Огюст де Вільє де Ліль-Адан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огюст де Вільє де Ліль-Адан
фр. Auguste de Villiers de L'Isle-Adam
Auguste de Villers de L'Isle-Adam.jpg
Псевдо Маріус
Народився 7 листопада 1838(1838-11-07)[1][2][…]
Сен-Бріє[4]
Помер 19 серпня 1889(1889-08-19)[5][2][…] (50 років)
Париж[7]
·рак шлунка
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Національність Французи
Діяльність драматург, поет, письменник, філософ, письменник-фантаст, автор
Мова творів французька[1]
Напрямок романтизм, символізм
Конфесія Римо-католицька церква

CMNS: Огюст де Вільє де Ліль-Адан на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Комте Жан-Марі-Матіас-Філіпп-Огюст де Вільє де Ліль-Адан (фр. Jean-Marie-Mathias-Philippe-Auguste, comte de Villiers de l'Isle-Adam; 1838-1888) — французький письменник і драматург. Представник романтизму і символізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у місті Сен-Бріє (провінція Бретань) на півночі Франції. Його батько маркіз Вільє де Ліль-Адан був нащадком одного з найстаріших дворянських родів Франції. До старовинної бретонської аристократії відноситься і рід матері письменника Марі Франсуази Ле Неву де Карфор.

Про ранні роки життя Вільє відомо порівняно небагато. Юнак отримав хорошу освіту і рано пристрастився до літератури. У 1857 році Вільє приїжджає в Париж. Там він знайомиться з Шарлем Бодлером і зі столичними літературними колами, пише свої перші твори, зокрема, публікує свою першу збірку «Перші вірші» (Deux Essais de Poésie, 1858). В цей час він відвідував літературні салони, кафе, був епізодичним співробітником кількох журналів і газет, а в 1867 році навіть головним редактором «Огляду літератури і мистецтва».

Початок франко-пруської війни Вільє зустрів в Люцерні, звідки він перебрався в Авіньйон, а потім — в Париж, вважаючи своїм прямим обов'язком — а він був офіцером національної гвардії — при необхідності зі зброєю в руках стати на захист батьківщини. Документально підтверджено, що Вільє був не тільки в числі активних захисників міста, але і залишився служити в національній гвардії.

Після поразки Паризької комуни він довгий час майже нічого не публікує. Ним було зроблено кілька невдалих спроб зайняти якесь офіційне положення: місце аташе у французькому посольстві в Англії, висунення своєї кандидатури до муніципальної ради.

Потім настає найпродуктивніший період життя письменника. У 1883-му році виходить його збірка «Жорстокі розповіді», здебільшого складений з новел, що виходили в журналах в 70-і роки. Через кілька років виходять нові збірки оповідань, а також з'являється роман, над яким Вільє працював не один рік, «Єва майбутнього».

У 1890-і роки п'єси Вільє ставилися в передових театрах, зокрема, e «Вільному театрі» Антуана, в «Художньому театрі» Поля Фора. Пізніше його ім'я на цілі десятиліття майже зовсім зникло зі сцени літературного життя. Хоча час від часу з'являлися статті і книги про Вільє. А в 1986 році у Франції в двох томах серії літературних пам'яток «Плеяда» побачило світ повне зібрання його творів. Його твори перекладені на десятки мов світу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Le Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1899. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852
  5. Le Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1889. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852
  6. International Music Score Library Project — 2006.
  7. Вилье де Лиль-Адан Филипп Огюст Матиас / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  8. Moiroux J. Le cimetière du Père-LachaiseParis: 1908. — P. 344.
  9. Le Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1895. — P. 3. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852
  10. Le Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1895. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852
  11. Le Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1889. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852

Посилання[ред. | ред. код]