Ор Атіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ор Атіка
фр. Aure Atika
Aure Atika 2015.jpg
Дата народження 12 липня 1970(1970-07-12)[1] (49 років)
Місце народження Ешторіл, Cascais e Estoril[d], Кашкайш
Громадянство Франція Франція
Професія акторка
Роки активності 1979 — наш час
IMDb ID 0004133
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Commons-logo.svg Ор Атіка у Вікісховищі

Ор Атіка (фр. Aure Atika; нар. 12 липня 1970, Ештуріл, Португалія) — французька акторка, сценаристка та кінорежисерка.

Біографія[ред. | ред. код]

Ор Атіка народилася 12 липня 1970 року в місті Ештуріл, Португалія, і виросла в Парижі. Вона донька кінооператора Мішеля Фурньє і акторки марокканського походження Оде Атіки Біттон.[2][3] Коли Ор було всього 9 років, вона з'явилася в епізоді фільму Жанни Моро «Дівчина-підліток» (фр. L'Adolescente).[4] Проте дівчина не замислювалася про кар'єру акторки: в дитинстві вона мріяла стати аукціоністом або журналісткою. Закінчивши школу, вона деякий час вивчала юриспруденцію, потім навчалася в університеті історії мистецтв «Еколь дю Лувр» і перепробувала масу різних занять.[5]

У 1992 році Ор отримала невелику роль у фільмі Віржині Тевне «Сему досить» («Same Suffit»), після того, як випадково була помічена агентом з підбору акторів й була запрошена на кастинг.[4] Продовжуючи ходити на кастинги, Ор записалася на акторські курси Бланш Салан, а також почала відвідувати заняття в акторській школі «Курси Флоран».[5]

У 1997 році Ор Атіка здобула популярність завдяки ролі Каріни в комедії Тома Жило «Рецепт від бідності». Комедія про патологічного брехуна мала чималий успіх, і в 2001 році відбулася прем'єра сиквела — «Це правда, якщо я брешу».[2] Також у 1997 році Атіка виконала головну роль у фільмі Еріка Рошана «Хай живе республіка!», а в 1998 знялася в комедії «Красуні» Аріеля Зейтуна.

У 2000 році Атіка, яка до цього грала переважно комедійні ролі, змогла розкрити нові грані свого таланту в драмі «Помилка Вольтера» — дебютному фільмі Абделатіфа Кешиша.[4] Потім вона виконала низку яскравих ролей в авторських фільмах, таких, як «І моє серце завмерло» Жака Одіара (2005) та «Заповіт» (2004) Хассана Легзулі, зйомки якого проходили в Марокко — країні предків Ор Атіки.

У 2000-і роки акторка була затребувана і в комерційному кіно. Вона взяла участь в екшн-трилері «Інкасатор» (2004), романтичній комедії «Який ти прекрасний!» (2006), дія якої розгортається в одній з єврейських громад Парижа, а також зіграла роль арабської принцеси Аль-Тарук в пародійному шпигунському бойовику «Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо» (2006). У 2007 році Ор Атіка знялося в комедії Марка Фетуссі «Життя артиста» разом з Сандрін Кіберлен і Дені Подалідесом, у 2008-му зіграла головну роль у стрічці Катрін Кастель «48 годин на добу».

У 2003 году Ор Атіка дебютуваля як режисерка, знавши іронічну короткометражку під назвою «Для чого треба голосувати за екологію», яка завоювала премію Міжнародного кінофестивалю жінок-режисерів у Кретеї, а в 2007-му — стрічку «Про кохання».

Серед робіт Ор Атіки 2000-х років — ролі в драмі «Версаль» (2008), в якій також взяв участь Гійом Депардьє, і в мелодрамі «Мадемуазель Шамбон» (2009), за роль Анни-Марії в якому, акторка була номінована на французьку національну кінопремію «Сезар» у категорії «Найкраща акторка другого плану».[6]

У 2010 році Ор Атіка знялася в соціальній комедії Марка Фетуссі «Копакабана», де її партнерками по знімальному майданчику були Ізабель Юппер і Лоліта Шамма.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ауре Атика підтримує романтичні стосунки з музикантом і ді-джеєм Філіппом Здаром. У 2002 році у пари народилася донька Анжеліка.[7]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Ор Атіка, 2013
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Сему досить Sam suffit Єва
1993 с Аліс Невер Le Juge est une femme Селін
1996 кф Людина автомобільна Homo automobilis
1997 ф Це правда, якщо я брешу! La vérité si je mens! Карін
1997 ф Секрет Полішинеля Le secret de Polichinelle Ор
1997 ф Хай живе республіка! Vive la république Сабіна
1997 кф Синець Ecchymose
1997 кф Просто зроби це Just Do It
1998 ф Рейв-паті (партія страйкарів) (G)rève party Жулі
1998 ф Красуні Bimboland Алекс Баретто
1999 ф Незначний вплив Trafic d'influence Сандрін Атан
1999 ф Життя принца Une vie de prince Жозі
1999 тф Перший сніг Premières neiges Жульєтт
2000 ф У придорожньому повітрі Sur un air d'autoroute Перінн
2000 ф З вини Вольтера La faute à Voltaire Нассера
2000 ф Це правда, якщо я брешу 2 La Vérité si je mens! 2 Карін
2003 ф Містер В. Mister V. Сесіль
2004 ф Поворот наліво у кінці світу Sof Ha'Olam Smola Сімон Толедано
2004 ф Інкасатор Le convoyeur Ізабель
2004 ф Клан Le clan Емілі
2004 ф Тенья Ten'ja Нора
2004 ф Четверті ворота пустелі Le quattro porte del deserto Дассін
2005 ф І моє серце завмерло De battre mon coeur s'est arrêté Аліна
2005 кф Цукерка з перцем Bonbon au poivre Мелані
2006 ф Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо OSS 117: Le Caire, nid d'espions принцеса Аль Тарук
2006 ф Який ти прекрасний! Comme t'y es belle! Леа
2006 с Цунамі Tsunami: The Aftermath Симона
2007 ф Поганий вітер Vent mauvais Фредеріка
2007 ф Творче життя La vie d'artiste відповідальна за бегемота
2007 мф Страх[и] темряви Peur(s) du noir Лаура, озвучення
2007 ф 48 годин на добу 48 heures par jour Марінна
2008 ф Версаль Versailles Надін
2008 ф Перехресний вогонь Les insoumis Марінна
2009 ф Липкі пальці Les doigts croches Мадлен
2009 ф Мадемуазель Шамбон Mademoiselle Chambon Анна-Марі
2010 ф Копакабана Copacabana Ліді
2011 тф Після мене Après moi Жанна
2011 ф Канікули на морі Le Skylab тітка Лінетт
2011 ф ІХ як Ісус Христос JC comme Jésus Christ Ор Атіка
20122016 с Сірі кардинали Les hommes de l'ombre Габрієль Такіш'єфф
2012 ф Це правда, якщо я брешу 3 La vérité si je mens! 3 Карін
2012 ф Інше життя жінки La vie d'une autre Жанна
2012 с Нескінченний світ World Without End королева Ізабелла
2013 ф Несма Nesma Клер Сліман
2014 тф Усе дозволено Tout est permis провідниця
2014 ф Канікули в Провансі Avis de mistral Магалі
2014 ф 2 часи, 3 рухи 2 temps, 3 mouvements Adle
2014 ф Тато не грав в Роллінг Стоунз Papa Was Not a Rolling Stone Мішлен
2015 с Капітан Марло Capitaine Marleau Жудіт Гарін
2015 ф Усе, що треба для щастя Tout pour être heureux Жудіт
2016 с Нічний адміністратор The Night Manager Саміра «Софі» Алекан
2017 ф Коли повернуться птахи En attendant les hirondelles Раша, хазяйка Мурада
2017 ф Один в іншому L'un dans l'autre Еме

Визнання[ред. | ред. код]

у 2015 році Ор Атіка була нагороджена французьким Орденом Мистецтв та літератури (кавалер).[8]

Нагороди та номінації Ор Атіки[9]
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль жінок-режисерів у Кретеї
2004 Найкращий франкомовний короткометражний фільм Для чого треба голосувати за екологію Нагорода
Премія «Сезар»
2010 Найкраща акторка другого плану Мадемуазель Шамбон Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #143649612 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Aure Atika : Sa biographie (fr). AlloCiné. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 11.01.2018. 
  3. Anne-Claire Chêne. Interview d’Aure Atika le 13 mars 03 (fr). Kunveno. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 2013-01-14. 
  4. а б в La biographie de Aure Atika (fr). Premiere. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 11.01.2018. 
  5. а б Aure Atika Biographie (fr). Canal+. Архів оригіналу за 2013-01-29. Процитовано 11.01.2018. 
  6. Palmarès - Meilleure Actrice dans un second rôle (fr). Académie des César. Архів оригіналу за 29.01.2013. Процитовано 11.01.2018. 
  7. Biographie de Aure Atika (fr). PurePeople. Архів оригіналу за 29.01.2013. Процитовано 11.01.2018. 
  8. Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2015. Culturecommunication.gouv.fr. 
  9. Нагороди та номінації Ор Атіки на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]