Наступ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

На́ступ, офензи́ва (заст.) — вид бойових дій, який застосовується з метою розгрому противника та оволодіння важливими районами. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів углиб його бойових порядків, знищенні та взятті у полон живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів)[1].

Під-час наступу сторона що наступає намагається завдати максимальної шкоди обороні противника і позбавити його можливості чинити опір наступаючим військам. Наступ виявляється в знешкоджені головних опорних точок сторони що обороняється і встановлені контролю за певною територією що раніше перебувала під її контролем. Сторона що наступає визначає для себе які об'єкти супротивника доцільніше знищити, а які захопити цілими чи з незначними пошкодженнями. Успішність наступу залежить від багатьох факторів, серед них співвідношення військових сил, стратегій, тактик, мотивації, ресурсів сторін.


Загальна характеристика наступу[ред.ред. код]

Українські війська йдуть у наступ 1918 рік

Наступ полягає в планомірному нанесенні супротивникові ударів різними бойовими засобами на суші, в повітрі і на морі, знищенні основних угрупувань його військ і рішучому використанні досягнутого успіху шляхом стрімкого просування своїх військ, обхвату супротивника. Масштаб наступу може бути стратегічним, оперативним і тактичним.

Наступ найчастіше починається після успішного ведення оборони. В процесі наступу війська захоплюють ініціативу і нав'язують свою волю супротивникові. Метою наступу є досягнення певних військових цілей, для закріплення якого проводять перехід до оборони.

Різновидами наступу в оперативному і тактичному масштабах є зустрічний бій, переслідування, а в стратегічному і оперативно-стратегічному масштабах — контрнаступ, повітряний наступ.

Під час наступу необхідно організувати застосування засобів наступу так, щоб він відбувався у найбільш вигідній обстановці для наступаючої і найменш вигідній для сторони що обороняється. Для цієї мети в наступі застосовуються: 1) вміле користування місцевістю і вогнем 2) швидкість руху 3) правильне витрачання сил[2].

Переваги наступу перед обороною:

  • Наступаюча сторона обирає найбільш сприятливі місце і час атаки, в той час сторона яка обороняється повинна прийняти бій в будь-якому випадку, навіть якщо вона воліє не брати участь у бою.
  • Наступаюча сторона може сконцентруватися і атакувати на обмеженому просторі, в той час сторона яка обороняється повинна готуватися до відбиття удару де завгодно, по всій протяжності фронту при цьому значно розпорошуючи сили.
  • Наступаюча сторона може обирати те, які цілі захоплювати і в який момент нападати, в той час сторона що обороняється ніколи не впевнена, що саме зробить нападник.

Резерв військ противника в глибині і вогнева підтримка підрозділів що обороняються являють собою найбільшу загрозу військам що атакують. Це тому що резерв сторони що обороняється може достатньо ефективно підсилити оборону на тому відрізку фронту який піддається атаці. В той же час щільний вогонь артилерії здатен завдати великої шкоди військам що наступають, ця шкода в буде тим більше чим щільнішими бойовими порядками будуть наступати підрозділи що атакують. Сторона що атакує має здійснити розвідку і знати точно про кількість і розташування резерву сторони що обороняється.

В сучасних умовах у зв'язку з різко збільшеною потужністю, високою точністю, далекобійністю, швидкодією засобів ураження і рухливістю бойових підрозділів відпадає необхідність завчасного зосередження ударних угруповань в безпосередній близькості від переднього краю оборони противника. Таке зосередження стає навіть ризикованим оскільки виникає велика небезпека масового вогневого ураження військ противником, зокрема з застосуванням РСЗВ, авіаційних бомб і тактичних ракет з касетними бойовими зарядами[3].

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника що обороняється, що наступає і відступаючого противника. Наступ на противника, який обороняється - основний різновид наступального бою. У ньому проводяться вогневе ураження противника з всіх видів зброї, застосування повітряних десантів, перехід в наступ відбувається або з безпосереднього зіткнення з противником або з висуванням з глибини, прорив оборонних позицій, розвиток атаки проводиться в глибину або в сторони флангів, шляхом оточення противника, або у вигляді розчленовування його бойового порядку і знищення противника по частинах[4].

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає, коли обидві сторони прагнуть вирішити поставлені завдання наступом, і характеризується своєрідними способами ураження противника і завершенням його розгрому атакою мотострілецьких підрозділів. Вирішальну роль в наступі на наступаючого супротивника грає концентрація наступальних сил і наступального натиску.

Наступ на противника, який відходить здійснюється головним чином шляхом його переслідування, що поєднує розгром частиною сил підрозділів прикриття противника зі стрімкими діями головних сил по шляхах якими відступають основні сили противника. В такому наступі важливу роль грає перекриття шляхів відступу супротивника, це може досягатися потужним вогнем артилерії і авіації по відповідним шляхам, або максимально швидким їх перекриттям передовими мотострілецькими підрозділами що встигатимуть досягнути тилів відступаючого противника чи повітряним десантом[5].

Планування наступу[ред.ред. код]

Підготовка наступальної операції танкової армії зазвичай починалася з моменту прийняття командуванням рішення про необхідність наступу на тому чи іншому відрізку фронту. Весь процес підготовки наступальної операції необхідно завершити до початку переходу військових підрозділів у наступ, з тим щоб армія перебувала в постійній готовності до виконання плану наступу.

Основними факторами що здійснюють найбільш істотний вплив на підготовку наступальних операцій є наявність часу, розташування бойових підрозділів до отримання ними бойового завдання, місце цих підрозділів в оперативній побудові фронту, стан бойових підрозділів у тому числі укомплектованість особовим складом, бойовою технікою і озброєнням, стан техніки, підготовка військ, налагодженість зв'язку частин і штабів, забезпеченість матеріальними засобами.

Підготовка наступальної операції бойових підрозділів включає комплекс заходів, що проводяться командуванням, штабами, військами і органами тилу, по організації плануванню і всебічному забезпеченню бойових дій. Основними з них були: прийняття рішення командувачем військами і постановка завдань підлеглим, планування операції, організація взаємодії і забезпечення, створення необхідних запасів матеріальних засобів, підготовка військ, штабів і бойової техніки, організація пунктів управління і зв'язку. Весь цей великий обсяг роботи проводився різноманітними методами і в різних формах в залежності від конкретних умов бойової обстановки[6].

Основою успішного наступу є просте розуміння дій, які повинна робити сторона що атакує для здійснення ефективного наступу, зменшуючи природні переваги оборони. При первинному плануванні треба на основі першочергових цілей наступу, наявних ресурсів і даних розвідки треба створити концепцію наступу. Концепція наступу являє собою узагальнене твердження щодо цілей, засобів наступу а також загальний план наступу з вказанням приблизного часу його виконання. План наступу (як і його існування) має триматися в суворій таємниці. Ефект несподіванки значно збільшує шанси наступаючої сторони на успіх.

Досвід бойових дій свідчить що для досягнення високого темпу і безперервності наступу командир повинен вміло чергувати дії підрозділів першого, другого ешелонів і резервів, своєчасно нарощувати зусилля при розгромі висунутих резервів противника з глибини, швидко відновлювати боєздатність власних підрозділів, які зазнали втрати від вогневих ударів противника, майстерно проводити маневр вогнем, силами і засобами, діяти відчайдушно, напористо, енергійно.

Здійснення наступу[ред.ред. код]

Існує два основних варіанти початку наступу перший з значною "артилерійською підготовкою" і подальшим наступом, тобто наступ якому передує потужний артилерійський обстріл позицій сторони що обороняється, цей варіант є доцільним при глибокій ешолонованій обороні супротивника. Другим варіантом є несподіваний наступ на супротивника якому передує повна тиша, цей варіант наступу є доцільним при виявлені явно слабких місць оборони супротивника. Такий наступ покликаний якомога швидше вдарити супротивника у найслабше місце, щоб він не встиг перекинути резерви на відповідну ділянку фронту.

При наявності в обороні противника розривів, проміжків і відкритих флангів наступ може починатися вогневим ураженням противника і спільною атакою різних підрозділів з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні противника. В цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж при прориві оборони.

Після початку наступу він безперервно підтримується вогнем артилерії, ударами ракетних частин, вогнем з бойових машин і авіації. Він проводиться стрімко, у високому темпі і безупинно на всю глибину оборони підрозділів першого ешелону противника. Підрозділи що атакують з оволодінням опорними пунктами підрозділів першого ешелону противника, не затримуючись, розвивають прорив в сторони флангів і в глибину, сторона що наступає знищує супротивника і його резерви, в найкоротші терміни опановуючи вогневими позиціями артилерії і захоплюють важливі рубежі і райони в глибині оборони противника. В першу чергу захопленню підлягають спеціалізовані укріплення супротивника (ДОТи, ДЗОТи), в другу чергу штурмуються будівлі зайняті супротивником і легкі польові укріплення. Механізовані підрозділи, атакуючі в пішому порядку, після знищення противника в районах оборони батальйонів першого ешелону здійснюють посадку в броньовану військову техніку і стрімко слідом за танками продовжують наступ. У той же час вперед висилаються розвідувальні дозори[7].

Після завершення наступу, в сторони що наступає є два основних варіанти подальшої поведінки:

  • Невпинно атакувати далі розвиваючи успіх, витісняючи сили противника з подальших територій, не даючи йому організувати оборону.
  • Перейти до пасивної оборони очікуючи подальших дій противника. Цей час можна використати для будівництва оборонних позицій.

В той же час після наступу треба проаналізувати проведення і фактичні результати наступу, виявити можливі помилки для їх недопущення в майбутньому. Дослідити неочікувані сильні і слабкі сторони супротивника, оглянути трофейні озброєння і ресурси ворога. Також після наступу проводиться допит полонених, надається медична допомога всім пораненим незалежно від їх військової приналежності. Cлід пам'ятати що після успішного наступу на захопленій території можуть залишитися мінування супротивника, а також вороже підпілля, в такому разі їх треба виявити і швидко знешкодити.

Використання терміну Офензива[ред.ред. код]

Офензива  — це військовий термін яким на території України в минулі століття інколи називали (позначали) наступ [8]. Цей термін походить від німецького і австрійського слова Offensive що в перекладі може означати: наступ, наступальний, атака, напад, кривдний, зачіпний. Цей термін з ідентичним значенням використовується в багатьох європейських мовах наприклад: англійській, французькій, хорватській, польській[9].

В минулому також вузько використовувався на території Російської імперії. Наприклад використання цього терміну зафіксовано в збереженому листуванні між Катерина II і Григорієм Потьомкіним[10]. Також цей термін використовував Олександр Суворов та інші державні діячі часів Російської імперії. Використання цього терміну відбувалося на хвилі популяризації іншомовних слів серед російського дворянства. Після жовтневого перевороту, вживання цього терміну на території Росії фактично припинилося.

За мовною класифікацією цей термін є іменником жіночого роду[11]. Даний термін в Історії України набув популярності як традиційна назва деяких наступів українських військ, найвідоміший з них це Чортківська офензива, також досить відомою є Вовчухівська офензива[12]. Щодо сучасних подій цей термін не застосовується і вважається застарілим.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.