Венерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венерн
швед. Vanern
Венерн
Венерн
58°48′ пд. ш. 13°19′ сх. д. / 58.800° пд. ш. 13.317° сх. д. / -58.800; 13.317Координати: 58°48′ пд. ш. 13°19′ сх. д. / 58.800° пд. ш. 13.317° сх. д. / -58.800; 13.317
Розташування
Країна  Швеція
Регіон Карлстад
Гаммаре
Крістінегамн
Гулльспонг (комуна)
Марієстад
Йотене
Лідчепінг (комуна)
Венерсборґ
Гресторп
Меллеруд
Омоль (комуна)
Сеффле
Грумс
Прибережні країни Швеція Швеція
Геологічні дані
Тип льодовикове
Розміри
Площа поверхні 5650  км²
Висота 44 м
Глибина середня 27  м
Глибина макс. 106  м
Розмір 140 км x 80 км
Довжина 140  км
Ширина 80  км
Берегова лінія 1940  км
Об'єм 153  км³
Вода
Солоність мінімальна  г/л
Період оновлення 9 рік[1]
Басейн
Вливаються Клар-Ельвен
Витікають Гета-Ельв
Площа басейну 46 800  км²
Країни басейну Швеція Швеція
Інше
Міста та поселення Карлстад, Крістінегамн, Марієстад, Лінчепінг та Венерсборг
Острови Колландсе, Торсе та Хаммаре
Вебсайт vanern.se/engelsk/eng_index.asp
Geonames 2665172
Венерн. Карта розташування: Швеція
Венерн
Венерн (Швеція)
Мапа

CMNS: Венерн у Вікісховищі

Венерн (швед. Vänern) — озеро у Швеції, найбільше на Скандинавському півострові та третє за площею в Європі (після Ладозького та Онезького озер). Розташоване на Середньошведській низовині у ландскапах Вестерйотланд, Дальсланд і Вермланд на південному заході країни.

Історія

[ред. | ред. код]

Геологічно озеро утворилося після останнього льодовикового періоду четвертинного зледеніння близько 10 000 років тому; коли лід розтанув, значна частина Швеції була покрита водою, створюючи протоку між Каттегатом і Ботнічним морем. У зв'язку з тим, що подальший післяльодовиковий відскок перевершив одночасний підйом рівня моря, озеро Венерн стало частиною Анцилового моря, яке займало Балтійський басейн. Венерн був пов'язаний з Анциловим морем протокою біля сучасного міста Дегерфорс (ландскап Нерке). Подальше підняття відрізало озера Венерн и Веттерн від Балтики[2]. Тому в озері все ще існують види, які зазвичай не зустрічаються в прісноводних озерах, наприклад бокоплав Monoporeia affinis.

Історія, розказана ісландським мифографом XIII століття Сноррі Стурлусоном в його «Молодшій Едді» про походження озера Меларен, ймовірно, спочатку була про озеро Венерн: шведський король Гільфі пообіцяв жінці Гефйоні стільки землі, скільки чотири вола можуть зорати за день і ніч, але вона використовувала волів з землі велетнів, і, крім того, частину землі викинула в море, де ця земля стала островом Зеландія. У «Молодший Едді» говориться, що «затоки озера відповідають мисам у Зеландії»[3], оскільки це набагато вірніше для озера Венерн, ймовірно, міф спочатку був про Венерн, а не про Меларен[4].

Битва на кризі озера Венерн була битвою VI століття, яка описана в скандинавських сагах і згадується в давньоанглійському героїчному епосі «Беовульф». У «Беовульфі» стверджується, що озеро Венерн знаходиться поруч з насипом дракона в Ернанессі[5].

6 травня 2009 року на дні озера було знайдено корабель вікінгів[6].

Площа водного дзеркала озера становить 5 650 км². Середня глибина озера становить 27 м, а максимальна — 106 м. З озера витікає річка Гета-Ельв (впадає у протоку Каттегат). Венерн є частиною водного шляху Стокгольм — Гетеборг.

Озеро розташоване на грабені, який утворився під час льодовикового періоду близько 10 тис. років тому. Берегова лінія озера мало порізана. Півострів, що глибоко вдається в озеро, ділить його на дві водойми, західна відома як Дальбос'єн, східна — як Вермландс'єн.

Озеро має кілька архіпелагів і близько 22 000 островів. Найбільші острови: Торсе (62 км²), Колландсе (56,78 км²) та Хаммаре (47 км²). Менші острови: Бромме (13,26 км²), Юре (1,55 км²) та Луре. В озеро впадає понад 30 річок, найбільші з яких Кларельвен (460 км), Бюельвен (190 км) і Тідан (187 км). Вода в озері Венерн найпрісніша з-поміж усіх прісних озер світу й близька до дистильованої води.

Найбільші порти на озері — Карлстад і Крістінегамн на півночі, Марієстад на сході, Лінчепінг на півдні, Венерсборг на південному заході.

Довкілля

[ред. | ред. код]

Екологічні моніторингові дослідження проводяться щорічно. У доповіді за 2002 рік дані не показали помітного зниження загальної якості води, але незначне зниження видимості через збільшення кількості водоростей. Зростаючий рівень азоту створював проблеми протягом 1970-х і 1990-х років, але зараз він регулюється і знаходиться на стабільному рівні.

Деякі затоки також мають проблеми з евтрофікацією і заросли водоростями та рослинним планктоном.

Рибальство

[ред. | ред. код]

У Венерні мешкає багато різних видів риб, тому на озері добре розвинене рибальство.Спортивне рибальство в озері є вільним та нерегульованим, як з берега, так і з човна (з деякими обмеженнями, наприклад, максимум три лосося або форелі на людину за добу). Комерційне рибальство вимагає дозволу.

Іхтіофауна

[ред. | ред. код]

У відкритих водах Венерн найпоширенішою рибою є корюшка європейська, домінуюча в східній частині Дальбос'єна, де в середньому 2600 корюшек на гектар. Другою за чисельністю є ряпушка, також найбільш поширена в Дальбос'єні (200—300 риб на гектар). Популяції можуть сильно відрізнятися в залежності від пори року, температури, рівня води та її якості.

В озері поширені два підвиди лосося атлантичного. Вони вже близько 9000 років живуть у водах озера Венерн і нерестяться в сусідніх річках і озерах. Перший підвид, гульспонзькій лосось, названий на честь східної притоки Гульспонгсельвен. Другим є кларельвенський лосось, який переважно нереститься в річці Кларельвен. Ці підвиди тісно пов'язані з атлантичним лососем Балтійського моря і відрізняються тим, що ніколи не виходять в океан. Відомо, що цей великий озерний лосось важить близько 18 кг. Найбільший в світі озерний лосось вагою понад 20 кг виловлений в озері Венерн. У притоках є й інші види лососевих. Найважливішими великими рибами в озері є також пструг струмковий і судак звичайний.

В озері Венерн поширені такі види сига:

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://wldb.ilec.or.jp/Details/Lake/EUR-16
  2. Björck, Svante (1995). A review of the history of the Baltic Sea, 13.0-8.0 ka BP. Quaternary International. 17: 19—40. doi:10.1016/1040-6182(94)00057-C.
  3. Anthony Faulkes (ed. and trans), Snorri Sturluson: Edda (London: Everyman, 1987), p. 7.
  4. Heimir Pálsson, 'Tertium vero datur: A study of the text of DG 11 4to', p. 44 http://urn.kb.se/resolve?urn=urn:nbn:se:uu:diva-126249 [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.].
  5. Howell D. Chickering, Jr. (ed. and trans), Beowulf (New York: Anchor Books, 2006), lines 3030-3032.
  6. 'Viking ship' discovered in Sweden's largest lake. www.thelocal.se (брит.). 8 травня 2009. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венерн