Міністерство аграрної політики та продовольства України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міністерство аграрної політики та продовольства України
(Мінагрополітики України)
Logo of Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine.svg Flag of Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine.svg
Загальна інформація
Країна Україна
Штаб-квартира 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24
Відповідальний міністр Кутовий Тарас Вікторович
ЄДРПОУ 37471967
Офіційний сайт
Україна

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Політика та влада України

Конституція
Прокуратура
Політичні партії
Адміністративний устрій
Внутрішня політика

Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) — міністерство, центральний орган виконавчої влади України. Утворене 9 грудня 2010 року[1] шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.

Діяльність міністерства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Історія[ред.ред. код]

Предтечею Міністерства аграрної політики та продовольства України був Генеральний секретаріат земельних справ, створений 15 червня 1917 року у рамках Уряду Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком. Першим очільником відомства став Б. Мартос. Територіально воно розміщувалося у Києві по вул. Володимирській, 19. У різні періоди існування Центральної Ради посаду Генерального секретаря земельних справ, крім Б. Мартоса, обіймали М. Савченко-Більський, Б. Зарудний та ін [2].

22 січня 1918 року Генеральне секретарство земельних справ було перейменовано у Міністерство земельних справ, яке мало ті ж самі повноваження і функції, але більш розширену структуру. Першим міністром став М.М. Ковалевський.

На початкових етапах існування радянської влади керівництво галузевим виробництвом здійснювала спеціальна Земельна Комісія при Всеукраїнському ревкомітеті, яку згодом, із 20 лютого 1920 року, була трансформована у Народний комісаріат землеробства України. Починаючи з 1923 року, Комісаріат остаточно взяв на себе функції координатора-господаря на селі як у питаннях виробництва, так і науково-освітнього забезпечення. Законодавчо відповідаючи за всі перетворення на селі, цей наркомат, передусім, завдячуючи М. Вольфу, зумів довести необхідність існування плановості всіх важелів народного господарства навіть під час зміній ідеології у бік так званого колективізму.

У подальшому назва Міністерства еволюціонувала зі змінами, що відбувалися у суспільно-політичному та економічному житті країни, але залишилася незмінною основна теза, закладена ще на початковому етапі становлення відомства, – законодавча відповідальність за всі важелі перетворень стосовно землі та господарювання на ній.

У зв'язку з утворенням незалежної України (1991), на вимогу Конституції України (1996), яка дозволяє приватну власність, у державі було переглянуто норми державного регулювання економіки, змінене аграрну політику, здійснюється аграрна реформа, формуються нові аграрні відносини тощо. На цих підставах було утворено і діє Міністерство аграрної політики України. Відповідно до Указу Президента України Мінагрополітики України реорганізовано в Міністерство аграрної політики та продовольства України, затверджено відповідне Положення про міністерство. За часів незалежної України на посаді міністрів аграрної політики перебувало 12 посадовців. Нинішній міністр — Швайка Ігор Олександрович працює на посаді з 27 лютого 2014 року.

У всі часи існування головного галузевого відомства відповідними провідниками всіляких змін були його очільники: міністри землеробства УЦР, Української Держави, УНР, народні комісари українського уряду радянської доби.

Структура[ред.ред. код]

Керівництво[ред.ред. код]

Підпорядковані центральні органи виконавчої влади[ред.ред. код]

Структурні підрозділи[ред.ред. код]

  • Управління патронатної служби Міністра
  • Управління внутрішнього аудиту
  • Департамент правової та законопроектної роботи
  • Сектор запобігання і протидії корупції
  • Департамент економічного розвитку аграрного ринку
  • Департамент фінансово-кредитної політики та бухгалтерського обліку
  • Департамент зовнішньоекономічних зв’язків
  • Департамент землеробства
  • Департамент тваринництва
  • Департамент продовольства
  • Департамент інженерно-технічного забезпечення та сільськогосподарського машинобудування
  • Відділ публічної інформації, взаємодії з Кабінетом Міністрів України та розгляду звернень громадян
  • Департамент роботи з персоналом
  • Департамент контролю апарату
  • Департамент науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій
  • Управління комунікацій із засобами масової інформації, зв'язків з громадськістю та інформатизації
  • Управління державного майна
  • Оперативно-режимне управління
  • Сектор охорони праці та пожежної безпеки.

Комісії міністерства[ред.ред. код]

  • Комісія з питань розвитку сільських територій[3]
  • Комісія з питань розвитку аграрного ринку України[4]
  • Комісія з питань земельних відносин[5]

Наукові установи у сфері управління міністерства[ред.ред. код]

  • Вищі навчальні аграрні заклади
  • Науково-дослідні установи
  • Підвідомчі організації
  • Інші заклади Мінагрополітики України

Дорадчі органи[ред.ред. код]

При Мінагрополітики діє Громадська рада — як консультативно-дорадчий орган [6], дільність якої регулюється Положенням про Громадську раду при Мінагрополітики [7].

В жовтні 2014 започатковано створення при міністерстві Ради з питань європейської інтеграції. У складі ради будуть функціонувати експертні групи за відповідними напрямами, що відображають проблематику міністерства: з питань лісового господарства; регулювання земельних відносин; удосконалення альтернативних видів палива; з питань санітарних та фітосанітарних заходів; з питань виноробної галузі, розвитку виробництва алкогольних напоїв; з розвитку та регуляції галузі свинарства; безпечності харчових продуктів; з питань розвитку виробництва молока; функціонування ринку зерна; з питань насінництва; з питань освіти на сільських територіях; сільськогосподарської техніки; з питань підтримки малих та середніх фермерських господарств; з питань доступу сільських жителів до кредитних ресурсів; з питань соціального розвитку сільських місцевостей; інституційної розбудови АПК; з питань просування української продукції на ринку ЄС[8].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]