Жак Одіар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак Одіар
фр. Jacques Audiard
Jacques Audiard Cannes 2015 2.jpg
Жак Одіар, Каннський МКФ, 2015
Дата народження 30 квітня 1952(1952-04-30) (66 років)
Місце народження Париж, Франція
Національність французи
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1974 — наш час
IMDb ID 0002191
Нагороди та премії
«Сезар» (2006, 2010)
«Срібний лев» за найкращу режисуру (2018)
Commons-logo.svg Жак Одіар у Вікісховищі

Жак Одіа́р (також Жак Одьяр фр. Jacques Audiard; нар. 30 квітня 1952, Париж, Франція) — французький кінорежисер і сценарист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Жак Одіар народився 30 квітня 1952 року в Парижі, у сім'ї відомого французького сценариста Мішеля Одіара. Під час навчання на філологічному факультеті Жак підробляв монтажером і допомагав батькові писати сценарії. Він серйозно збирався стати викладачем літератури, але просте захоплення кінематографом стало його професією.

У 1994 році Одіар поставив свій перший фільм «Дивися, як падають люди». Цей похмурий дебютний фільм приніс режисерові-початківцю «Сезара» і премію імені Жоржа Садуля. Через два роки, у 1996 році, вийшов другий фільм режисера — «Нікому невідоми герой». Стрічка, знята за однойменним романом Жан-Франсуа Деньо мала менший успіх у глядачів, але не залишилася зовсім непоміченою.

Третій фільм Одіара — «Читай по губах» завоював 9 премій «Сезар» серед яких: Найкращий фільм, Найкращий режисер, Найкращий актор (Венсан Кассель) і Найкраща акторка (Еммануель Дево).

У 2005 Жак Одіар знімає свій четвертий фільм — римейк американського фільму «Пальці», під назвою «І моє серце завмерло». На думку критиків, це той рідкісний випадок, коли римейк не поступається оригіналові. Цього разу фільм Одіара отримав вісім «Сезарів»: Найкращий фільм року, Найкращий режисер, Найкраща чоловіча роль другого плану, Найкраща акторка-дебютантка, Найкраща музика до фільму, Найкраща адаптація, Найкращий монтаж, Найкраща робота оператора. Композиторові фільму Александру Деспла також присуджена Премія французьких кінокритиків «Золота зірка», а фільму Премія Національного синдикату французьких критиків за найкращий фільм і Премія Британської кіноакадемії за найкращий фільм іноземною мовою.

У 2009 році Жак Одіар поставив фільм «Пророк», який на Каннському кінофестивалі отримав Гран-прі, десять премій «Сезар» та був номінований на «Золотий глобус» та «Оскара» у категорії Найкращий фільм іноземною мовою.

У 2015 році кримінальна драма Жака Одіара «Діпан» виборола Золоту пальмову гілку 68-го Каннського кінофестивалю.

У 2018 році перший фільм Одіара англійською мовою «Брати Сістерс» був представлений у головній конкурсній програмі 75-го Венеційського міжнародного кінофестивалі та здобув Срібного лева за найкращу режисерську роботу.[1][2]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер
Рік Назва Оригінал Примітки
1994 Дивися, як падають люди Regarde les hommes tomber режисер, сценарист
1996 Нікому невідомий герой Un héros très discret режисер, сценарист
2001 Читай по губах Sur mes lèvres режисер, сценарист
2005 І моє серце завмерло De battre mon cœur s'est arrêté режисер, сценарист
2009 Пророк Un prophète режисер, сценарист
2012 Іржа та кістка De rouille et d'os режисер, сценарист
2015 Діпан Deepan режисер, сценарист
2018 Брати Сістерс The Sisters Brothers режисер, співсценарист
Жак Одіар на Каннському МКФ. 2012
Лише сценарист
  • 1974: Цілую, до понеділка / Bons baisers... à lundi
  • 1981: Професіонал / Le Professionnel
  • 1983: Смертельна поїздка / Mortelle randonnée
  • 1984: Невловимий Боб / Réveillon chez Bob
  • 1985: Розгардіяш / Sac de noeuds
  • 1988: Радіочастота вбивства / Fréquence meurtre
  • 1989: Мертва хватка / Baxter
  • 1989: Австралія / Australia
  • 1992: Сповідь божевільного / Confessions d'un Barjo
  • 1994: Підступність слави / Grosse fatigue
  • 1999: Салон краси «Венера» / Vénus beauté (institut)

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Фільм Результат
1997 Премія «Сезар» Найкращий режисер Нікому невідомий герой Номінація
2002 Найкращий режисер Читай по губах Номінація
2006 Найкращий режисер І моє серце завмерло Перемога
2005 Європейський кіноприз Найкращий режисер Номінація
2009 Найкращий режисер Пророк Номінація
2010 Премія «Сезар» Найкращий режисер Перемога
Премія «Люм'єр» Найкращий режисер Перемога
2011 Премія CinEuphoria Найкращий режисер Перемога
2013 Премія «Сезар» Найкращий режисер Іржа та кістка Номінація
Премія «Люм'єр» Найкращий режисер Іржа та кістка та Пророк Перемога
Премія Chlotrudis Найкращий режисер Іржа та кістка Номінація
Премія CinEuphoria Найкращий режисер Номінація
2015 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Діпан Перемога
2016 Премія «Люм'єр» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
Премія Сезар Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
2018 Венеційський кінофестиваль «Срібний лев» за найкращу режисерську роботу Брати Сістерс Перемога
2018 Міжнародний кінофестиваль у Торонто Приз «Народний вибір» Брати Сістерс Номінація

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Official Awards of the 75th Venice Film Festival. Biennale Cinema 2018 (англ.). 8.09.2018. Процитовано 9.09.2018. 
  2. Roma triumphs in Venice, with Guillermo del Toro passing the baton to Alfonso Cuarón. Cineuropa (англ.). 8.09.2018. Процитовано 9.09.2018. 
  3. Appel pour la libération d'Oleg Sentsov

Посилання[ред. | ред. код]