П'юрко Теодор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Теодор П'юрко
Bohdan Piurko.jpg
Отець-крилошанин Теодор П'юрко
Львів 29 жовтня 1896 року
Народився 15 лютого 1847(1847-02-15)
Білокриниця, Австрійська імперія Австрійська імперія, нині Підгаєцький район, Тернопільська область, Україна Україна
Помер 28 жовтня 1906(1906-10-28) (59 років)
Львів, Австро-Угорщина Австро-УгорщинаУкраїна Україна
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність священик
Відомий завдяки релігійний і культурно-освітній діяч, письменник і журналіст
Alma mater Віденський університет
Титул крилошанин
Посада префект і духівник Генеральної семінарії у Відні
Конфесія УГКЦ
Батько Іван
Родичі внук Богдан П'юрко
У шлюбі з Марія з Рудницьких
Діти син Михайло

о. Теодо́р-Богдан Іванович П'ю́рко (псевдонім — Білокерницький, підписувався також — Бѣлокерницкій Богданъ, Пюрко Богданъ, Пюрко Б.; 15 лютого 1847, Білокриниця — 28 жовтня 1906, Львів) — релігійний і культурно-освітній діяч, письменник і журналіст, греко-католицький крилошанин у Львові. Член товариства «Просвіта» і Наукового Товариства імені Шевченка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження і навчання[ред. | ред. код]

Народився в Білокриниці в сім'ї коваля Івана П'юрка. Мав молодшого брата Пантелеймона, який після студій у Львівському університеті став суддею на бойківському пограниччі.

Теодор початкову освіту (три класи) здобув у рідному селі, а четвертий рік завершив у німецькій школі отців Василіян у Бучачі, де рідний брат його діда о. Аполінарій Прачковський був учителем[1]. В 1860—1864 роках продовжив навчання у Бучацькій нижчій гімназії при василіянському монастирі[2]. Вищі гімназійні студії довершував у Бережанській гімназії (1864—1868). У Бережанах П'юрко захопився поезією — саме на цей період припадають його перші літературні спроби і перші публікації в часописі «Голосъ Народный», який видавався в Коломиї. Зокрема, чи не перший на Прикарпатті вірш, присвячений Тарасові Шевченкові з нагоди п'ятої річниці від його смерті під назвою «Береза на могилѣ Тараса Шевченка» Теодор П'юрко помістив у цьому виданні в 10-му номері за 1866 рік під псевдонімом Богданъ Бѣлокерницкій[3].

Разом із Сильвестром Лепким, Левом Джулинським, Олександром Огоновським та іншими брав якнайдіяльнішу участь у Бережанській «Громаді» та молодіжних культурно-освітніх заходах міста[1].

В 1868—1872 роках Теодор П'юрко навчався в Греко-Католицькій центральній семінарії у Відні[4] і у Віденському університеті, де окрім богословського відвідував інші факультети, в тому числі і медичний. Відомий славіст професор університету Франьо Міклошич заохотив Теодора до дослідження української мови і літератури, перекладів з німецької. Тоді П'юрко написав свій правописний проект, уклав мапу мовних діалектів, працював над словником української мови.

Після закінчення навчання у Відні (1872) повернувся до Львова, де йому було доручене редагування часопису «Правда». Листувався з Михайлом Драгомановим, Іваном Нечуй-Левицьким, Мелітоном Бучинським та іншими відомими діячами[1].

Священиче служіння[ред. | ред. код]

28 серпня 1873 року одружився з Марією Рудницькою (*1854), дочкою декана Поморян і того ж року був висвячений на священика. Наступного року в подружжя народився син Михайло, а через півроку (20 грудня 1874) о. Теодор став вдівцем[5].

Від 1873 року працював на посаді вчителя української мови у Львівській державній гімназії, а з 1874 ― префектом Львівської духовної семінарії. 1876 року видав власним коштом своє оповідання «Спочатку Мізерівка, потім Гараздівка» і передав увесь наклад «Просвіті»[1].

1877 року о. П'юрко призначений сотрудником парафії при церкві святої Варвари у Відні, а 1888 ― духівником Віденської греко-католицької семінарії і виконував цей обов'язок аж до її закриття в 1893 році[6]. Уклав підручник релігії для 7-го класу гімназії, за що отримав титул радника Львівської митрополичої консисторії з крилошанськими відзнаками і дійсного радника Станіславівської консисторії. У 1895 році перебрався до Львова і протягом 1896―1897 років виконував обов'язки пароха Львівської Святоюрської парафії. З посадою пароха отримав титул греміального крилошанина Львівської капітули, посади радника і референта митрополичої консисторії, члена просинодальної іспитової комісії, радника єпископської Станіславівської консисторії[7].

Відійшовши від душпастирської праці, о. Теодор П'юрко зосередився на виконанні адміністративних обов'язків у рамках церковної ієрархії[7]. Брав участь у підготовці святкування 300-ліття Берестейської унії, виголосив промови від імені вищого духовенства, став одним із засновників партій і товариств католицького спрямування. У цей період багато працював над дослідженням духовної літератури, редагував, видав власні проповіді і статті на релігійну й етичну тематику. Останньою його роботою була участь у комітеті з організації паломництва на Святу Землю (5-28 вересня 1906), яке очолював митрополит Андрей Шептицький[8], але вирушити в далеку подорож він уже не зважився[1].

Характеристика діяльності[ред. | ред. код]

За політичними переконаннями о. П'юрко був українофілом, входив до товариств «Просвіта», Наукового Товариства імені Шевченка, хоча не займав активних політичних позицій. Зі станових товариств належав до Товариства св. Ап. Павла[7].

Смерть[ред. | ред. код]

Помер 28 жовтня 1906 року на 60-му році життя і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі у Львові.

Літературна праця[ред. | ред. код]

Перші літературні твори (поезії) опублікував у «Голосі Народному» і календарі «Дністрянка». В 1872 році редагував часопис «Правда». Дописував до часописів «Руський Сіон», «Мир», «Основа», «Душпастир», «Богословський вісник», «Записки НТШ», «Нива».

Твори[9][ред. | ред. код]

Поезії[ред. | ред. код]

  • Бѣлокерницкій Богданъ. Береза на могилѣ Тараса Шевченка // Голосъ Народный. ― 1866. ― ч. 10
  • Бѣлокерницкій Богданъ. До сестеръ Русинокъ // Голосъ Народный. ― 1866. ― ч. 14
  • Бѣлокерницкій Богданъ. Думка про паденіє козачества. Изъ оустъ народа подôльского // Голосъ Народный. ― 1866. ― ч. 18
  • Бѣлокерницкій Богданъ. При мѣсяцю // Голосъ Народный. ― 1867. ― ч. 2
  • Бѣлокерницкій Богданъ. Одарка // Голосъ Народный. ― 1867. ― ч. 3, 4
  • Бѣлокерницкій Богданъ. Молодый философъ. Съ Геллерта // Голосъ Народный. ― 1867. ― ч. 17.
  • Бѣлокерницкій Богданъ. Возворотъ Игоря и радôсть Руси. Кусникъ изъ: слова о полку Игоря // Голосъ Народный. ― 1867. ― ч. 23.
  • Бѣлокерницкій. Молодôй Руси. Урынокъ // Днѣстрянка. Альманахъ съ календаромъ на рôкъ звычайный 1877. ― С. 32-33
  • Пюрко. Сподѣванка За Шиллеромъ // Днѣстрянка. Альманахъ съ календаромъ на рôкъ звычайный 1877. ― С. 50-51
  • Пюрко Богданъ. О витайте мили гостѣ [стихъ] // Рускій Сіонъ. ― 1884. ― ч. 11

Церковно-релігійна тематика та інші твори[ред. | ред. код]

  • Бѣлокерницкій Б. Taras Grigoriewicz Schewczenko, ein kleinrussischer Dichter, v. J. G. Obrist [рецензія] // Основа. ― 1872. ― ч. 14, 15
  • Пюрко Б. Граматика руского языка Дра Осадци // Правда. ― 1876. ― ч. 24
  • Пюрко Б. Слово о Пълку Игоревѣ Дра Ом. Огоновского // Правда. ― 1876. ― ч. 20, 21
  • Пюрко Б. Церков і вік девятнайцятий: Пастирскоє посланіє Кардинала-Єпископа Іоахима Печі, теперішнього Папи Леона ХІІІ // Рускій Сіон. ― 1879. ― т. 9. ― ч. 1. ― С. 15-17; ч. 2. ― С. 38-41; ч. 3. ― С. 87-93; ч. 4. ― С. 105—110; ч. 6. ― С. 164—166
  • Пюрко Богданъ. Въ справѣ школныхъ книжокъ Дра Переша // Рускій Сіонъ. ― 1880. ― ч. 2
  • Пюрко Богданъ. Новости въ богословскôй нашôй литературѣ. Письма Дра Юліяна Пелеша // Рускій Сіонъ. ― 1880. ― ч. 8, 9, 10, 13-15, 17-18
  • Пюрко Б. Гамбета // Рускій Сіон. ― 1883. ― т. 11. ― ч. 1. ― С. 25-26
  • Пюрко Б. Крижовацька гр. к. Дієцезія і єї новоіменований Епископ Преосв. Ілія Гранилович // Рускій Сіон. ― 1883. ― т. 11. ― ч. 3. ― С. 79-85
  • Пюрко Б. Церков і культура або цивілізація // Рускій Сіон. ― 1883. ― т. 11. ― ч. 13. ― С. 409—412; ч. 14. ― С. 443—447; ч. 15. ― С. 473—477; ч. 16. ― С. 504—508; ч. 17. ― С. 537—539; ч. 18. ― С. 569—571; ч. 19. ― С. 600—602; ч. 20. ― С. 632—636; ч. 21. ― С. 663—666
  • Пюрко Богданъ. Учебникъ христіяньско-католицкой етики…, рецензує авторъ самъ // Миръ.  ― 1885. ―ч. 101, 102, 107, 108—118
  • Пюрко Богданъ. Учебник христіяньско-католицкой Етики для висшихъ клясъ середныхъ шкôлъ. Посля Д-ра А. Ваплера переложивъ на рускій языкъ Богдан Пюрко, духовникъ руской семинаріѣ в Вѣдни. У Львоѣ. Накладомъ фонду краєвого. З друкарнѣ Товариства имени Шевченка. ― 1885.  ― С. VIII+264+1
  • Пюрко Б. Засади доброго душпастиря (Після листів о. Лібермана (D. Ideal der Priestertum. Paderborn, 1893) // Душпастир. ― 1897. ― т. 11. ― ч. 2. ― С. 33-36; ч. 3. ― С. 54-58; ч. 4. ― С. 78-81; ч. 5. ― С. 100—105
  • Пюрко Б. Душпастирство: Обовязки к духовним нашим Настоятелям // Душпастир. ― 1897. ― т. 11. ― ч. 8. ― С. 178—185
  • Богдан Пюрко. «Тевло». Етимольоґічна розвідка // Записки НТШ. ― 1897. ― т. XVII. ― вип. 3. ― Miscellanea. ― C. 1-4
  • Пюрко. Памяти покійного Кардинала Сильвестра Сембратовича // Душпастир. ― 1898. ― т. 12. ― ч. 13-14. ― С. 306—316
  • Пюрко Б. Задача христіяньскої демократії в світлі енцикліки «Graves de communi» // Богословський вісник. ― 1901. ― т. 2. ― ч. 3. ― С. 157—163

Проповіді[ред. | ред. код]

  • Пюрко Б. Проповідь в другій день Зелених Свят // Рускій Сіон. ― 1878. ― т. 8. ― ч. 11. ― С. 333—338
  • Пюрко Б. Проповідь на Неділю Фомину // Рускій Сіон. ― 1878. ― т. 8. ― ч. 10. ― С. 300—306
  • Пюрко Б. Із Страсних Проповідей // Рускій Сіон. ― 1879. ― т. 9. ― ч. 5. ― С. 134—142; ч. 6. ― С. 166—172
  • Пюрко Б. Проповідь Страстна // Рускій Сіон. ― 1880. ― т. 10. ― ч. 8. ― С. 237—243
  • Пюрко Б. Проповідь в день Покрова Пр. Богородицї і двісталїтного ювілея св. Унії: р. 1900 виголошена а Архикатедр. храмі св. Георгія // Нива. ― 1904. ― т. 1. ― ч. 1. ― С. 1-8.
  • Пюрко Б. Наука на празник св. о. нашого Николая: Образ св. Николая // Нива. ― 1904. ― т. 1. ― ч. 17. ― С. 447—454

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Михайло Стульківський. Піонер коломийської шевченкіани. newspaper Galicja. Процитовано 2016-03-12. 
  2. Мазурак Я., Стульківський М. П'юрко Богдан-Теодо́р Іванович… — С. 161.
  3. Микола Васильчук. Українська видавнича справа в Коломиї (друга пол. ХІХ — ХХ ст.): Монографія… — С. 20.
  4. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 263.
  5. Марія з Рудницьких П'юрко похоронена на 56 полі Личаківського цвинтаря у Львові — див. Криса Л., Фіґоль Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів 2006. — С. 317. ISBN 966-8955-00-5
  6. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 351.
  7. а б в Наталія Колб. «З Богом за Церкву і вітчизну»: греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття… — С. 281
  8. Якъ то Русь ходила слідами Данила. Пропамятна книга першого руско-народного паломництва въ Святу Землю вôдъ 5 до 28 вересня 1906… — С., І, 9, 13, 367.
  9. Використана література для укладення бібліографії творів о. Теодора П'юрка: Андрій Кравчук. Індекс української католицької періодики Галичини (1871—1942). ― Львів: Свічадо, 2000. ― 536 С. та Іван Ем. Левицький. Галицко-Руская библіографія (1801—1886). — Т. 1-2. — Львів 1888—1895 (етимологічним правописом і без подання сторінок).

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]