Основний союзник поза НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Major Non-NATO Ally
Основний союзник поза НАТО
Основний союзник поза НАТО.png
   США

   Держави НАТО

   Учасники MNNA

   Кандидати MNNA
Абревіатура MNNA
Тип Військово-політичний союз
Засновано 4 квітня 1949
Членство

Основний союзник поза НАТО, (ОСП НАТО) (англ. Major Non-NATO Ally або MNNA) — визначення уряду Сполучених Штатів Америки, що характеризує виключно тісні стратегічні і військові відносини з країнами, які не є членами НАТО.

Введення подібного статусу в двосторонніх відносинах визначає пріоритетність розвитку відносин США з цими країнами, в тому числі, можливість участі у спільних оборонних ініціативах, можливість проведення спільних досліджень військового характеру, участь у ряді обмежених контртерористичних заходів, поставка обмежених видів озброєння, спільна участь у космічних проєктах.

Статус ОСП НАТО був законодавчо визначений у 1989. Наявність статусу не визначається входженням країн у ті чи інші військові блоки.

Історія[ред. | ред. код]

Прайут Чан-о-ча, головний командувач Королівської армії Тайланду, в Арлінгтоні, штат Вірджинія, 6 червня 2013 р.
Міністр оборони Джим Меттіс зустрічається з президентом Єгипту Абделем Фатах ель-Сісі під час зустрічі в Пентагоні, 5 квітня 2017 року.

Статус ОСП НАТО був вперше створений у 1987 році,[1] коли розділ 2350a, інакше відомий як Поправка Сем Нанна, був доданий Конгресом до Розділу 10 (Збройні сили) Кодексу США.[2] Він передбачав, що угоди про співпрацю в галузі досліджень і розробок можуть бути укладені з союзниками, що не входять до НАТО, міністром оборони за згодою державного секретаря. Початковими MNNA були Австралія, Єгипет, Ізраїль, Японія та Південна Корея. У 1996 році основні союзники, що не входять до НАТО, отримали додаткові військові та фінансові вигоди, коли розділ 2321k було додано до Розділу 22 (Зовнішні відносини) Кодексу США (також відомого як розділ 517 Закону про іноземну допомогу 1961 року), який додав багатонаціональні мережі до багатьох тих самих винятків із Закону про контроль за експортом зброї, якими користувалися члени НАТО. Він також уповноважив Президента визначити націю як МНС через тридцять днів після повідомлення Конгресу.[3] Після введення в дію статут визначав перших п'ять країн головними союзниками, що не входять до НАТО, і додавав до списку Йорданію та Нову Зеландію.

Стратегічне та військове співробітництво США та Нової Зеландії зазнало невдач після розпаду альянсу ANZUS у 1984 році через входження ядерних кораблів. Призначення Нової Зеландії як багатонаціональної мережі відображало потепління відносин між ними. У червні 2012 року Нова Зеландія підписала угоду про партнерство з НАТО щодо подальшого зміцнення та зміцнення відносин.

У 1998 році президент Білл Клінтон назвав Аргентину союзником за "аргентинський компроміс і внесок у міжнародний мир і безпеку", що відбувся в її участі у війні в Перській затоці (яка є єдиною країною в Латинській Америці, що зробила це), і за її постійну підтримку Миротворчі місії ООН.[4][5]

Коли Конгрес прийняв 30 вересня 2002 р. Закон про санкціонування закордонних відносин на 2003 фінансовий рік, він вимагав, щоб до Тайваню "ставилися так, ніби його визначили головним союзником, що не входить до НАТО". Незважаючи на деякі початкові сумніви щодо втручання Конгресу в повноваження президента у справах закордонних справ, адміністрація Буша згодом подала лист до Конгресу 29 серпня 2003 р., в якому Тайвань було визначено головним союзником, що не входить до НАТО.[6]

Приблизно в той же час запрошення були надіслані до Таїланду та Філіппін, які обидва прийняли. Як повідомляється, Сінгапуру пропонували подібне домовленість, але він відхилив пропозицію.[7]

У 2014 році, після кримської кризи 2014 року, до Конгресу Сполучених Штатів було внесено законопроєкт про надання статусу головного союзника, що не входить до НАТО, Грузії, Молдові та Україні.[8] У травні 2015 року президент США Барак Обама заявив про намір зробити Туніс союзником, що не входить до НАТО, приймаючи в Білому домі свого туніського колегу Беджі Каїда Ессебсі. Під час саміту в Кемп-Девіді 2015 року з державами Ради співпраці країн Перської затоки адміністрація Обами розглядала питання про призначення Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Оману та Катару як багатонаціональні мережі.[9]

Призначення деяких країн головними союзниками, що не входять до НАТО, не пройшло без суперечок. Представники США Тед По (R-TX) і Рік Нолан (D-MN) представили H.R. 3000, законопроєкт про скасування позиції Пакистану як MNNA, посилаючись на неадекватні зусилля з боротьби з тероризмом, приховування Осамою бен Ладеном і пакистанською підтримкою талібів.[10]

У 2017 році генерал Джозеф Данфорд, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, звинуватив Пакистанську міжвідомчу розвідку (ІСІ) у зв'язках з терористичними групами.[11] Reuters повідомляв, що "можливі відповіді адміністрації Трампа, які обговорюються, включають розширення американських ударів безпілотників і, можливо, з часом зниження статусу Пакистану як головного союзника, що не входить до НАТО".[12]

У 2019 році Дональд Трамп визначив Бразилію головним союзником, що не входить до НАТО,[13] після робочого візиту президента Бразилії Жаїра Болсонаро.[14] Законопроєкт про те, щоб зробити Україну головним союзником, що не входить до НАТО, був внесений до Палати представників США в травні 2019 року.[15] У червні 2019 року американські законодавці передбачили посилення статусу Індії, хоча це не дозволило зробити їх ЧНН.[16][17]

Переваги[ред. | ред. код]

На базі АНБ в Бахрейні розташоване Центральне командування ВМС США та П'ятий флот США.

Нації, визначені головними союзниками, що не входять до НАТО, мають право на такі переваги:[18]

  • вступ до спільних проєктів досліджень та розробок з Міністерством оборони (Міністерство оборони) на основі спільних витрат
  • участь у певних антитеррористичних ініціативах
  • закупівля протитанкових патронів з виснаженим ураном
  • пріоритетна доставка військового надлишку (від пайки до кораблів)
  • володіння військовими резервними запасами обладнання, що належить Міністерству оборони, яке зберігається поза межами американських військових баз
  • позики обладнання та матеріалів для спільних досліджень та розробок та оцінок
  • дозвіл на використання американського фінансування для придбання або оренди певного оборонного обладнання
  • взаємне навчання
  • прискорена експортна обробка космічної техніки
  • дозвіл корпораціям країни робити заявки на певні контракти Міністерства оборони на ремонт та обслуговування військової техніки за межами США

Основний стратегічний партнер[ред. | ред. код]

У грудні 2014 року Палата США прийняла Закон США про стратегічне партнерство між Сполученими Штатами та Ізраїлем у 2013 році.[19] Ця нова категорія поставила б Ізраїль на одну ступінь вище середньої класифікації країн, що не входять до НАТО, і додала б додаткову підтримку оборонному, енергетичному та зміцненню співпраці та вчених.[20] Законопроєкт додатково закликав США збільшити свій запас військових резервів в Ізраїлі до 1,8 млрд.[21] Доларів США. Законопроєкт не дійшов до голосування, і як такий не прийняв або став законом.

Головний оборонний партнер[ред. | ред. код]

У 2018 році США визнали Індію як «головного оборонного партнера».

Опис з’явився менш ніж через місяць після того, як Палата представників ухвалила „Закон США про оборонні технології та партнерство”.[22]

Країни зі статусом ОСП НАТО[ред. | ред. код]

НаступнІ країни є головними союзниками США, які не є членами НАТО:[23][24][25]

Файл:TG Taji Health Co and TF Liberty MEDEVAC Training.jpg
Південнокорейські солдати та офіцер армії США спостерігають за Корейською демілітаризованою зоною у 2008 році. Австралійські сили оборони, Сили оборони Нової Зеландії та особовий склад армії США проводять навчальні навчання в таборі Таджі, Ірак, у 2018 році.
Південнокорейські солдати та офіцер армії США спостерігають за Корейською демілітаризованою зоною в 2008 році.

Названі Джорджем Г. В. Бушем[ред. | ред. код]

Названі Біллом Клінтоном[ред. | ред. код]

Названі Джорджем В. Бушем[ред. | ред. код]

Названі Бараком Обамою[ред. | ред. код]

Названі Дональдом Трампом[ред. | ред. код]

Бразилія Бразилія (2019)[44][45]

Кандидати[ред. | ред. код]

Україна та MNNA[ред. | ред. код]

21 липня 2014Президент України Петро Порошенко заявив, що є підстави звернутися до Конгресу США про надання Україні спецстатусу — головного союзника поза блоком НАТО.[46] 11 грудня 2014 року Сенат США (Верхня палата Конгресу) підтримав законопроєкт S.2828 під назвою ”Акт підтримки свободи в Україні 2014” щодо надання Україні озброєння та статусу союзника без членства в Організації північноатлантичного договору (НАТО). Аналогічний законопроєкт під номером H.R.5782 повинен також бути підтриманим Палатою представників (Нижня палата Конгресу), і тільки потім президент США Барак Обама повинен буде вирішувати, чи підтримувати рішення Конгресу, чи накласти вето.[47]

1 червня 2019 — Палата представників Конгресу США представила законопроєкт, який передбачає посилення підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, розширення оборонної допомоги та надання Україні статусу головного військово-політичного союзника США. [48]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. U.S. Is Granting Israel Non-NATO Ally Status : Move Should Bring Strategic and Economic Gains, Shamir Says; Egypt Gets Same Rating. Los Angeles Times (en-US). 1987-02-16. Процитовано 2020-09-02. 
  2. Title 10, section 2350a of U.S. Code Архівовано 2012-07-21 у Wayback Machine.
  3. 22 U.S.C. § 2321k
  4. Argentina, gran aliado extra-OTAN [Argentina great ally extra-NATO]. Perfil (Spanish). 29 April 2016. Процитовано 7 September 2020. 
  5. Polémica por la designación como aliado extra-OTAN [Controversy over designation as extra-OTAN ally]. Clarín (Spanish). 10 October 1997. Процитовано 7 September 2020. 
  6. Kan, Shirley (December 2009). Taiwan: Major U.S. Arms Sales Since 1990. DIANE Publishing. с. 52. ISBN 978-1-4379-2041-3. 
  7. Graham, Euan (10 December 2015). The US-Singapore enhanced defence agreement: A third upgrade for bilateral collaboration. The Interpreter. The Lowy Institute. Архів оригіналу за 26 August 2020. Процитовано 26 August 2020. 
  8. Шаблон:USBill - Ukraine Freedom Support Act of 2014
  9. Toosi, Nahal (May 14, 2015). U.S. may raise Arab states to 'major' ally status. Politico. Процитовано May 14, 2015. 
  10. CONGRESSMEN POE AND NOLAN INTRODUCE BILL REVOKING PAKISTAN'S MNNA STATUS. Процитовано July 31, 2017. 
  11. "General Dunford: Pakistan intelligence has links to 'terrorists'". Al-Jazeera. October 4, 2017.
  12. "Mattis says will try to work with Pakistan 'one more time'". Reuters. October 3, 2017.
  13. Major Non-NATO Ally Status. United States Department of State (en-US). Процитовано 2020-05-07. 
  14. Trump bumps up Brazil to 'major non-NATO' ally. 
  15. Ukraine might be designated as major non-NATO US ally. Kyiv Post. 2019-06-01. Процитовано 2019-06-30. 
  16. US Senate okays non-Nato ally status for India. Процитовано August 29, 2019. 
  17. Iwanek, Krzysztof (2019-08-01). No, India Isn't a 'Major Non-NATO Ally' of the United States. The Diplomat. 
  18. Major Non-NATO Ally (MNNA). globalsecurity.org. September 15, 2012. Процитовано July 24, 2018. 
  19. Congress enshrines Israel in a new class of ally. The Jerusalem Post - JPost.com. Процитовано May 20, 2016. 
  20. Congress enshrines Israel in a new class of ally. The Jerusalem Post - JPost.com. Процитовано May 20, 2016. 
  21. US Congress passes Israel strategic partnership bill. Процитовано May 20, 2016. 
  22. Chaudhury, Dipanjan Roy. US recognises India as 'major defence partner' - The Economic Times. The Economic Times. Процитовано 2020-07-16. 
  23. Major Non-NATO Ally Status. US State Department. Процитовано 2020-03-29. 
  24. Code of Federal Regulations - Title 22 - Foreign Relations - § 120.32Major non-NATO ally. United States Government Publishing Office. Процитовано 2017-02-04. 
  25. 22 USC 2321k: Designation of major non-NATO allies. United States Government Publishing Office. Процитовано 2017-02-04. 
  26. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-DMUK-17
  27. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-DMUK-17
  28. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-DMUK-17
  29. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-DMUK-17
  30. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-DMUK-17
  31. https://en.wikipedia.org/wiki/Major_non-NATO_ally#cite_note-18
  32. https://en.wikipedia.org/wiki/Title_22_of_the_United_States_Code
  33. http://commdocs.house.gov/committees/intlrel/hfa44953.000/hfa44953_0.htm
  34. http://www.foxnews.com/story/0,2933,60715,00.html
  35. http://www.cnn.com/2003/ALLPOLITICS/05/19/bush.philippines/
  36. https://books.google.com/books?id=fJSHhOZo_j8C&pg=PA52
  37. http://www.cnn.com/2003/ALLPOLITICS/05/19/bush.philippines/
  38. http://docs.newsbank.com/g/GooglePM/APAB/lib00581,1006A9E4C0DAF1EC.html
  39. http://news.bbc.co.uk/2/hi/africa/3776413.stm
  40. http://www.southasiaanalysis.org/papers10/paper959.html
  41. https://www.bbc.co.uk/news/world-asia-18750732
  42. https://web.archive.org/web/20120825180829/http://www.state.gov/secretary/rm/2012/08/196675.htm
  43. Designation of Tunisia as a Major Non-NATO Ally. Архів оригіналу за 27 серпень 2016. Процитовано 14 березень 2016. 
  44. https://www.whitehouse.gov/presidential-actions/memorandum-designation-federative-republic-brazil-major-non-nato-ally/
  45. https://www.whitehouse.gov/briefings-statements/message-congress-designating-brazil-major-non-nato-ally/
  46. http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/21/7032605/ Порошенко хоче стати союзником США поза НАТО
  47. http://www.unian.ua/politics/1020791-senat-ssha-pidtrimav-zakonoproekt-pro-nadannya-ukrajini-ozbroennya-i-statusu-soyuznika-bez-chlenstva-v-nato.html
  48. https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/u-ssha-hochut-nadati-ukrajini-statusu-golovnogo-soyuznika-50024783.html

Посилання[ред. | ред. код]