Ільків Ольга Фаустинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ольга Ільків)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ільків Ольга Фаустинівна
Olga ilkiv foto 1937 r..jpg
Народилася 21 червня 1920(1920-06-21) (99 років)
м. Стрий, Польська республіка
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, письменниця
Відома завдяки зв'язкова Романа Шухевича
Alma mater Стрийська гімназія
Український інститут для дівчат у Перемишлі
Ярославська гімназія
Львівський медінститут
Посада провідниця жіночої мережі ОУН Львова
Партія ОУН
Батько Фаустин Ільків
Мати Розалія-Катерина Коцур
У шлюбі з Володимир Лико («Данило»),
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Ольга Фаустинівна Ільків («Роксоляна», «О. Звіробій», нар. 21 червня 1920, м. Стрий) — зв'язкова Романа Шухевича. Політв'язень, 14 років провела в радянських тюрмах. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня[1]. Членкиня Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з 2015 року.[2] та Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ольга Ільків, 31 червня 2007 р.

Народилася в родині Фаустина та Розалії-Катерини з дому Коцурів. У 1933 р. Оля Ільків закінчила народну школу та вступила до Стрийської гімназії. Улітку 1934 р. виїхала до мами, яка раніше розлучилася з батьком, у Варшаву. Брала приватні уроки, зокрема у соратників Симона Петлюри. Математики навчав Іван Макух — міністр ЗУНР. Згодом навчалася у Українському інститут для дівчат у Перемишлі (1936—1939), там вступила до «Пласту».

У Кракові після закінчення курсів від Ярославської гімназії склала матуру (1940). Взимку 1941 р. вступила в ОУН. Після короткого вишколу була нелегально переправлена через «зелену границю» до Львова, де 24 липня 1941 р. скерована у похідну групу на Житомирщину. Однак, після проведених гестапо арештів членів ОУН у Львові, похід скасували. Відтак Ільків працювала у Головній дирекції Львівської залізниці друкаркою. На свої документи діставала квитки для оунівців.

До окупації Львова більшовиками навчалася у Львівському медінституті та відвідувала курси косметики. З 1942 р. — провідниця жіночої мережі ОУН Львова. 27 квітня 1943 р. взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликотою Ликом[джерело?] («Данилом»), керівником Стрийського Проводу ОУН (загинув 17 березня 1948 р.). Маму Олі на Різдво 1945 р. заарештували в помешканні при вул. Колонтая, 6 (тепер М. Менцинського) у Львові. Після звільнення Розалію переселили в кімнату без вигод, тому що її помешкання (чотирикімнатне) віддали заступнику начальника тюрми НКВС № 4 (Бриґідки).

Із 1945 р. Ольга Ільків — у підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН. 11 липня 1946 р. в селі Конюхів Стрийського р-ну народила доньку Звениславу. До Княгинич «Роксоляна» прибула 12 жовтня 1946 р. разом з мамою та дочкою. Там з «Монетою» облаштували конспіративне помешкання для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла в організації підпільної «хати» для «Тараса Чупринки» у с. Грімне Городоцького району. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира. Ольга захоплювалася поезією, і сама писала вірші (псевдонім — «О. Звіробій»), які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р. На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається у ГДА СБУ), в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МҐБ.

У 1952 року засуджена Особливою нарадою при МҐБ у Києві на 25 років. Ув'язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.

Від вересня 1964 р. працювала санітаркою в Львівській обласній лікарні, від 1966 р. — у домоуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976) працювала у Львівському історичному музеї. Згодом, у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту у Львові (1977—1979), збирала старожитності на Опіллі, зокрема, Ходорівщині.

Ольга Ільків брала участь в установчих зборах КУН у Києві (1992) та ОУН в Україні (1993). У 1995—2000 роках — заступник голови Всеукраїнської ліги українських жінок, від 2003 співпрацює у Львівському обласному громадському об'єднанні «Комітет Свободи».

Тепер Ольга Ільків є учасницею наукових та виховних заходів, присвячених Визвольним змаганням українців. Вона була і залишається символом відваги. Бере активну участь у політичному житті України.

У 2012 році, за активну громадянську та життєву позицію, творчу діяльність, участь у наукових та виховних заходах, Ольга Ільків була відзначена у номінації «Львів'янин (львів'янка) року»[3].

Ольга Ільків є однієї з героїнь фільму «Три історії Галичини».

Доробок[ред. | ред. код]

Ольга Ільків авторка низки статей про Романа Шухевича. 2015 року Ольга Ільків презентувала свою збірку вірші "У тенетах двох «закриток»[4].

Книги
  • Ільків Ольга Фаустинівна. У тенетах двох «закриток»: поезія / Ольга Ільків. — Л.: Каменяр, 2011. — 183 с.: фотогр., ноти. — 1000 екз. ISBN 978-966-607-171-5
Статті
  • Ольга Ільків, «Роман Шухевич як літературний критик» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),
  • Ольга Ільків, «Роман Шухевич у моєму житті» // «Літопис УПА. Т. 45. Генерал Роман Шухевич — „Тарас Чупринка“ Головний Командир УПА» (Торонто; Л., 2007).
  • Ольга Ільків, «Провідник Роман Шухевич і жінки» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]