Острів Надії (Норвегія)
| Острів Надії Місцева назва: норв. Hopen | |
|---|---|
 Мапа острова | |
| Географія
| |
| Розташування | Баренцеве море |
| Координати | 76°33′ пн. ш. 25°07′ сх. д. / 76.550° пн. ш. 25.117° сх. д.Координати: 76°33′ пн. ш. 25°07′ сх. д. / 76.550° пн. ш. 25.117° сх. д. |
| Архіпелаг | Свальбард
|
| Площа | 47 км² |
| Найвища точка | Iversenfjellet (370 м) |
| Адміністрація | |
 Норвегія
| |
| Демографія | |
| Населення | 4
|
Острів Надії (норв. Hopen) розташований у південно-східній частині архіпелагу Свальбард (Норвегія), приблизно за 100 км від острова Шпіцберген. Острів Надії не більше ніж 2,5 км завширшки й 37 км завдовжки; найвищою точкою є Гора Іверсена (370 м)[1].
На Острові Надії діє метеостанція Норвезького метеорологічного інституту, на якій працює чотири особи. Для забезпечення добробуту на острові є три будинки.
Острів Надії вільний від льоду з липня по жовтень і не має захищеної затоки для порту. Середньорічна температура -6,4°С, а погода часто тумано-дощова. Середньорічна кількість опадів становить 476 мм.
Історія[ред. | ред. код]
- 1596: острів був відкритий влітку 1596 р. Яном Корнелісзом Рієпом під час Баренцевої експедиції в пошуках північно-східного проходу.
- 1613: острів був названий англійським дослідником Томасом Мармадуком з Халля за назвою своєї колишньої команди "Гоупвел" (англ. Hopewell).
- 1869: Еміль Бессель досяг острова на пароплаві «Albert» і вперше визначив точну позицію острова.
- 1898: експедиція принца Альберта з Монако.
- 1908/1909: перша зимівля з шести норвезьких мисливців.
- 1920: згідно з Шпіцбергенським трактатом Острів Надії належить Свальбарду, а значить і Норвегії.
- 1947: за 9 км на північ від мису облаштовується прибережна станція, магнітометр і метеостанція, керована Норвегією з 1947 р. Постачання здійснюється кораблем і вертольотом зі Шпіцбергена. До місця зупинки човна від станції веде вузькоколійка довжиною 300 м.
- 2003 рік: острів оголошено Норвегією природним заповідником, щоб запобігти формуванню бази можливого нафтогазового проекту в Баренцевому морі.
- 2014: острів ідентифікується компанією BirdLife International як важливий район птахів.
Геологія[ред. | ред. код]
Виявлені породи повністю осадові, в основному це пісковики, алеврити й глинисті сланці, з рідкісними вапняковими, залізистими та вуглистими шарами. Місцевими структурними одиницями є сланцева формація Flatsalen і пісковикова формація Lyngefjellet. За заляганнями амонітів, мушель двостулкових, заврійських (Sauria) і рослинних мегафосілій і 30 паліноморфів порода коливаються у віці від можливого пізнього карнійського, через норійський, ретський яруси і, можливо, в ранній юрський період. Ретська флора добре визначена палінологічно — є першим чітким свідченням порід цього віку в Свальбарді[1]. Архіпелаг Свальбард мав палеошироту приблизно 55–65° N у пізньому тріасі. Дослідження проведені на Острові Надії вказують, що бенетити були важливими торфотвірними рослинами середньо-високих широт європейського пізнього тріасу. Флора низької різноманітності, дефіцит великих деревних компонентів, наявність аеробних грибків та слідів членистоногих та помірна деградація торф'яної матриці вказують на те, що торф розвинувся з рослинності низького росту (розмір чагарника) у добре газованій торфотвірній екосистемі[2].
Природа[ред. | ред. код]
Значна кількість білих ведмедів перебуває на острові взимку. Ще одним наземними ссавцем є песець. Острів був визначений важливим для птахів. Він підтримує популяції мартина трипалого, чистика чорного, кайри товстодзьобої[3].
Флора досить розріджена і складається переважно з лишайників та мохів. Із покритонасінних відомі: Draba micropetala й Papaver dahlianum, Alopecurus ovatus, Deschampsia alpina, Puccinellia angustata[4].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Метеостанція, вид із півночі -
Найпівденніша точка, Мис Тора, і найвища точка, Гора Іверсена (370 м), вид із півдня
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Smith D.G., Harland W.B., Hughes N.F. Geology of Hopen, Svalbard // Geological Magazine. — 1975. — Вип. 112. — № 1. — С. 1–23.
- ↑ McLoughlin S., Strullu-Derrien C. Biota and palaeoenvironment of a high middle-latitude Late Triassic peat-forming ecosystem from Hopen, Svalbard archipelago // Geological Society, London, Special Publications. — 2016. — Вип. 434. — № 1. — С. 87–112.
- ↑ Important Bird Areas and potential Ramsar Sites in Europe (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2020. Процитовано 27 жовтня 2017.
- ↑ Vascular plants in Svalbard. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.
| |||||||||||||||||