Макогон Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макогон Іван Васильович
Макогон Іван Васильович.jpg
Народився 13 (26) жовтня 1907(1907-10-26)
Грушуваха (нині Барвінківський район Харківської області)
Помер 19 серпня 2001(2001-08-19) (93 роки)
Київ
Національність українець
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР, Україна Україна
Навчання Харківський художній інститут
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Звання
Народний художник УкраїниЗаслужений діяч мистецтв України
Автограф Макогон Іван Васильович автограф.png
Могила Івана Макогона

Макого́н Іва́н Васи́льович (13 [26] жовтня 1907(19071026), Грушуваха — 19 серпня 2001, Київ) — український скульптор, член Національної спілки художників України. Народний художник України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 (26 жовтня) 1907 року в селі Грушувасі (нині Барвінківського району Харківської області) в селянській родині. В 19261931 роках навчався в Харківському художньому інституті в Абрама Менеса, Івана Северина, Семена Прохорова, Михайла Шаронова, Анатолія Петрицького, Олексія Кокеля, одночасно вивчав скульптуру у приватній майстерні Івана Севери.

Учасник Міжсоюзницької війни Німеччини та СССР, служив сапером у сталінських військах, був контужений. Після шпиталю працював у фронтовій газеті на Південному Кавказі. 1944 за станом здоров'я медики звільнили від строкової служби і направили у студію військових художників імені Митрофана Грекова у Москву[1].

З 1954 викладав у Київському художньому інституті (професор з 1971 року).

Помер 19 серпня 2001. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури, у різних матеріалах.

Серед творів:

До 125-річчя Тараса Шевченка зробив бюст Кобзаря для Канівського меморіального музею та ювілейну медаль, яка в 1939 році на республіканському конкурсі була відзначена як найкращий твір. Створив медаль до 100-річчя Є. Патона та інші.

У Національному художньому музеї України зберігається ряд творів скульптора, що характеризують різні періоди його творчості: «Композиція пам'яті скульптора І. Левицького» (1934; мармур); «Голівка дівчинки» (1934; граніт); «Портрет батька» (1937; теракота); «Портрет художника І. Северина» (1937; гіпс); «Жіноча голова» (1956; бронза); «Портрет письменника Ю. Дольд-Михайлика» (1960; гіпс); «Жіночий торс» (обпалена глина)[2].

Галерея робіт
Вербицький.jpg Могила Любомира Дмитерка.JPG Пам'ятник Косіору Київ.jpg МД Міньківському.jpg МД Федоров3.jpg МД Бажан.JPG Надгробок на могилі Михайла Грушевського на Байковому кладовищі в Києві.
надгробок О. Вербицького
надгробок Л. Дмитерка
пам'ятник Косіору
меморіальна дошка
О. Міньківському
меморіальна дошка
М. Федорову
меморіальна дошка
М. Бажану,
(архітектор О. К. Стукалов)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч мистецтв УРСР1968 року). Народний художник України1992 року). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани», медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

11 квітня 2008 року в Києві, на будинку по провулку Івана Мар'яненка, 14, в якому в 19602001 роках жив скульптор, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф, скульптор І. І. Макогон)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]