Обговорення:Фемінітиви

Ця стаття є частиною Проєкту:Фемінізм (рівень: 4, важливість: найвища)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з фемінізмом. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники та учасниці проєкту будуть вам вдячні.	Статті проєкту «Фемінізм» Рівень якості Важливість Найв. Вис. Сер. Низ. Невід. Всього Вибр. 1 1 2 Вибр. 1 1 Добр. 1 2 3 1 7 I 3 3 4 2 2 14 II 14 43 65 23 1 146 III 22 144 340 133 8 647 IV 25 138 203 153 9 528 Список 2 18 4 3 3 30 Невід. 1 28 300 108 442 879 Всього 67 376 919 425 467 2254 Статистика оновлюється автоматично ↻
IV (заготовка)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Фемінізм має рівень «заготовка, стаття-стаб».
Найвища	Важливість цієї статті для проєкту Фемінізм: «найвища»
Портал «Фемінізм»	Чим допомогти: Додавайте цей шаблон {{Стаття проєкту:Фемінізм}} на сторінки обговорення всіх статей феміністської тематики.

Кілька зауважень

Перед тим, як повернути попередню версію, зроблю кілька зауважень щодо нейтральності. Наприклад, починаю з означення: «назви на означення жінок за професією». Ні, це не так. Фемінітиви це загалом всі назви граматичного жіночого роді, і жінок, і самок тварин, і, в традиційному мовознавстві, назви іменників спільного роду (посилання були). Не «Подекуди в сучасній науковій літературі можна натрапити на термін фемінатив», а навпаки, термін фемінітив ще не усталився, про що підтвердження посиланням, де про це зауважено. Посилання на 60-і роки зайве, бо непідтверджене. Через кілька абзаців про вплив російської мови, тоді як явище спільне для кількох слов’янських мов, посилання на Ковалика не доводить це твердження. Довідники, на кшталт Чак чи Пономарева, не обстоюють нормативність, а зауважують стилістику (викинуто важливі посилання-пояснення). Твердження про засадничий принцип некоректне. Відмінність української від російської теж помилкове твердження (тут наведено книгу, де досліджено, що в цьому питанн йдеться про однакові процеси, «про російсько-українську міжмовну конвергенцію»). Викинуто пояснення чинників, що спотворює зміст. Продовжено суб’єктивні міркування. Викинуто посилання на дослідження побічних ефектів у мовах з граматичним родом. Maksym Ye. (обговорення) 19:07, 2 березня 2018 (UTC)

Підтримую. @Олена Синчак та Ата: чи ви згодні із змінами? Якщо виникнуть якісь питання чи незгода з чимось з викладеного, прохання не правити текст, а висловлювати побажання на СО. З повагою. --В.Галушко (обговорення) 19:39, 2 березня 2018 (UTC)

Поверну попередній варіант, а потім спробую доповнити із змін те, що може мати сенс. Однозначно помилковим є відокремлення від групи іменників «спільного» роду, якими називають і чоловіків, бо саме для таких іменників колись створили й продовжують уживати назву фемінатив (посилання в тексті). Невікіпедійними є міркування про те, що правильним є одна назва, а всі інші називання помилкові, адже йдеться про ще неусталене, ще не термінологізоване поняття (посилання в тексті). Помилковим є протиставлення української і російської мови, а також незважання на ті самі процеси в інших слов’янських мовах; для підтвердження поставлю посилання на джерело. Maksym Ye. (обговорення) 01:31, 3 березня 2018 (UTC)

Пономарів про форми з -ка та -иня

Тут цитати, чому Пономаріва не можна назвивати однозначно прихильником фемінних інновацій. Через те, що він у рекомендаціях посилається на стилістичну різноманітність, на відмінність художнього, публіцистичного і розмовного від канцелярського офіційно-ділового й граматикалізованого наукового, і потрібно навести для пояснення думок цитату, де буде роз’яснено, чого аме стосуються зауваження.

«Категорія роду. Коли говорити про стилістичні можливості категорії роду іменників, то вона не однаково проявляє себе в різних функціональних стилях. В офіційно-діловому мовленні перевага віддається формам чоловічого роду, навіть коли є жіночі відповідники в загальнонародній мові. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове і соціальне становище: лаборант Ганна Петренко, аспірант Марія Ковальчук, лікар Олена Мазепа, хоч є цілком літературні відповідники лаборантка, аспірантка, лікарка. Форми з -ка слід уживати в художньому, публіцистичному і, безперечно, в розмовному мовленні. Беззастережне перенесення на ці стилі рис офіційно-ділового свідчить про недостатнє засвоєння мовних норм. Найабстрактніший за своїм граматичним значенням і лексичним наповненням середній рід. Тому він дуже часто використовується в науковій мові. Загалом кажучи, в науковому стилі граматична категорія роду виявляється настільки граматикалізованому й унормованому вигляді, що не припускає варіантних форм, уживання яких спричинює появу непотрібних у цьому випадку відтінків. Це зумовлюється призначенням даного стилю і становить одну з його характерних рис.» (Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. К., 1992. С. 145)

«...багато жарґонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема, в студентських та учнівських (...) філологиня — «студентка філологічного факультету» (...), історичка — «вчителька історії» (Сучасна українська мова / За ред. О. Пономарева, 2004, С. 74.)

«Процес утворення від іменників чоловічого роду назв жіночого роду досить продуктивний. Авторка, аспірантка, викладачка, кореспондентка, лідерка й под. зафіксовані в словниках. Не виключено, що згодом набудуть поширення й такі назви, як президентка, прем'єрка тощо. Від науковець поки що жіночого відповідника немає, але згодом він, мабуть, виникне. Можливо, це буде науковиця.» (Блог проф. Пономарева)

«До таких слів як філолог, соціолог, біолог жіночих відповідників поки що немає. Біологиня, філологиня, філософиня – це розмовні назви студенток біологічного, філологічного, філософського факультету.» (Блог проф. Пономарева: "мисткиня" і "біологиня")

Таку потрібну цитату-роз’яснення і надає Капелюшний, котрий зауважив також «трохи категоричність» розглянутих рекомендацій. Maksym Ye. (обговорення) 01:57, 3 березня 2018 (UTC)

Прийнято новий правопис:

• https://uk.etcetera.media/yak-pravilno-utvoryuvati-ukrayinski-feminitivi-zgidno-z-novim-pravopisom.html , де фемінітиви легалізовано
• https://www.genderculturecentre.org/feminitivi-ta-noviy-ukrainskiy-prav/

.--Yasnodark (обговорення) 16:46, 2 жовтня 2019 (UTC)

Болгариня

@Maksym Ye.: скажіть, будь ласка, чому Ви написали «болгариня»? --Олег (обговорення) 14:29, 25 червня 2019 (UTC)

фемінітиви. (від грець femka - небриті, tivus - піхви) - це термін в ліволіберанальні концепції світосприйняття національного єврейського угрупування "Єврейська солідарність". Вперше фемінітиви були використані на нюрнберзькому процесі, коли група українських колаборантів, намагаючись уникнути покарання змінила стать (так Степан Бандера став Стефанією Бендер, Симон Петлюра - Серафимою Петлірштейн, а Еріх Кох - Олексієм Порошенком), а у судді виникли проблеми з обслуговуванням даних персон. Другим відомим випадком використання фемінітивів стало 11 вересня 2001 року, коли в США СБУ руками васальних пішок "Аль-Каїди" запустили в башні-близнюки самольоти. Очевидці стверджують, що після цього на башнях утворились дири в формі слів "докторка. профереса. будівельникиня." Це спричинило масовий пост-травматичний синдром в підлітків, яких били в дитинстві і вони почали просувати ідеї терористів в суспільство. Станом на сьогодні, відомими фемінітивами є президентка, студентка і Сергій Стерненка. Видатний психолог України, Петро Моставчук, досліджуючи дане явище відкрив декілька нових універсальних фемінітивів, які широко поширились світом : "Алексюк Яна... ска шма блд, з мого, з мої сторони". Також, існує теорія що від використання фемінітивів у чоловіків спостерігаються проблеми з потенцією та ерекцією, тому ми не радимо ними користуватись за наявності пісюна у вас між ногами. --Карась Азовський (обговорення) 10:38, 28 жовтня 2022 (UTC)

Польська мова

Потрібен розділ критики.

У замітці Фемінітиви та польський взірець є свідчення щодо стилістичної обмеженості фемінативів у польській та про штучність новітніх українських фенімативів на -иня (суфікс витіснявся в укр. мові ще з 16 століття). --ЮеАртеміс (обговорення) 09:54, 6 грудня 2022 (UTC)

	Чоловічі форми у відношенні жінок сприймаються загалóм як більш престижні. На підставі цього означення жінки, як-от член, директор, керівник, мовознавець тощо, за відчуттям більшості поляків є більш шанобливими, аніж членкиня, директорка, керівничка, мовознавчиня. Деякі чоловічі форми таким чином усталені у вказаній функції, що назва «академічний навчитель» [себто викладач] відноситься і до чоловіків, і до жінок («навчителька» [себто вчителька] використовується лише в школі), назва керівник у відношенні жінок уживається в наукових інституціях (наприклад, Марія Ковальська — керівник відділу генетики), а керівничка — в інституціях меншого престижу, наприклад, у крамницях. На додаток, коли хочете виказати більшу повагу, вам слід звертатися до жінки скоріш «пані керівник», «пані директор», а не «пані керівничко», «пані директорко». Звісно, існують і такі назви, котрі роками функціонують у двох варіантах: чоловічому (наприклад, актор) і жіночому (акторка). Оригінальний текст (пол.) Formy męskie odnoszące się do kobiet odbierane są na ogół jako bardziej prestiżowe. Z tego tylko powodu określenia kobiety: członek, dyrektor, kierownik, językoznawca itp. w odczuciu większości Polaków są bardziej dostojne niż: członkini, dyrektorka, kierowniczka, językoznawczyni. Niektóre formy męskie są tak ustabilizowane w wymienionej funkcji, że nazwa nauczyciel akademicki odnosi się i do mężczyzny, i do kobiety (nauczycielka jest tylko w szkole), nazwa kierownik w odniesieniu do kobiety używana jest w instytucjach naukowych (np. Maria Kowalska – kierownik Zakładu Genetyki), kierowniczka zaś – w instytucjach o mniejszym prestiżu, np. w sklepie. Ponadto chcąc wyrazić większy szacunek, należy zwrócić się do kobiety raczej pani kierownik, pani dyrektor niż pani kierowniczko, pani dyrektorko. Są też oczywiście takie nazwy, które od lat funkcjonują w dwóch wariantach: męskim (np. aktor) i żeńskim (aktorka).
— Малгожата Марцьяник, проф., Університет Варшавський.

Поширення сфери вживання суфікса -ка в іменниках жіночого роду на означення осіб ішло також шляхом витіснення давніх суфіксів -ыни, -ыня, -иня. Так, наприклад, замість давніх христианыни, сусѣдыни, господарыни, богатыня тощо уже в українських пам’ятках XVI ст. виступають христианка, сусѣдка, господарка, богачка тощо. Правда, сучасна українська мова зберігає ще невелику кількість утворень із суфіксом -иня (<-ыня, -ыни); пор.: княгиня, рабиня, господиня та ін.; пор. також і новіші: грекиня, туркиня, німкиня (поруч: німкеня), діал. ґаздиня та ін.

— Бевзенко С.П., Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. – С. 122.

Чинні правила некоректні

Про фемінітивотворення: нове формулювання правила унеможливлює слова штибу мисливиця (за правилом мисливчиня). --ЮеАртеміс (обговорення) 09:56, 6 грудня 2022 (UTC)

Взагалі феміністичний рух за видимість жінок викрив занепад морфологічного чуття серед українських мовців. Сучасні неофемінітиви просто ломають об коліно принципи чергування голосних і традиційні (історичні) моделі творення фемінативів.--ЮеАртеміс (обговорення) 10:02, 6 грудня 2022 (UTC)