Пауль Рорбах
Пауль Рорбах | |
---|---|
нім. Paul Rohrbach | |
![]() | |
Народився |
29 червня 1869[1][2][…] Кулдіга, Курляндська губернія, Російська імперія |
Помер |
19 липня 1956 (87 років), 20 липня 1956[1] (87 років) або 19 червня 1956[4] (86 років) Лангенбург[1] |
Країна |
![]() |
Діяльність | богослов, письменник, викладач університету, політик |
Галузь | історія |
Alma mater | Тартуський університет, Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Страсбурзький університет і HU Berlin |
Знання мов | німецька[5] |
Заклад | Handelshochschule Berlind |
Партія | Німецька демократична партія, Conservative People's Partyd і National-Social Associationd |
Конфесія | євангелічна церкваd |
Діти | Hans Rohrbachd |
Рорбах Пауль (Rohrbach, 1869—1956) — євангельський теолог, історик, політичний публіцист, знавець Східної Європи і подорожник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Курляндії, за походженням балтійський німець.
У кінці 1890-х і початку XX століття для правлячих кіл кайзерівської Німеччини доктрину відторгнення від Російської імперії західних територій сформулював саме Пауль Рорбах. Він входив до кола засновників окультного товариства «Туле» (поряд з [[Карл Гаусгофер}Карлом Хаусхоффером]], Феліксом Нідієром і Дітріхом Еккартом), члени якого згодом створили Націонал-соціалістичну робітничу партію. Його інтелектуальний вплив у питаннях «східної політики» наклав визначний відбиток на правлячі кола Німеччини. А факт його дружби з заступником начальника генерального штабу генералом Людендорфом, що зіграв не останню роль у знищенні Російської імперії, вже сам по собі говорить багато про що. Напередодні І Світової війни Рорбах був одним з головних експертів Німецького військового відомства і Мзс з «Російського питання».
У 1917 він опублікував роботу під назвою «Наша військова мета на сході і російська революція» («Unser Kriegsziel im Osten und die russische Revolution»), де виклав ті цілі, яких Німеччина має домогтися, використовуючи війну і російську революцию.Так як відкрита анексия (приєднання) Німеччиною західних областей Росії на той момент в Європі не віталася, Рорбах вважав що Литва, Курляндія, Ліфляндія й Естляндія можуть отримати державну автономію в межах федеративної Росії. Однак при обов'язковій умові їх повної самостійності у відносинах З Німеччиною. В таких умовах, Німеччини буде нескладно згодом приєднати (сепарувати) «Междуевропу» до «Серединної Європи» (ЄС).після відторгнення «Междуевропы» (Польщі, Білорусі та Фінляндії) від Росії, остання повинна, на думку Рорбаха, відмовитися від прагнення вийти до відкритих незамерзаючих морях і перенаправити свою геополітичну активність на Схід. В іншому випадку їй не уникнути зіткнення з Європою взагалі і Німеччиною зокрема. Природно, що Рорбах виходив з того, що Росія не буде пристосовуватися до німецьким інтересам. А це значить, що її економічні і торговельні устремління будуть концентруватися як раз там, де бачити їх німці не хотят.Таким чином, на думку Рорбаха, якщо Україна залишиться об'єднаною з Росією, то стратегічні цілі не будуть досягнуті. Навіть за умови відторгнення від Росії Прибалтики, Польщі, Білорусі та Фінляндії, російська загроза для Німеччини не буде усунена. А це означає, що Німеччина і створена нею «Серединна Європа»(ЄС) не встоять в боротьбі з Росією. Тому, як вважав Рорбах, «українське питання» це не внутрішньополітичне питання Росії, а питання світової політики. «Усунення російської небезпеки, якщо час буде цьому сприяти, піде шляхом відділення України від Росії - або ця небезпека взагалі не може бути усунута»Саме тому, що вся військова та дипломатична діяльність Німеччини, на думку Рорбаха, повинна бути спрямована на розчленування Росії. Необхідно відмовитися від політики, яка вважається з Росією, як з цілим, з єдиною державою». Навпаки, треба встановлювати відносини з тими елементами в Росії, які діють на користь її розпаду.
Рорбах доктор г. к. Українського вільного університету і почесний президент (з 1952 року) Німецько-українського товариства у Мюнхені, яке Рорбах заснував спільно із Акселєм Шмідтом.
Про Рорбаха написано монографії: «Dem Andenken Paul Rohrbachs», y «Deutsch-Ukrainische Herder-Gesellschaft» (1959).
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Кулинич І.М. Рорбах Пауль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 292. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рорбах д-р Павль // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1630-1631. — 1000 екз.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118790978 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
![]() |
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 29 червня
- Народились 1869
- Уродженці Кулдіги
- Померли 19 липня
- Померли 1956
- Померли 20 липня
- Померли 19 червня
- Померли в Лангенбурзі
- Випускники Тартуського університету
- Випускники Страсбурзького університету
- Випускники Берлінського університету
- Німецькі історики
- Латвійські історики
- Балтійські німці
- Почесні доктори Українського вільного університету