Паулін Ноланський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паулін Ноланський
Linzer Dom - Fenster - Paulinus von Nola.jpg
Народився 354
Бурдігала
Помер 22 червня 431(0431-06-22)
Нола
Ім'я при народженні Меропій Понтій Паулін
Діяльність поет, церковний та державний діяч
Конфесія християнство
Дружина Терасія
Діти Цельс

Паулін Ноланський (*Pontius Meropius Anicius Paulinus, 354 —†22 червня 431) — давньоримський державний, церковний діяч, поет часів пізньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із заможного сенаторського роду. Народився у 354 році у м. Бурдігала (сучасний Бордо, Франція). Отримав найкращу на той час освіту. Навчався, зокрема в Авзонія, з яким його пов'язувала дружба. Користуючись своїм впливом при дворі, Авзоній допоміг молодому Пауліну в просуванні на державній службі: у 378 році він уже змінний консул у Римі, у 381 році — намісник в Кампанії. Після вбивства імператора Граціана у 383 році Паулин їде до Іспанію і одружується там на багатій християнці Терасії.

У 390 році він приймає хрещення. Смерть брата і щойно народженого сина, Цельса, змушують його радикально переглянути усі звичні цінності. Він залишає мирське життя і, роздавши усе своє величезне багатство біднякам, приймає чернецтво. Авзоній намагається переконати свого учня і друга, відправляючи йому в Іспанію послання за посланням, одне скорботніше іншого, на які Паулін відповів лише у 393 році, докладно виклавши у віршованому листі своє нове світосприйняття.

У 393 році Паулін стає священиком в Барціноні (сучасна Барселона). У 394 році разом з Терасією, яка теж прийняла чернецтво, він їде до Італії і поселяється в Нолі, маленькому кампанских містечку, де знаходилася гробниця особливо шанованого ним святого Фелікса. У 403 році він був обраний єпископом Ноли і розгорнув пастирську діяльність. Першим ділом він подбав про увічнення пам'яті мученика Фелікса, над останками якого зводиться пишна базиліка і поруч з ній притулок для пілігримів. Помер Паулін у 431 році і був зарахований до ліку святих.

Творчість[ред.ред. код]

Відомі натепер лише твори Паулина, які написані після його звернення до християнства. З його юнацьких, зараз втрачених, творів відомо лише про поему «Про царів» (De regibus), що представляла собою віршоване перекладення однойменного твору Светонія. Перші поетичні твори були відзначені сильним впливом Авзонія.

З часом Паулін звільняється від надмірної пристрасті до класичного мистецтва і надлишкової витонченості у викладі. Його завдання — пристосувати старі форми до нового християнського змісту. Далекий від богословських суперечок, він відображає у своїх творах світ повсякденних справ і буденних турбот, побачених очима людини невибагливої і добросердої.

Відомо про більш ніж 30 віршів Пауліна. Частина з них — послання, звернені до друзів поета. Найбільший інтерес представляють поліметричні листи до Авзонія, що свідчать про пошук поетом оптимальної форми для вираження християнських ідеалів.

Хоча він не розділяє авзонієвого тяжіння до формальної вишуканості латинських класиків, найкращих результатів він досягає все ж тоді, коли ближче всього наслідував Горація і Вергілія. Вплив останнього особливо помітно там, де поновлюються деякі мотиви буколічної і землеробської поезії.

Три вірші являють собою перекладення псалмів 1,2 і 137 відповідно. У доробку Пауліна є 14 віршів, що прославляють святого Фелікса. Вони складають цикл під назвою «Вірші на честь дня народження» (Carmina natalicia). Поет писав їх з року в рік до чергової річниці смерті Фелікса, що стала його народженням для життя вічного. Найдовший з них містить 858 віршів і написано різними розмірами. У решті використано дактилічний гексаметр.

В мову Пауліна нерідко проникають елементи народної розмовної мови. Такий же нерівний стиль помітний і в «Листування», єдиному творі Пауліна у прозі. Збереглося 51 листа, щонайменше ще 15 листів втрачено. За ними можна простежити єпископську діяльність автора у Нолі. Адресати — єпископи Августін, Амвросій, Аліпій, Дельфін та інші, сенатор Паммахій, близький друг Пауліна письменник Сульпіцій Север.

У листах трактуються питання біблійної екзегези, аскетизму, культового зодчества, християнської агіографії, цивільного і церковного побуту; зачіпаються теми актуальної дійсності та особистого життя автора. Тут, як і у віршах, Пауліну не завжди вдається подолати вплив школи і позбутися від риторичних надмірностей.

Джерела[ред.ред. код]

  • Trout, Dennis E (1999). Paulinus of Nola — Life, Letters, and Poems. Berkeley: University of California Press. ISBN 978-0-520-21709-6.