Омела біла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Омела біла
Біла омела (Viscum album) на тополі
Біла омела (Viscum album) на тополі
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Сандалоцвіті (Santalales)
Родина: Сандалові (Santalaceae)
Рід: Омела (Viscum)
Вид: Омела біла
Біноміальна назва
Viscum album
Підвиди
  • V. album subsp. abietis
  • V. album subsp. album
  • V. album subsp. austriacum
  • V. album subsp. coloratum
  • V. album subsp. creticum
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3972

Омела біла (Viscum album L.) Місцеві назви — імела, баб'ячий прокльон. З родини омелових - Loranthaceae. Напівпаразитна рослина, що оселяється на надземних частинах листяних, рідко хвойних дерев. Багаторічний кущик (20-60 см заввишки), здебільшого кулястої форми (20-120 см у діаметрі) з вилчасторозгалуженими, голими, зеленувато-жовтими, дерев'янистими гілками. Корені проникають під кору дерев рослин-живителів і розвивають присоски (гаусторії), що вростають углиб стовбура. Листки супротивні (3-6 см завдовжки, 6-15 см завширшки), зимуючі, сидячі, шкірясті, товсті, жовто-зелені, видовжені, на верхівці тупі, цілокраї, голі. Квітки жовті, непомітні, роздільностатеві, сидячі розміщені по 3-6 у розвилках гілок. Рослини дводомні. Тичинкові квітки з простою, віночкоподібною, трубчастою, чотирироздільною оцвітиною, тичинок чотири, пиляки сидячі, прирослі до листочків оцвітини. Оцвітина маточкових квіток з 3-4-роздільним відгином; стовпчика немає, приймочка сидяча, порошкоподібна, зав'язь нижня.

Плід — ягодоподібний, білий, кулястий або короткоовальний (6-9 мм завдовжки, 5,5-9,5 мм завширшки) з трохи вдавленого верхівкою, одно- або двонасінний.

Омела паразитує на листяних породах — тополях, кленах, березах, вербах, липах, дубах, в'язах, грушах, яблунях, зрідка на хвойних — сосні та ялиці. Цвіте у березні — квітні. Трапляється в лісостепових районах, на Поліссі, зрідка на півночі Степу, в Криму. Основні райони заготівель можливі в Житомирській, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій областях. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, камеденосна рослина. У науковій медицині використовують молоді стебла з листками омела - Stipites Visci cum Eoliis - або окремо листки як свіжі, так і сухі.

Гілки омели використовують при гіпертонії і як тонізуючий засіб при атонії кишечника. Рідкий екстракт з молодих листків застосовують при легеневих і носових кровотечах. Препарат акофіт, до складу якого входить настій з свіжих листків омела, вживають для лікування різких видів невралгії. Препарати з омела розширюють кровоносні судини і використовуються для лікування стенокардії, зморщеної нирки. Рослина містить сліди алкалоїдів, смолистої речовини, холін, дубильні, гіркі й сапоніноподібні речовини, жирні кислоти, цериловий спирт.

У народній медицині омела широко застосовується як протиконвульсивний засіб при епілепсії, істерії, запамороченні, як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах. Водний відвар п'ють при підвищеному тиску крові, головних болях, хворобах серця і нервових захворюваннях, астмі, ревматизмі, при проносах, туберкульозі легень і пухлинах, при тривалих менструаціях і як глистогінний засіб. Зовнішньо листки і плоди омела використовують при ревматизмі, подагрі, набряках лімфатичних вузлів, для пом'якшення наривів.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжих ягід і листків. Взимку ягоди є улюбленою їжею деяких птахів. Із ягід добувають клей, який застосовують для боротьби з шкідниками плодових порід та проти мух.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають ягоди і листки восени і взимку, обламуючи їх на деревах. Для заготівлі гілок з високих дерев користуються секаторами або гачками. Сушать сировину під наметами або в теплих приміщеннях, розстилаючи її тонким шаром на папері або тканині. Сухі листки пакують у мішки або тюки вагою по 25-50 кг, зберігають у сухих, добре провітрюваних, затемнених приміщеннях. Не можна зберігати в кімнатах, закритих приміщеннях, бо омела виділяє отруйні речовини, які дуже небезпечні для людини.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979