Осот овочевий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осот овочевий
Cirsium oleraceum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Carduoideae
Триба: Cardueae
Рід: Осот (Cirsium)
Вид: Осот овочевий
Біноміальна назва
Cirsium oleraceum
(L.) Scop., 1769
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cirsium oleraceum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cirsium oleraceum
EOL logo.svg EOL: 6196877
IPNI: 195767-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 297476

Осот овочевий[1], осот городній[2] (Cirsium oleraceum) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі, зх. Сибіру й Казахстані.

Опис[ред. | ред. код]

20150627Cirsium oleraceum1.jpg

Багаторічна трав'яниста рослина 50–200 см заввишки. Кореневище горизонтальне, з шнуровидними коренями. Листки м'які, голі, нерідко вкриті рідкісними звивистими волосками, глибоко ліровидно- або перисто-надрізані; верхні — цілісні, крупно-зубчасті. Кошики скупчені на верхівці стебла і щільно обгорнуті верхівковими листками. Листочки обгортки ланцетні, з слабоколючим відігнутим вістрям. Квітки світло-жовті; трубка віночка коротша зі відгин[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, зх. Сибіру й Казахстані[3][4].

В Україні вид зростає на вологих луках, заболочених чагарниках, вільшняках і берегах річок — в б. ч. території крім Степу і Криму[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Cirsium oleraceum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 352. (рос.)(укр.)
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 19.05.2019.  (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 19.05.2019.  (англ.)