Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


університет
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
ЛНМУ
лат. Universitatis Medicinalis Leopoliensis
Головний корпус університету
Головний корпус університету
49°50′09″ пн. ш. 24°02′56″ сх. д. / 49.835999999999998522° пн. ш. 24.04899999999999949° сх. д. / 49.835999999999998522; 24.04899999999999949Координати: 49°50′09″ пн. ш. 24°02′56″ сх. д. / 49.835999999999998522° пн. ш. 24.04899999999999949° сх. д. / 49.835999999999998522; 24.04899999999999949
Засновано 1784 (факультет Львівського університету)
1939 р. (як окремий заклад)
Ректор академік
Зіменковський Борис Семенович
Студентів: 5 150
Аспірантів: 70
Докторів наук: 124
Професорів: 108
Веб-сайт: www.meduniv.lviv.ua
Юридична адреса: вул. Пекарська, 69,
Львів 79010

CMNS: Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького на Вікісховищі

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (ЛНМУ; лат. Universitatis Medicinalis Leopoliensis) — один з найбільших та найстаріших медичних навчальних закладів України. Готує спеціалістів за напрямами , медицина, медико-профілактична справа, стоматологія та фармація[1]. За даними міжнародної бази Scopus університет посідає третє місце серед медичних вишів України[2].

Структура[ред.ред. код]

Наразі в університеті налічується п'ять факультетів та один відділ[3]:

  • Медичний факультет №1
  • Медичний факультет №2
  • Стоматологічний факультет
  • Фармацевтичний факультет
  • Факультет післядипломної освіти
  • Відділ по роботі з іноземними студентами

Сумарно на них функціонує 75 кафедр[4].

Історія[ред.ред. код]

Головний корпус, 1898
Головний корпус медичного факультету Львівського університету імені Франца І. 1894 рік

Історія Львівського медичного університету сягає 1661 року, коли 20 січня привілеєм короля Яна Казимира Львівська єзуїтська колегія була піднесена до рангу Академії з присвоєнням титулу Університету у складі чотирьох факультетів. Однак повноцінний медичний факультет аж до закриття Університету у 1773 році так і не був утворений.

16 листопада 1784 року, згідно з привілеєм імператора Йосифа ІІ від 21 жовтня 1784 року, відбулося відновлення у Львові університету з чотирма факультетами: теології, права, філософським і медичним. Саме з цього дня відраховує свій вік Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.

Упродовж 18911898 рр. були збудовані та почали функціонувати нові навчальні корпуси та клінічні бази Університету: анатомофізіологічний, патологоанатомічний, хімічний, акушерства та гінекології, хірургії, внутрішніх хвороб, дерматовенерології, оториноларингології та ін. У березні 1900 р. відбувся перший випуск лікарів у кількості 16 осіб, серед яких було двоє українців — І. Полохайло і Я. Грушкевич. Через 100 років — у червні 2001 р. — дипломи про закінчення Університету отримали 775 лікарів, провізорів і медсестер.

У першій половині XX століття у Львові викладали медицину вихідці з університетів Кракова, Відня, Гайдельберґа та інших провідних європейських осередків освіти. Кафедри медичного факультету Львівського університету очолювали вчені світової слави професори Г. Кадий, В. Шимонович, А. Бек, Я. Прус, А. Марс, Л. Ридиґер, А. Цєшинський, М. Ненцкий, Я. Парнас, Р. Вайґль, В. Новіцький та багато інших.

З 1920 р. до 1925 р. у Львові працював Український Таємний Університет, який виник через негативне ставлення польської влади до навчання українців у Львівському університеті. З 1921 р. у складі Українського Таємного Університету був організований медичний факультет, який складався з 10 кафедр, на яких навчалося 185 студентів. Серед викладачів були М. Панчишин, М. Музика, І. Куровець, С. Балей, О. Барвінський та ін. Внаслідок відсутності відповідної лабораторної та клінічної бази студенти третього і наступних курсів продовжували своє навчання у Празі, Відні, інших університетах за кордоном.

У 1939 році, після входження західноукраїнських земель до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки, медичний факультет Львівського університету було виділено зі складу університету і реорганізовано у Львівський державний медичний інститут з двома факультетами: лікувально-профілактичним і фармацевтичним. Ректором був Макарченко Олександр Федорович. Того ж року при інституті заснована наукова бібліотека.

З початком німецької окупації Львова діяльність вищих навчальних закладів припинилася. Через тиждень після вступу до Львова німецько-нациських військ, у липні 1941 року, нацисти розстріляли 36 професорів львівських вищих навчальних закладів, серед яких було 13 професорів медичного інституту: Т. Островський, В. Добжанецький, С. Прогульський, І. Грек, Р. Ренцкий, А. Соловей, В. Серадський, С. Манчевський, В. Новіцький, А. Цєшинський, Ю. Гжендельський, Г. Гілярович, С. Руф. Ця акція була лише одним із епізодів ретельно спланованої гітлерівцями широкомасштабної кампанії тотального винищення діячів польської науки і культури як еліти нації. Під час окупації трагічно загинули професори А. Ластовецький, Б. Яловий, А. Бек.

20 травня 1942 року розпорядженням німецької окупаційної адміністрації на базі Львівського медичного інституту було створено медичні фахові курси. Їх навчальні програми принципово не відрізнялися від передвоєнних і були практично ідентичними з німецькими програмами вищої медичної освіти. Дещо пізніше вищезазначений навчальний заклад отримав офіційну назву Державні медикопрофілактичні фахові курси. Його орґанізація і діяльність стали можливими завдяки самовідданій жертовній праці народного професора М. Панчишина та доктора Р. Осінчука.

Анатомічний корпус

1 жовтня 1944 року, через два місяці після звільнення Львова з-під німецької окупації, у Львівському державному медичному інституті розпочався новий навчальний рік.

Починаючи з 1961 року, поряд із підготовкою національних кадрів, Університет здійснює навчання іноземних громадян з країн Європи, Азії, Африки та Америки. За 40 років підготовлено близько 2000 лікарів і провізорів — іноземців, які успішно працюють у багатьох країнах світу. З 1997 р. розпочато і динамічно розвивається навчання іноземних студентів англійською мовою.

17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України № 1262 Львівський державний медичний інститут отримав статус вищого навчального закладу IV рівня акредитації і був перейменований на Львівський державний медичний університет.

21 жовтня 1998 р. Університетові присвоєно ім'я Данила Галицького, першого короля Галицько-Волинської держави. Данило Галицький проводив прогресивні на той час державні й адміністративні реформи, розвивав освіту і культуру, удосконалював військо та створив для нього першу школу тогочасних медиків, яка започаткувала розвиток медицини у Галичині.

21 серпня 2003 р. Указом Президента України № 872/2003 Львівському державному медичному університету імені Данила Галицького, враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання наслідків його діяльності, вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, надано статус Національного медичного університету[5][6].

При ЛНМУ діє Товариство молодих вчених і спеціалістів.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Випускники[ред.ред. код]



Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.