Органічні продукти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Органічні продукти (від англ. organic food) — продукція сільського господарства та харчової промисловості, виготовлена відповідно до затверджених правил (стандартів), які передбачають мінімізацію використання пестицидів, синтетичних мінеральних добрив, регуляторів росту, штучних харчових добавок, а також забороняють використання ГМО[1].

Наприклад, у сільському господарстві на полях не використовують хімічно-синтезованиих мінеральних добрив, ГМО, а для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні та біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. У тваринництві особливу увагу приділяють кормам (без консервантів, стимуляторів росту, збудників апетиту) та безстресовим умовам утримання й транспортування, заборонено використовувати антибіотики та гормони. Щодо готової продукції заборонено рафінування, мінералізація та інші прийоми, які вбивають поживні властивості продукту, а також додавання штучних ароматизаторів, барвників тощо.

Сертифікація органічних продуктів[ред.ред. код]

Маркування органічних продуктів
USDA organic seal.svg
США
Organic-Logo.svg
Європейський Союз

Коли йдеться про органічну продукцію й розвиток її ринків, надзвичайно велику роль відіграє «органічна» гарантійна система, що включає спеціалізовані інспекційні та сертифікаційні органи. Ця система в своїй діяльності використовує як правові норми, що встановлюють обов'язкові вимоги в рамках державного регулювання, так і певні визначені стандарти, які є добровільними угодами — результатом досягнення визначеного консенсусу споживачів і виробників товарів і послуг. У сучасному світі переважає тенденція заміни правових норм щодо органічної продукції стандартами, оскільки останні є простішими в застосуванні й легше піддаються міжнародній гармонізації, а також через політику дерегулювання, до якої вдаються в багатьох країнах.

Система інспекції органічної продукції в більшості країн ЄС є мішаною — державно-приватною. Державні органи здійснюють акредитацію приватних сертифікаційних установ та нагляд за їх діяльністю. Ті, своєю чергою, контролюють виробників сільгосппродукції та переробні підприємства й сертифікують їхню продукцію згідно з тими або іншими «органічними» стандартами, що повинні бути узгоджені з базовими стандартами Міжнародної Федерації органічного сільськогосподарського руху IFOAM. Експорт органічної продукції в ЄС з інших країн передбачає обов'язкову наявність сертифіката, виданого акредитованою в ЄС сертифікаційною установою.

У такий спосіб ця гарантійна система (сертифікації, інспекції та маркування) забезпечує відповідність органічним стандартам усього процесу сільськогосподарського виробництва й переробки до рівня кінцевої продукції, включно з її пакуванням, маркуванням та доставкою споживачам. З 1 липня 2012 року для усієї пакованої органічної продукції, виробленої на території ЄС, обов'язковим є нанесення на упаковку спеціального уніфікованого логотипу, паралельно з яким можуть розміщуватися приватні, регіональні або національні логотипи органічної продукції. Уніфікований логотип органічної продукції, прийнятий в ЄС, на добровільних засадах також може використовуватися для маркування органічних продуктів не розфасованих для кінцевого споживача, а також для органічних продуктів, що імпортуються на територію ЄС з третіх країн[2].

В Україні вже є понад 210 «органічних» господарств, проте переважна частина з них сертифікована іноземними сертифікаційними компаніями відповідно до європейських «органічних» стандартів. Українськими учасниками органічного руху, в т.ч. асоціацією "Біолан Україна", Федерацією органічного руху України, клубом органічного землеробства та ін, створено національний сертифікаційний орган — «Органік Стандарт»[3].

Поширення органічних продуктів у світі[ред.ред. код]

За останніми даними Міністерства сільського господарства США (USDA) на органічні продукти всіх видів припадає 3 % від загального обсягу американського ринку, а в європейських країнах цей показник коливається від 1 % до 7 %.

Японія традиційно є лідером органічного ринку серед країн Азії. Щороку зростає культура органічного харчування в Китаї, Таїланді, Сінгапурі, Малайзії та Індії оскільки споживачі стають більш платоспроможними. Наприклад, органічний ринок Індії за останні два роки зріс на 200 %.

Країни, що розвиваються, повільніше просуваються в даному напрямку, тому що за високу якість потрібно витратити чималі кошти. Екологічно чисті фрукти, овочі, м'ясо і молоко зазвичай набагато дорожчі. У Китаї ціни на «еко-продукти» можуть перевищувати ціни неорганічних продуктів до 700 %.

Органічні продукти в Україні[ред.ред. код]

На кінець 2015 року сільськогосподарські площі під органічними господарствами становили понад 410 тис. га, що вдвічі більше, ніж 12 років тому. За цим показником Україна 2015 року зайняла 22-е місце у світі. Водночас велика частина сертифікованих органічних продуктів, вироблених в Україні, йде на експорт. Через це насичення внутрішнього ринку цією продукцією недостатнє. Зокрема, це пов'язано з тим, що більшість української органічної продукції — це сировина для виробництва кінцевого продукту (зерно, бобові, олійні культури). Та в останні роки почало активно розвиватися органічне рослинництво — вирощування овочів, фруктів, ягід, розвиватися переробка цієї продукції (є вже українські сертифіковані крупи, повидло, соки, сиропи, сухофрукти, чаї, м'ясні та молочні продукти тощо)[4].

У зв'язку з тим, що в Україні довго не приймаються підзаконні акти до Закону «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» , органи сертифікації орієнтуються на європейське регулювання, правила сертифікації і маркування.

Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006—2007 рр., склавши у 2006 році -  400 тис. євро, у 2007 році -  500 тис. євро, у 2008 - 600 тис. євро, у 2009 — 1,2 млн. євро, у 2010 - 2,4 млн. євро, у 2011 р. цей показник зріс до 5,1 млн.євро, у 2012 році – до 7,9 млн.євро, у 2013 р. - до 12,2 млн.євро, у 2014 р. - до 14,5 млн.євро., а у 2015 р. - до 17 млн.євро.[5].

Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»[ред.ред. код]

03.09.2013 р. ухвалено Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який набрав чинності 10.01.2014 р.

Згідно з Законом, органічна продукція — це продукція, отримана в результаті сертифікованого виробництва, під час якого виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів[6].

Критика[ред.ред. код]

У Міністерстві сільського господарства США органічні продукти харчування описують як: «Органічне м'ясо, птиця й молочні продукти походять від тварин, які не отримували антибіотиків або гормонів росту. Органічні продукти вирощують без використання більшості традиційних пестицидів, добрив із синтетичними складниками або мулом стічних вод, біоінженерії чи іонізуючої радіації». Тобто «органічні продукти харчування» цілком законно можуть вирощувати з використанням традиційних пестицидів, хоча й не всіх (тобто тих, що чітко регламентовані у відповідних нормах/стандартах).[7]

Європейське законодавство та базові міжнародні стандарти стосовно органічного виробництва й переробки продукції, прийняті IFOAM (Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху), дозволяють використання харчових добавок (наприклад, E—153, E—170, E—200 тощо)[8][9].

У звіті Consumers Union Research Team Shows: Organic Foods Really DO Have Less Pesticides, оприлюдненому 2002 року, йшлося про те, що вміст залишків пестицидів в органічних продуктах становив 30 % від їхнього вмісту в традиційних продуктах [10]. У США моніторинг залишків пестицидів у продуктах харчування здійснюють, керуючись Програмою даних щодо пестицидів (Pesticide Data Program), яка входить до зведення законів МСГ США. У звіті цієї служби від 2005 року записано: «Дані свідчать, що 29,5 % усіх перевірених зразків органічних продуктів не містили пестицидів, у 30 % виявили залишки одного пестициду, у 40 — більше одного». Ціла низка подальших досліджень різних наукових установ засвідчила, що 25 % органічних продуктів харчування містять залишки пестицидів. Згідно зі стандартами органічного землеробства, не можна використовувати синтетичні пестициди, але дозволено застосовувати специфічні пестициди, одержані з рослин[7].

Агенція США з охорони довкілля нарахувала 195 зареєстрованих речовин-біопестицидів тваринного, рослинного або мінерального походження, які також є токсичними і які використовують у 780 продуктах. Біопестициди менш небезпечні за звичайні пестициди, але не є взагалі нетоксичні.

Безпечніше використовувати органічні добрива, бо їх виготовляють із гною, торфу, морських водоростей, селітри чи компосту. Проте для досягнення ефективності їхньої дії потрібні великі дози внесення, що є затратним для виробника. Наприклад, для того, щоб виростити однакову кількість продукції, потрібно внести до 4 т/га органічних добрив проти 1 т хімічних.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]