Пауль-Людвіґ Ландсберґ
| Пауль-Людвіґ Ландсберґ | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Paul Ludwig Landsberg | ||||
| Народження |
3 грудня 1901[1][2][…] Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||
| Смерть |
2 квітня 1944[1][2][3] (42 роки) Oranienburg concentration campd, Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина | |||
| Громадянство (підданство) |
.svg){kind=small} Німецька імперія | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Викладав | Боннський університет, Барселонський університет і Мадридський університет Комплутенсе | |||
|
| ||||
 Пауль-Людвіґ Ландсберґ у Вікісховищі | ||||
Пауль-Людвіґ Ландсберґ (нім. Paul Ludwig Landsberg, Бонн, 3 грудня 1901 — концтабір Заксенгаузен, 2 квітня 1944) — німецький філософ єврейського походження.
Біографія[ред. | ред. код]
Пауль народився в Бонні, другий син Ернста Ландсберґа, професора римського права та кримінального права Боннського університету, та Анни Сільверберґ.[5]
Він був провідним представником європейського персоналізму. У підлітковому віці часто відвідував Макса Шелера, учнем якого згодом став, та Романо Гвардіні, тим часом наближаючись до католицизму; у 1928 році отримав кафедру філософії в Боннському університеті.[6]
Він залишив Німеччину в 1933 році з приходом нацизму, знайшовши притулок в Іспанії в Барселоні, а потім у Франції в Парижі з приходом до влади Франциско Франко. Там він співпрацював з журналом Еммануеля Муньє «Esprit».[6]
Після нацистської окупації Франції відмовився від пропозиції Жака Марітена втекти до Сполучених Штатів, а згодом був схоплений силами гестапо. Загинув 2 квітня 1944 року в нацистському концтаборі Заксенгаузен[6]. У нього залишилася дружина, Магдалена Гофман, яка згодом вийшла заміж у Швейцарії.[5]
Твори[ред. | ред. код]
- Die Welt des Mittelalters und wir. Ein geschichtsphilosophischer Versuch über den Sinn eines Zeitalters, 1922
- La Edad Media y nosotros, 1925
- Pascals Berufung, 1929
- Einführung in die philosophische Anthropologie, 1934
- Essai sur l'experience de la mort suivi de Le probleme moral du suicide, 1937
- Wesen und Bedeutung der platonishchen Adademie, 1923
- Die Erfahrung des Todes, 1935
- Zur Soziologie der Erkenntnistheorie, 1931
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11856918X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б 30Giorni - La verità è se opera. web.archive.org. 7 червня 2006. Архів оригіналу за 7 червня 2006. Процитовано 23 вересня 2023.
- ↑ а б в Viotto, Piero (2008). Grandi amicizie: i Maritain e i loro contemporanei (італ.). Città Nuova. ISBN 978-88-311-7340-7.
Посилання[ред. | ред. код]
|
