Оболенський Леонід Леонідович (дипломат)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Леонідович Оболенський
Леонид Леонидович Оболенский
Леонід Леонідович Оболенський
Леонід Леонідович Оболенський
Підписання Ризького мирного договору, 18 березня 1921 р. Л.Л. Оболенський крайній ліворуч.
Прапор
Прапор
2-й Повпред РРФСР в Польщі
Прапор
Прапор
8 листопада 1922 — 14 грудня 1923
Прем'єр-міністр: Ленін Володимир Ілліч
Попередник: Карахан Лев Михайлович
Наступник: він сам, як Повпред СРСР в Польщі
Прапор
Прапор
1-й Повпред СРСР в Польщі
Прапор
Прапор
14 грудня 1923 — 16 жовтня 1924
Прем'єр-міністр: Ленін Володимир Ілліч
Риков Олексій Іванович
Попередник: він сам, як Повпред РРФСР в Польщі
Наступник: Войков Петро Лазаревич
 
Народження: 1878(1878)
Російська імперія Орел, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть: 1930(1930)
СРСР
Національність: росіянин
Країна: Російська імперія
РРФСР
СРСР
Освіта: Імператорський Санкт-Петербурзький університет
Партія: РСДРП (1915—1917)
РСДРП(б) (1917—1918)
РКП(б) (1918—1925)
ВКП(б) (1925—1930)
Батько: Оболенський Леонід Єгорович
Діти: Леонід (1902)
 
Військова служба
Роки служби: 19181919
Приналежність: 3-я армія РСЧА
Рід військ: сухопутні війська
Звання: скарбник
Битви: Громадянська війна у Росії

Леонід Леонідович Оболенський (рос. Леонид Леонидович Оболенский; нар. 1878, Орел, Орловська губернія, Російська імперія — пом. вересень 1930, СРСР) — радянський державний і партійний діяч, один з перших радянських дипломатів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у 1878 році в місті Орел, Орловська губернія, Російська імперія (нині Орловська область, Росія). Батько Оболенський Леонід Єгорович — поет, журналіст, критик, філософ, видавець журналу «Русское богатство», у свій час був заарештований за зв'язок з каракозовцями. На засланні батько й познайомився з матір'ю Леоніда — звичайною селянкою.

Освіту здобув на юридичному факультеті Імператорського Санкт-Петербурзького університету. Серйозно захоплювався музикою, навчався композицій у М. А. Римського-Корсакова.

Робота у Російській імперії

[ред. | ред. код]

Після університету перебував на державній службі, був податковим інспектором в місті Арзамас Нижньогородської губернії, де в 1902 у нього народився син Леонід. Потім був переведений на службу в Нижній Новгород. Був членом правління Селянського Поземельного банку, мав досить високий державний чин — колезький радник (1913).

З 1915 року член РСДРП, меншовик. Мешкав у Пермі, де знаходився під наглядом поліції. В Адрес-календарі губернії на державній службі вже не значився. Займався громадською і політичною діяльністю.

Робота у СРСР

[ред. | ред. код]

Після Жовтневої революції приєднався до більшовиків. Перебував в Уральській комуністичній організації, працював в Пермському губернському комітеті РКП(б), а незабаром був призначений скарбником в 3-ю Червону армію на Східний фронт. З 1919 року в Москві, працював у Наркоматі фінансів РРФСР, був членом колегії та одночасно завідував відділом податків і мит. Член Малого Раднаркому РРФСР[1].

У 1920 році був переведений в Народний комісаріат закордонних справ РРФСР, був одним з членів урядової делегації РРФСР, яка підписала 12 липня 1920 року Мирний договір з Литвою. Як заступник голови делегації РРФСР брав участь в підписанні Ризького мирного договору, що завершив радянсько-польську війну[2].

З 1921 року — Радник повпредства РРФСР в Варшаві. Член урядової делегації РРФСР з питань підписання торгового договору між РРФСР, Україною і Польщею. У 19221924 рр. — повпред РРФСР (пізніше СРСР) в Польщі.

З 1929 року — Начальник Головного управління у справах мистецтв Народного комісаріату освіти РРФСР.

У 1930 році, протягом декількох місяців очолював Ермітаж, проте не встиг нічого продати або змінити.

У вересні того ж року помер від тяжкої хвороби.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Оболенский Л.Л. Итоги работ Наркомфина в области прямых налогов. // Известия Наркомфина. — 1919. — № 10. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указатель имен // Неизвестные документы (1891-1922). Ленин — революционер, мыслитель, человек. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2016. (рос.)
  2. Грицкевич А.П. Западный фронт РСФСР 1918—1920. — С. 453. — ISBN 978-985-16-6650-4. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]