Лонг'їр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Лонг'їр
Longyearbyen
Longyearbyen4.jpg
Герб
Герб

Координати 78°13′ пн. ш. 15°33′ сх. д.H G O

Країна Норвегія Норвегія
Регіон Шпіцберген
Мер Кьєлль Морк
Дата заснування 1906
Площа 242,86 км²
Офіційна мова норвезька мова (Шпіцберген)
Населення 2075 осіб (2007)
Часовий пояс UTC+1
GeoNames 2729907
Офіційний сайт lokalstyre.no
Лонг'їр. Карта розташування: Норвегія
Лонг'їр
Лонг'їр
Лонг'їр (Норвегія)
Лонг'їр. Карта розташування: Шпіцберген
Лонг'їр
Лонг'їр
Лонг'їр (Шпіцберген)
Лонг'їр у Вікісховищі?

Ло́нг'їр (норв. Longyearbyen)  — найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген).

Лонг'їр — найпівнічніше у світі поселення з населенням понад тисячу жителів. Поруч з містом розташований найпівнічніший у світі аеропорт з регулярними рейсами. У місті знаходиться Свальбардський міжнародний університет.

У місті під егідою ООН побудоване підземне Всесвітнє сховище насіння на випадок всесвітньої катастрофи.

Історія[ред. | ред. код]

Місто було засноване в 1906 році американським інженером-підприємцем Джоном Манро Лонг'їром[en] (1850—1922), який заснував тут вугільну копальню. У 1916 році місто було продано норвезькій компанії Store Norske.

З початком Другої світової війни і окупацією Норвегії в 1940 році, 2 вересня 1941 всі 765 жителів Лонг'їра були евакуйовані до Великої Британії. Саме місто і більшість із шахт були знищені 8 вересня 1943 року обстрілом з німецького лінкора Шарнхорст і двох есмінців, але після війни були швидко відбудовані заново.

З середини 1970-х рр. норвезький уряд узяв курс на нормалізацію життя в містечку й розвиток соціяльної інфраструктури. Вуглевидобування у місті та околиці було майже занедбано до початку 1990-х, і на сьогоднішній день продукція єдиної діючої шахти в місті використовується в основному для потреб міської електростанції. У ті ж роки починається значний розвиток туризму і науково-дослідної роботи.

29 серпня 1996 року при підльоті до Лонг'їру розбився літак Ту-154М, який перевозив з Москви на Шпіцберген російських та українських шахтарів. Загинула 141 людина: 130 пасажирів і 11 членів екіпажу.

Географія і клімат[ред. | ред. код]

Лонг'їр знаходиться на острові Західний Шпіцберген, на березі Адвент-фіорда, на двох берегах річки, що пересихає зимою.

Клімат в Лонг'їрі — арктичний, більшу частину року температура нижче нульової позначки. Середньорічна температура повітря −6 °C, середня температура січня −14,6 °C, липня 6,5 °C. Найвища температура 21,3 °C була зареєстрована в липні 1979, найнижча −46,3 °C — в березні 1986. Середній річний рівень опадів становить всього 210 мм.

Полярна ніч триває біля чотирьох місяців, з кінця жовтня по середину лютого, полярний день — з середини квітня по середину серпня.

Економіка[ред. | ред. код]

До початку 1990-х рр. практично все життя містечка було сконцентровано навколо видобутку вугілля, і досі в цій галузі зайнята значна частина населення Лонг'їру, хоча майже весь видобуток ведеться тепер в Свеагрува. Протягом майже всієї своєї історії видобуток вугілля у Лонг'їрі дуже рідко приносив прибуток, але постійне поселення на Шпіцбергені було важливим інструментом норвезької політики в цьому регіоні, й уряд усіляко його підтримував.

За останні два десятиріччя в Лонг'їрі відбулась значна диверсифікація економіки, активно розвивається туризм.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Газети[ред. | ред. код]

У Лонг'їрі виходить щотижнева місцева газета «Svalbardposten», яка видається з листопада 1948 року. У 2004 році газета мала 3271 підписника, що перевищує загальну чисельність населення Шпіцбергену.

Панорама Лонг’їра


Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У місті діє закон, який забороняє помирати[ru] на його території. Якщо хтось тяжко захворів або стався нещасний випадок з потенційно летальним результатом, пацієнта повинні негайно переправити повітрям або морем в іншу частину Норвегії, де він і помирає. Але навіть якщо смерть відбувається у місті, ховають небіжчика все одно на «Великій землі». Ці вимушені заходи викликані тим, що в умовах вічної мерзлоти тіла після поховання абсолютно не розкладаються і привертають до себе увагу таких хижаків, як білі ведмеді[2].
  • Шпіцберген — країна ведмедів. Тому кожен студент в місцевому університеті в перший день занять вчиться виключно стріляти[2].


Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г The World Factbook: Svalbard
  2. а б Bartlett, Duncan (2008-07-12). Why dying is forbidden in the Arctic. BBC News.com (Norway: BBC). Процитовано 2011-02-11. 

Див. також[ред. | ред. код]