Олав Лісоруб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олав Лісоруб
Олав Лісоруб
Олав Лісоруб
Ілюстрація Ґергарда Мюнте для «Саги про Інґлінґів» видання 1899 р.
Конунг Вермланду
650-ті — кін. VII ст.
Попередник: титул засновано
Наступник: Гальвдан Біла Кістка
 
Народження: сер. VII ст.
Уппсала
Смерть: кін. VII ст.
Вермланд
Причина смерті: Спалення
Рід: Інґлінґи
Батько: Інґ'яльд Підступний
Мати: Ґаутільда Альґаутсдоттір
Шлюб: Сольвейґ Гальвдансдоттір
Діти: Гальвдан Біла Кістка
Інґ'яльд Олавсон

Олав Лісоруб (давньоскан. Ólafr trételgja) — напівлегендарний конунг Вермланду з роду Інґлінґів, родоначальник його норвезької гілки.

Родовід[ред. | ред. код]

Докладніше: Родовід Інґлінґів

Життєпис[ред. | ред. код]

Практично всі відомості, що стосуються Олава, записані ісландським скальдом Сноррі Стурлусоном в першій сазі «Кола Земного» — в «Сазі про Інґлінґів».

Батьком був Інґ'яльд Анундсон, а матір'ю була Ґаутільда Альґаутсдоттір, донька Альґаута Ґаутрексона, конунга Йоталанду, онука Олава Гострозорого по материнській лінії, правителя Нерке. Вона відправила Олава на виховання до Бове в Вестерйотланд, де він виріс разом зі своїм прийомним братом Саксом, сином Бові, на прізвисько Грабіжник[1]. В той час була загальноприйнятою традиція відправляти дітей на виховання третім особам, з родини або відомим і шанованим людям.

Коли Олав почув про смерть свого батька, він зібрав людей, які бажали піти за ним, і вирішив піти до своїх родичів у Нерке: після звірств його батька свеї почали вороже ставитися до Інґлінґів[2].

Їм не можна було залишатися в Нерке, коли шведи дізналися про те. Їм довелося йти на захід через непролазні гірські ліси до озера Венерн і гирла річки Кларельвен (де зараз розташований Карлстад). Тут вони поселилися і стали розчищати від лісів землю. Незабаром вони створили цілу провінцію під назвою Вермланд, де могли добре заробляти[2].

Коли свеї дізналися, що Олав розчищає землю, вони почали збиткуватися з нього і назвали його Лісорубом, вважаючи його становище ганебним. Олав одружився з жінкою на ім'я Сольвейґ, яка була дочкою Гальвдана Ґултанда з Солеяру[en]. Вони мали двох синів, Інґ'яльда Олавсона та Гальдана Білу Кістку, які виховувалися в Солеярі в будинку їх дядька Сельве[2].

Тим часом Вермланд процвітав. Але це обернулося лихом для Олава: багато людей дізналися про багатство землі і захотіли оселитися там, викликавши перенаселення. Згодом почався голод, в чому звинуватили конунга, бо у свеїв саме правитель вважався відповідальним за процвітання і занепад. Вони, згідно з Сноррі, вирушили проти конунга, і, оточивши його будинок, спалили його. Вони оголосили Олава жертвою Одіну і роздягли, щоб мати добрий рік[3].

Сноррі приводить рядки Тьодольва з Квінна про це (в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, оригінал у виносках):[3]

Og ved vaagen
Olavs lig
ilden slugte,
og glo-fulde
Fornjots søn
Klæderne sved
af Svea-kongen.
Fra Upsaler
drog den ætling
af Lovdes æt
for længe siden.[4]

Проте, ця ж частина містить цікавий епізод. В кінці Сноррі пише, що головний з повсталих свеїв з'ясував, що не конунг був причиною бід, а перенаселення. Ватага несподівано прибуває до Солеяру, де виховувався Гальвдан Біла Кістка, щоб полонити його і поставити своїм правителем. Новоспечений конунг після цього підкоряє Солеяр і Раумарікі[3].

Historia Norwegiæ[ред. | ред. код]

Коротка «Історія Норвегії» містить цікаву, дуже коротку, і водночас дуже суперечливу відомість:

Ejus filius Olavus cognomento tretelgia diu et pacifice functus regno plenus dierum obiit in Swethia.[5][6]

Олав Лісоруб там називається королем Швеції, причому наводиться його прізвисько без жодного пояснення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ідар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я
  2. а б в «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 42
  3. а б в «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 43
  4. Ok við vág — hinns viðjar… — hræ Áleifs — ǫlgylðir svalg, — ok glóðfjalgr — gǫrvar leysti — sonr Fornjóts — af Svía jǫfri. — Sá áttkonr — frá Upsǫlum — Lofða kyns — fyr lǫngu hvarf.
  5. Ґустав Шторм (редактор): Monumenta historica Norwegiæ: Latinske kildeskrifter til Norges historie i middelalderen, Monumenta Historica Norwegiae, Крістіанія (1880), ст. 102.
  6. Його син, Олав, відомий як Лісоруб, тривало і мирно правив у Швеції і помер на схилі літ.

Посилання[ред. | ред. код]