території колишньої Сонгайської імперії. Проте, включення цих мов в ніло-сахарську макросім'ю є спірним.
- Дінка (понад 2.000.000), носії проживають в південному Судані. Мова одного з найбільш впливових етнічних угруповань південного Судану, до якої належить, зокрема, Джон Гаранг, покійний командувач Армії визволення Судану.
- Ланго (977.680), поширений серед одного з найбільших народів Уганди. Поряд з ачолі, носії мови Ланго піддавалися етнічним чисткам у роки диктатури Іді Аміна , що належав до іншого ніло-сахарського народу, каква.
- Масаї (883.000), поширений серед народності масаї в Кенії і Танзанії, що займаються скотарством.[3].
- Нуер (804.907), мова племені нуер в Південному Судані.
- Ачолі (791.796), поширена в Уганді і в Судані, найближчий родич мови ланго.
- Фур (501.800), одна з найбільших мов регіону Дарфур (букв. «будинок фур» арабською), суданської провінції, де тривалий час триває громадянська війна.
- Нубійські мови (495.000 — різні діалекти), нащадки мови стародавньої Нубії — традиційного ворога Стародавнього Єгипту, поширені від південного Єгипту до північного Судану.
- ↑ John Desmond Clark, From Hunters to Farmers: The Causes and Consequences of Food Production in Africa, University of California Press, 1984, p. 31
- ↑ Drake NA, Blench RM, Armitage SJ, Bristow CS, White KH. 2011. «Ancient watercourses and biogeography of the Sahara explain the peopling of the desert.» Proceedings of the National Academy of Science, 2011 Jan 11, 108(2):458-62.
- ↑ Ethnologue report for language code: mas
- Lionel Bender, 1997. The Nilo-Saharan Languages: A Comparative Essay. München.
- Lionel Bender (linguist)|Lionel Bender, 2000. "Nilo-Saharan". In Bernd Heine and Derek Nurse, eds., African Languages: An Introduction. Cambridge University Press.
- Christopher Ehret, 2001. A Historical-Comparative Reconstruction of Nilo-Saharan. Köln.
- Joseph Greenberg, 1963. The Languages of Africa (International Journal of American Linguistics 29.1). Bloomington, IN: Indiana University Press.
- Мови Азії та Африки (серія видань, друкувалася в 1980—1990 роках)
- Roger Blench. «Is Niger-Congo simply a branch of Nilo-Saharan?», in ed. Nicolai & Rottland, Fifth Nilo-Saharan Linguistics Colloquium. Nice, 24-29 August 1992. Proceedings. (Nilo-Saharan 10). Koeln: Koeppe Verlag. 1995. pp. 36–49.
- Edgar Gregersen. «Kongo-Saharan». Journal of African Languages, 11, 1:69-89. 1972.
- Roger Blench, 2011. "Can Sino-Tibetan and Austroasiatic help us understand the evolution of Niger-Congo noun classes?",[1] CALL 41, Leiden