П'єр Ренуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр Ренуар
фр. Pierre Renoir
П'єр Ренуар. Фото 1903
Дата народження21 березня 1885(1885-03-21)
Місце народженняПариж, Франція
Дата смерті11 березня 1952(1952-03-11) (66 років)
Місце смерті
Париж, Франція
ПохованняЕссуа
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materВища національна консерваторія драматичного мистецтва (1907)
Роки активності1911 —1952
ДружинаВіра Сержен (?-1925)
Марі-Луїза Іріб (1925—1933)
Еліза Руїс (1933-?)
ДітиКлод Ренуар
IMDbID 0719749
Нагороди та премії
офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону
П'єр Ренуар у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ренуар.
Портрет П'єра Ренуара роботи його батька, 1910

П'єр Ренуа́р (фр. Pierre Renoir; нар. 21 березня 1885, Париж, Франція — 11 березня 1952, там само) — французький театральний та кіноактор. Син видатного французького художника Огюста Ренуара[1]; старший брат кінорежисера Жана Ренуара. Був другом і близьким соратником актора Луї Жуве.

Біографія

[ред. | ред. код]

П'єр Ренуар народився в Парижі 21 березня 1885 року. Його батько — видатний французький художник Огюст Ренуар, мати — Аліна Шаріго. Старший брат П'єра — Жан (нар. 1904) став відомим французьким кінорежисером. П'єр Ренар навчався в Інституті Notre-Dame de Sainte-Croix[2], але захопившись театром, у 1907 році поступив до Консерваторії драматичного мистецтва та почав виступати в бульварному театрах. П'єр Ренуар мало цікавився німим кіно, проте, у 1910-х роках зіграв кілька невеликих кіноролей, в тому числі у парі з акторкою Вірою Сержен, на якій він пізніше одружився. У 1913 році у пари народився син Клод, який в майбутньому став кінооператором.

Під час Першої світової війни брав участь у бойових діях, був поранений. Після одужання Ренуар відновив свою акторську кар'єру. У 1928 році він був прийнятий до престижної трупи Луї Жуве де зіграв низку ролей у п'єсах Жана Жироду.

Після розлучення з Вірою Сержен у 1925 році[3], П'єр Ренуар одружився з іншою акторкою, Марі-Луїзою Іріб, разом з якою він створив компанію з виробництва фільмів Les Artistes réunis. Після розлучення у 1933 році з Марі-Луїзою, Ренуар одружився втретє на акторці Елізі Руїс.

Наприкінці 1920-х років молодший брат П'єра Ренуара Жан Ренуар залучив його до роботи в кіно, і в 1932 році П'єр зіграв свою першу велику кінороль — комісара Мегре, — у фільмі брата «Ніч на перехресті». Крім того, Жан Ренуар знімав П'єра і в інших своїх кінороботах — «Донька води» (1924), «Мадам Боварі» (1934) і «Марсельєза» (1938, роль Людовик XVI). Визнання до П'єра Ренуара як актора прийшло після зіграної ним ролі капітана Веллера у фільмі Жульєна Дювів'є «Рота» (1935).

Під час окупації Франції в роки Другої світової війни П'єр Ренуар разом з Карлом Дулленом і Гастоном Батія очолював Асоціацію паризьких театральних режисерів, організацію, створену в жовтні 1940 року під німецьким керівництвом. Ренуар залишався там до листопада 1943 року[4].

У 1951 році П'єр Ренуар зіграв свою останню роль в кіно разом зі своїм другом Луї Жуве у стрічці «Кнок» Гая Лефранка. Всього за час своєї акторської кар'єри П'єр Ренуар знявся у 65-ти фільмах.

Помер П'єр Ренуар у Парижі 11 березня 1952 року. Похований на цвинтарі в Ессуа (департамент Об), на батьківщині своєї матері, поряд зі своїм батьком, матір'ю та двома братами.

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1911 ф Плотина La digue
1918 ф Маріон Делорм Marion de Lorme Луї XIII
1925 ф Донька води La Fille de l'eau Фармер
1932 ф Ніч на перехресті La nuit du carrefour комісар Мегре
1933 ф Агонія орлів L'agonie des aigles полковник де Монтанде
1934 ф Мадам Боварі Madame Bovary Шарль Боварі
1935 ф Товариш Tovaritch Горотченко
1935 ф Рота La bandera капітан Веллер
1935 ф Озброєна варта Veille d'armes командувач Бранбург
1936 ф Очима Заходу Razumov: Sous les yeux d'occident поліцейський
1936 ф Вовки серед нас Les loups entre eux Годфрід Велтер
1936 ф Коли б'ють північ Quand minuit sonnera Жан Вердьє
1937 ф Фортеця тиші La citadelle du silence Степан
1937 ф Молленар Mollenard Боннеро
1937 ф Справа Лафаржа L'affaire Lafarge Шарль Лафарж
1938 ф Марсельєза La Marseillaise король Франції Людовик XVI
1938 ф Білі ночі Санкт-Петербургу Les nuits blanches de Saint-Pétersbourg Іван Боровський
1938 ф Патріот Le patriote Пален
1938 ф Рай Сатани Le paradis de Satan Аристотель
1938 ф Слід півдня La piste du sud Столберг
1938 ф Мальтійський будинок La maison du Maltais Шервен
1938 ф Бунтар Le révolté капітан Йоріц
1939 ф Кораловий риф Le récif de corail Еббой
1939 ф Пастка Pièges Бремонтьє
1941 ф Пастка L'embuscade Жан Гері
1941 ф Павільйон, що згорів Le pavillon brûle Журденс
1942 ф Макао, пекло картярів Macao, l'enfer du jeu Вернер фо Краль
1942 ф Газета виходить о 5-й годині Le journal tombe à cinq heures Франсуа Маршаль
1942 ф Останній козир Dernier atout Руді Скор
1942 ф Поклик села L'appel du bled Мішо
1943 ф Вовк Мальвенера Le loup des Malveneur Реджинальд де Malveneur
1943 ф Мадам і смерть Madame et le mort Шарль де Брюн
1943 ф Торнавара Tornavara Сігурд Фрамрус
1944 ф Пасажир без багажу Le voyageur sans bagages Жорж Рено
1945 ф Діти райка Les enfants du paradis Джеріко
1945 ф Батько Горіо Le père Goriot Вотрен
1945 ф Таємниця Сен-Валя Le mystère Saint-Val Дартіньяк
1945 ф Жебрачка Марі Marie la Misère П'єр Десорм
1946 ф Капітан Le capitan Le duc d'Angoulême
1948 ф Дама, що прийшла об 11-й La dame d'onze heures Жерар Пескара
1948 ф Підпільний вантаж Cargaison clandestine комісар поліції
1948 ф Велика вольєра La grande volière Валетт
1949 ф Скандал на Єлісейських полях Scandale aux Champs-Élysées Домінік Айрель
1949 ф Таємниця жовтої кімнати Le mystère de la chambre jaune професор Стенжерсон
1949 ф Ферма семи гріхів La ferme des sept péchés королівський прокурор
1949 ф Божий суд Le Jugement de Dieu герцог Ернест де Бав'є
1949 ф Загроза вбивством Menace de mort
1951 ф Кнок Knock Мушкет, фармацевт

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Jean-Claude Gélineau, Jeanne Tréhot, la fille cachée de Pierre Auguste Renoir.
  2. ↑ Bernard Pharisien, Pierre Renoir [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.], éditions Némont, 2003 — ISBN 2-913163-10-6.
  3. ↑ Célia Bertin, Jean Renoir, Éditions du Rocher, 2005
  4. ↑ Serge Added, Gaston Baty ou les ambiguïtés d'un combat artistique sous l'occupation, in : Théâtre et spectacles hier et aujourd'hui, Époque moderne et contemporaine, Actes du 115e congrès national des sociétés savantes (Avignon 1990), CTHS Paris 1991, p. 390—394, ISBN 2-7355-0220-1

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр Ренуар
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_Ренуар&oldid=34041056