Перська абетка
| Перська абетка الفبای فارسی Alefbâ-ye Fârsi | |
|---|---|
 Перський алфавіт | |
| Вид | |
| Мови | фарсі, дарі |
Походження | |
Дочірні системи |
|
| Напрям | Справа наліво  |
Перська абетка — модифікований варіант консонантного арабського письма, пристосований для запису перської мови (фарсі та дарі). Сучасний варіант перської писемності налічує 32 літери і відрізняється від арабської насамперед чотирма додатковими буквами для позначення звуків, відсутніх в арабській мові. Зараз використовується для запису фарсі — офіційної мови Ірану, а також його східного варіанта в Афганістані — мови дарі. З перського варіанта арабського письма (часто з подальшими модифікаціями і додаванням нових знаків) виникли писемності інших мов Ірану, Південної та Середньої Азії.
Перська писемність володіє всіма основними властивостями арабського письма, такі як: направлення письма — справа наліво, відсутність великих букв, наявність у однієї літери декількох графічних варіантів залежно від положення. Багато літер при зовнішній схожості відрізняються лише умлявтами. Кілька букв можуть означати один звук, так само як і одна буква може передавати кілька звуків.
Особливістю сучасного перського письма, що збереглася також у писемності мови урду, є широке використання поряд з традиційним насхом почерку насталік, який вийшов в арабських країнах з ужитку і вважається застарілим.
Через скісну риску подані варіанти транслітерації, а через кому — різні фонеми і алофони.
| Ізольована
буква |
На початку слова |
У середині слова |
У кінці слова |
Назва | Фонема | Еквівалент в | лат. трансліт. |
кир. трансліт. |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ا | آ / ا | ﺎ | ﺎ | алеф alef |
[ɒ] | ā, a, ʼ | ’ / — / а, е, о | |
| ب | ﺑ | ﺒ | ﺐ | бе be |
[b] | б | b | б |
| پ | ﭘ | ﭙ | ﭗ | пе pe |
[p] | п | p | п |
| ت | ﺗ | ﺘ | ﺖ | те te |
[t] | т | t | т |
| ث | ﺛ | ﺜ | ﺚ | се se |
[s] | с | s̱ / s̄ / s | с |
| ج | ﺟ | ﺠ | ﺞ | джім jim |
[d͡ʒ] | ҷ | ǧ / j / ǰ | дж |
| چ | ﭼ | ﭽ | ﭻ | че če |
[t͡ʃ] | ч | č / ch | ч |
| ح | ﺣ | ﺤ | ﺢ | гає готті hā-ye hotti |
[h] | ҳ | ḥ / ḩ / h | х |
| خ | ﺧ | ﺨ | ﺦ | хе khe |
[x] | х | ḫ / kh / x | х |
| د | ـد | ـد | ﺪ | даль dāl |
[d] | д | d | д |
| ذ | ـذ | ـذ | ﺬ | заль zāl |
[z] | з | ẕ / z̄ / z | з |
| ر | ـر | ـر | ﺮ | ре re |
[ɾ] | р | r | р |
| ز | ـز | ـز | ﺰ | зе ze |
[z] | з | z | з |
| ژ | ـژ | ـژ | ژ | же že |
[ʒ] | ж | ž / zh | ж |
| س | ﺳ | ﺴ | ﺲ | сін sin |
[s] | с | s | с |
| ش | ﺷ | ﺸ | ﺶ | шін šin |
[ʃ] | ш | š / sh | ш |
| ص | ﺻ | ﺼ | ﺺ | сад sād |
[s] | с | ṣ / s | с |
| ض | ﺿ | ﻀ | ﺾ | зад zād |
[z] | з | ż / ẕ / z̤ / z | з |
| ط | ﻃ | ﻄ | ﻂ | та tā |
[t] | т | t | т |
| ظ | ﻇ | ﻈ | ﻆ | за zā |
[z] | з | z̧ / ẓ / z | с |
| ع | ﻋ | ﻌ | ﻊ | ейн eyn |
[ʔ] | ъ | ‘ | ‘ / — |
| غ | ﻏ | ﻐ | ﻎ | гейн qeyn |
[ɣ] | ғ | ġ / gh, q- | г |
| ف | ﻓ | ﻔ | ﻒ | фе fe |
[f] | ф | f | ф |
| ق | ﻗ | ﻘ | ﻖ | ґаф qāf |
[ɣ] | қ | ġ / gh, q- | ґ / к |
| ک | ﮐ | ﮑ | ﮏ | каф kāf |
[k] | к | k | к |
| گ | ﮔ | ﮕ | ﮓ | ґаф gāf |
[ɡ] | г | g | ґ |
| ل | ﻟ | ﻠ | ﻞ | лам lām |
[l] | л | l | л (ль) |
| م | ﻣ | ﻤ | ﻢ | мім mim |
[m] | м | m | м |
| ن | ﻧ | ﻨ | ﻦ | нун nun |
[n] | н | n | н |
| و | ـو | ـو | ﻮ | вав vāv |
[v] / [uː] / [o] / [ow] / ([w] / [aw] / [oː] в Дарі) | в | v, u , ū, aw, ow | в, у, оу, ў |
| ه | ﻫ | ﻬ | ﻪ | гає гавваз hā-ye havvaz |
[h] | ҳ | h | х |
| ی | ﻳ | ﻴ | ﯽ | я/є yā/ye |
[j] / [i] / [ɒː] / ([aj] / [eː] в Дарі) | й | y, i, ī, ay, ey | й, і, єй (ей) |
Продовжуючи консонатний тип арабського письма, перська писемність в загальному випадку дозволяє фіксувати насамперед приголосні, а також довгі (в сучасній мові стійкі) голосні за допомогою букв ا (алеф) — а, و (вав) — у і ى (йа) — і . Останні дві букви, висловлюючи також приголосні (в і у відповідно), є по суті матрес лекціоніс. Для коротких (нестійких) голосних існує система арабських харакат — таких знаків вивіреностей. Однак, як і в арабські, вивіреності використовуються лише в навчальних текстах або рідкісних випадках, коли треба уточнити читання. Слова, що відрізняються тільки короткими голосними, на письмі не розрізняються. Наприклад, кермен «хробак», кӓрӓм «щедрість», керем «крем», і кром «хром» записуються однаково كرم к-р-м. Чи не відрізняються також, наприклад, گل голота «квітка» і гель «бруд», ده дӓх «десять» і дех «село», دور дур «далеко» і дору «коло» і багато інших слів, через що читач повинен розрізняти їх за контекстом.
Особливого виразу голосні набувають на початку і в кінці слова. Слово з початковим голосним звуком завжди починається з алефа ا. Початкові короткі голосні позначаються поодиноким аліф. Початковий довгий а- позначається аліф з мадді (آ), що виражає подовження. Початкові у- і и-, а також дифтонги оу- і ей- позначаються поєднанням алефа з відповідною буквою و (вав) і ی (йа): او і ای.
На відміну від арабської мови в перській писемності отримують відображення всі кінцеві голосні, включаючи короткі (за винятком ізафет). Для -е використовується буква ха-йе-хавваз (ه), звана в такому випадку «ха німе». Кінцеве перське -е часто може транслітеруватись на латиницю як -eh, тому в українській транслітерації може з'являтися помилкове написання (а звідси і вимова) -ех. Наприклад, افسانه — afsāneh — * афсанех при правильному афсане́ «казка». Рідкісний кінцевий звук -о виражається так само, як і у, буквою و.
У деяких арабських словах кінцевий довгий звук а позначається буквою ی, яка в такому випадку називається алеф-максур, наприклад, موسی муса «Муса», «Мойсей».
Арабські запозичення зберігають оригінальну орфографію. При цьому багато арабських звуків відсутні в фонетичній системі перської мови і в запозиченнях замінюються на близькі за артикуляцією. Це спричинило появу у деяких звуків кількох графічних варіантів. Основним з них є знак для спільного звука арабської і перської фонетики, який використовується як в арабізмі, так і в споконвічних словах і неарабських запозиченнях. Решта варіантів притаманна за невеликими винятками тільки арабським запозиченням, і вибір правильного з точки зору традиційної орфографії варіанта необхідно запам'ятовувати для кожного арабського слова.
Буква ейн (ع), що позначає в арабському [ʕ] (фарингальний апроксимант), трапляється виключно в словах арабського походження. На початку слова і між голосними він не читається, перед приголосними або в кінці слова він читається як [ʔ] (гортанна змичка) або ж в розмовній мові замінюється подовженням попередньої голосної. Для цього ж звука використовується також і інший графічний елемент — так зване хамзе ء (в арабському спеціальний символ для [ʔ]). Хамзе вживається як самостійний або надрядковий знак переважно в арабських словах відповідно до арабських оригіналів слів. Вибір між ейном і хамзе також доводиться вивчати для кожного слова.
У сучасній мові існують також інші орфографічні труднощі, які виникли в результаті історичного розвитку фонетики. Зокрема букви غ і ق означають одну фонему, в той час як в класичній мові вони відрізнялися, як і різняться досі в східних варіантах фарсі (таджицькою та дарі). На початку слова зберігається історичне написання для фонеми xw- خو, в той час як в сучасній мові вона збіглася з x-: خواستن клас. перс. xwâstan> суч. перс. xâstan «хотіти», але خاستن xâstan «вставати».
Поєднання -mb- традиційно перською мовою записується як -n-b- (نب), наприклад, پنبه pambe «бавовна».
- Кінцевий і поодинокий каф ک записується у формі, близькій до початкового варіанта, в той час як в арабській він виглядає інакше (ك).
- Та марбута (ة) не використовується, в запозиченнях вона замінена на ت (-at) або на ه (-e). Остання також використовується для запису споконвічних слів на -e.
- Кінцеве йє (ی) записується без двох нижніх крапок, як це робиться в арабській (ي), тому графічно збігається з алефом максур.
- Додані чотири додаткові літери для звуків, відсутніх в арабській: пе (پ), че (چ), же (ژ) і гаф (گ).
У перській мові цифри схожі на стандартні арабські. Можуть відрізнятися в написанні цифри 4, 5 і 6. В офіційній і діловому листуванні в Ірані часто можуть вживатися і сучасні «європейські». Цифри в числах записуються зліва направо.
| 0 — ٠
1 — ١ 2 — ٢ 3 — ٣ 4 — ٤/۴ 5 — ٥/۵ 6 — ٦/۶ 7 — ٧ 8 — ۸ 9 — ٩ |
10 — ١٠
100 — ١٠٠ 1000 — ١٠٠٠ |
В СРСР в 1931—1938 роках використовувався перський алфавіт на латинській основі. На ньому велося навчання в школах, видавалася газета Bejraqe Sorx («Червоний стяг») в Ашгабаді, підручники та інша література.[1]
| A a آ |
B в ب |
C c چ |
Ç ç ج |
D d د |
E e اِ |
Ә ә اَ |
F f ف |
G g گ |
H h ﻫ ,ح |
| I i اِى |
J j ى |
K k ک |
L l ل |
M m م |
N n ن |
O o اُ |
P p پ |
Q q ق ,غ |
R r ر |
| S s ث ,س ,ص |
Ş ş ش |
T t ت ,ط |
U u او |
V v و |
X x خ |
Z z ز ,ذ ظ ,ض |
Ƶ ƶ ژ |
' ع , ٴ |
У другій половині XX ст. був запропонований інший варіант перської латиниці під назвою Unipers (Unicode + Persian)[2]. Unipers отримав деяке поширення в іранській діаспорі в Європі і США, однак навіть в діаспорі не здобув переваги над арабицею:
| A a | Â â | B b | C c | D d | E e | F f | G g | H h | I i | |
| /æ/ | /ɒː/ | /b/ | /ʧ/ | /d/ | /e/ | /f/ | /ɡ/ | /h/ | /iː/ | |
| J j | K k | L l | M m | N n | O o | P p | Q q | R r | S s | |
| /ʤ/ | /k/ | /l/ | /m/ | /n/ | /o/ | /p/ | /ʁ/ | /ɾ/ | /s/ | |
| Š š | T t | U u | V v | W w | X x | Y y | Z z | Ž ž | ' | |
| /ʃ/ | /t/ | /uː/ | /v/ | /w/ | /χ/ | /j/ | /z/ | /ʒ/ | /ʔ/ |
- ↑ Просмотр документа - dlib.rsl.ru. dlib.rsl.ru. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
- ↑ Transliteration – Encyclopaedia Iranica. www.iranicaonline.org. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2019.
- http://www.unics.uni-hannover.de/nhtcapri/persian-alphabet.html [Архівовано 12 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Перський алфавіт (англ.)