Пащенко Олександр Софонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Софонович Пащенко
Пащенко Олександр Софонович.jpg
Дата народження 1 (14) вересня 1906(1906-09-14)
Місце народження Лука
Дата смерті 13 червня 1963(1963-06-13) (56 років)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Навчання Київський художній інститут
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Олекса́ндр Софо́нович Па́щенко (1 (14) вересня 1906(19060914), Лука — †13 червня 1963, Київ) — український графік, Народний художник УРСР1960 року), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР1954 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 (14 вересня) 1906 року в селі Лука (нині Немирівського району Вінницької області). Працював завідувачем сільського клубу на Вінниччині. 1928 року Олександра за комсомольською путівкою направили на навчання в Київський художній інститут, де він вибрав для себе професію художника-гравера. В 1932 році закінчив інститут.

У 19341935 роках працював інспектором художньої освіти Народного комісаріату освіти УРСР. Був членом ВКП (б) від 1939 року. У 19401951 роках був заступником голови Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР. У 19401944 роках — голова правління Спілки художників УРСР. Від 1946 року був викладачем, від 1947 року професором Київського художнього інституту, а в 19551963 роках був його ректором.

Могила Олександра Пащенка

Помер 13 червня 1963 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 1965 року на могилі встановлено гранітну стелу з бронзовим барельєфом (автор — скульптор Олексій Прокопович Олійник, архітектор Ю. Г. Ільченко, художник Наум Якович Богомольний)[1].

Син Володимир Пащенко (1932 — 1993) був архітектором, графіком.

Творчість[ред.ред. код]

Автор індустріальних і ліричних пейзажів, виконаних здебільшого в техніці ліногравюри й офорта. Виконував також декоративно-оформлювальні роботи.

Перше визнання прийшло до Пащенка на виставці українських художників, що відкрилася 1937 року до ювілею революції 1917 року. Серія гравюр з альбому «Київська сюїта» привернула увагу не тільки виконавською майстерністю, але й поетичністю образів одного з найкрасивіших, як вважав художник, міст світу. Тож Пащенко до кінця життя доповнював «Київську сюїту» новими сюжетами. Десятки гравюр зафіксували довоєнний Київ, зруйновану війною столицю, відновлюваний і відновлений Київ.

Серії:

  • «Київська сюїта» (1936—1960),
  • «Києво-Печерська лавра» (1944—1945),
  • «Відбудова Дніпрогесу» (1945—1946),
  • «Народження Кременчуцької ГЕС» (1958—1960),
  • «Київська комсомольська ГЕС» (1961).

Автор ескізу радянського ордена Богдана Хмельницького (1943).

Шевченківська тема[ред.ред. код]

  • Ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Сон» (туш, перо, акварель, 1939).
  • Кольорові ліногравюри:
    • «Портрет Тараса Григоровича Шевченка» (1939 і 1960),
    • «Пам'ятник Тарасові Шевченку в Києві» (1939, 1949 і 1954),
    • «Канів. На могилі Тараса Шевченка» (1943) та інші.
  • Замальовки місць, пов'язаних із перебуванням Шевченка (кольорові олівці, 1961).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Пам'ять[ред.ред. код]

меморіальна дошка

1969 року в Києві на будинку по вулиця Карла Лібкнехта, 10 (нині Шовковична), в якому в 19451963 роках жив і працював Олександр Пащенко відкрито гранітну меморіальну дошку (автори — скульптор Іван Васильович Макогон)[2].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]