Макс Шелер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Макс Шелер
Max Scheler
Scheler max.jpg
Народження 22 серпня 1874(1874-08-22)[1][2][3]
Мюнхен, Німецька імперія[4]
Смерть 19 травня 1928(1928-05-19)[4][1][2][3] (53 роки)
Франкфурт-на-Майні, Веймарська республіка[4]
Громадянство (підданство) Flag of Germany.svg Німеччина
Знання мов
  • німецька мова[5]
  • Діяльність
  • антрополог
  • викладач університету
  • соціолог[d]
  • Аксіологія
  • Викладав Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Геттінгенський університет, Єнський університет і Кельнський університет
    Школа / Традиція феноменологія
    Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Єнський університет і Гумбольдтський університет Берліна
    Зазнав впливу
  • Едмунд Гуссерль
  • Відомі студенти Carlos Astrada[d]
    Конфесія Римо-католицька церква

    Макс Шелер у Вікісховищі?

    Макс Ше́лер (нім. Max Scheler; 22 серпня 1874, Мюнхен, Королівство Баварія, Німецька імперія — 19 травня 1928, Франкфурт-на-Майні, Веймарська республіка) — німецький філософ і соціолог, один з засновників філософської антропології.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Макс Шелер вивчав медицину, філософію і психологію в університетах Мюнхена та Берліна. Крім цього, в Берліні Шелер займався соціологією, а в Єнському університеті вивчав неокантіанство в області етики й теорії пізнання. Захистив дисертацію у Рудольфа Ойкена в 1897 році.

    Пізніше, до 1905 року, займався викладацькою діяльністю в Єнському університеті. В 19191928 роках — професор Кельнского університету, з 1928 року — професор Франкфуртського університету.

    Не встиг закінчити свою працю «Сутність людини, новий досвід філософської антропології» («Філософська антропологія»), коротким викладенням якої стала робота «Місце людини в космосі» (1928) (їй передувала зроблена в 1927 році доповідь «Особливе становище людини»).

    «Місце людини в космосі» пропонує грандіозне бачення поступового самостановлення об'єднання людини, Божества і світу. У цього процесу є дві полярності: розум, чи дух, з одного боку, і порив — з іншого. Ідеї ​​розуму, або духу, безсилі, якщо вони не вступають в практику, або не реалізуються в житті і практичних ситуаціях, які створені поривом і людськими спонуканнями…"[6]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б Encyclopædia Britannica
    2. а б SNAC
    3. а б Babelio
    4. а б в Шелер Макс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    5. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    6. Manfred S. Frings. Max Scheler // Encyclopædia Britannica.англ.

    Джерела та література[ред. | ред. код]