Переконання (стійке розуміння)
Перекона́ння — пересвідчення, точка зору, погляд на щось, тверда впевненість або віра, тверда, міцно усталена думка про що-небудь, певність у чому-небудь.[1] Загалом, це усвідомлена мотивація, яка спонукає особистість діяти відповідно до своїх поглядів і принципів.[2][3]
У цьому контексті віра описується як "виправдана віра". Особою вивчаються явища дійсності і надаються докази істинності своїх результатів, підтверджені досвідом. В результаті з цього виникає переконання або віра у власну правоту.[4] Основуються переконання на усвідомленому прийнятті людиною якої-небудь інформації чи ідей після їх аналізу та оцінки. Знання, з яких становлене підгрунтя переконань є істинними та незаперечними, і у них індивід немає сумніву. Навчаючись і набуваючи знання, спочатку вони є чимось зовнішнім по відношенню до особистості, та в процесі, поступово, перетворюються на досвід і переконання. Переконання є усвідомленою потребою особистості і є системою її мотивів. Вони спонукають особистість чинити у відповідності до власної віри, до власних поглядів та оцінок, власних принципів, ціннісних орієнтацій, зміст потреб особистості отримує відображення в певному розумінні, формує впорядковану систему поглядів, виступає як світогляд.[4] Переконання є жорсткими регуляторами поведінки, є особистісним утворенням, є оцінним ставленням особистості до дійсності, і перебувають в якісній залежності від способів набуття певних знань, думок, ідей, оцінок та досвіду особистості, які стаючи надбанням особистості, отримують наповнення у вигляді особистісного змісту, пронизуються особистісними характеристиками, єдністю когнітивного і потребності особистого переживання істини, потребами в цих ідеях, необхідністю їх реалізації.[5] Цю систему поглядів і уявлень особистість вважає продуктом власної діяльності, тому погоджується з ними, ототожнюється з ними, дотримується їх. Переконання ґрунтуються на певних аргументах та можуть бути логічно доведеними. Внаслідок порушень принципів в діях і вчинках, переконання є там, де є страждання і муки сумління. При класифікації переконань за сферою життєдіяльності, вони можуть поділятися на моральні, естетичні, інтелектуальні. Переконаннями є уявлення, знання, ідеї, що стали мотивами поведінки людини і визначають її ставлення до різних сфер дійсності; вони є компонентами світогляду особистості.[6]
Інтереси, потреби, переконання, ідеали є важливим аспектом психічного життя, вони є спонуками до активності. Емоційно-вольова та пізнавальна активність особистості, її інтереси, потреби, переконання, ідеали, самосвідомість є складовими духовного життя особистості, перебувають в комплексній складній взаємодії, і своєю єдністю становлять «Я» особистості, котре регулює в людині всі аспекти внутрішнього життя включно з його проявами в діяльності та стосунках з іншими людьми.
Вищі психічні процеси залежать від таких особистісних рис, як спрямованість, переконання, ціннісні орієнтації та ін.[4]
Особиста спрямованість характеризується інтересами, нахилами (схильностями), переконаннями та ідеалами особистості, які відбивають її світогляд.
Переконання є основною моральною настановою, яка визначає мету і спрямованість вчинків людини, впевненість у чомусь, що грунтується на конкретних поглядах, ідеях, світогляді.[7]
Наука є найбільш дієвим чинником формування переконань і ставлення людини до навколишньої дійсності, світу.[7] Процесом і результатом засвоєння індивідами систематизованих знань, умінь та навичок, формуванні наукового світогляду, моральних переконань є освіта.[7]
У звичайній мові переконання — це надійне, стійке розуміння чогось фундаментального характеру. Переконання може стосуватися чогось, що важко підтвердити універсальністю.
Переконаність означає стан за значенням переконатися, або властивість за значенням переконаний.[8] Переконаність — це особлива якість особистості.
Моральні знання, моральні почуття, моральні переконання, моральні потреби, моральні якості, навички поведінки, етикетні норми, які виявляються у стосунках з іншими людьми є складовими моральної культури.[9]
- ↑ Переконання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Словник психологічних термінів | Міністерство охорони здоров’я України. Національний фармацевтичний університет | nuph.edu.ua
- ↑ Термінологічний словник[недоступне посилання]. | Навчальні посібники Вінницького національного технічного університету. Мережні електронні видання | web.posibnyky.vntu.edu.ua
- ↑ а б в Шапар В. Б.Сучасний тлумачний психологічний словник. — X.: Прапор, 2007. — 640 с. ISBN 966-7880-85-0 (стор.: 40, 62, 327-328)
- ↑ Психологічний словник / авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова; ред. Н. А. Побірченко. — К.: Науковий світ, 2007. — 274 с. (стор.: 202)
- ↑ Большой психологический словарь / под ред. Б.Мещерякова, В.Зинченко. М.: Прайм-Еврознак, 2003. 654 с. (стор.: 364)
- ↑ а б в Козубовська І.В., Повідайчик О.С. Короткий тлумачний словник психолого-педагогічних термінів (для аспірантів і магістрів). Навчально-методичне видання. Ужгород - 2021. ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (стор.: 25, 28, 29)
- ↑ Переконаність // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тематичний словник. Філософія | Національна академія внутрішніх справ. Кафедра філософії права та юридичної логіки. Мультимедійний навчальний підручник | arm.naiau.kiev.ua
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |