Петренко Мефодій Самойлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петренко Мефодій Самойлович
Петренко Мефодій Самойлович 1938.jpg
Народився 20 червня 1888(1888-06-20)
Комарівка, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська СРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українці
Діяльність державний діяч
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання бригадний комісар
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Мефо́дій Самі́йлович Петре́нко (20 червня 1888(1888-06-20), Комарівка, Російська імперія — невідомо) — український радянський військовий та політичний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 червня 1888(18880620) року в багатодітній родині селянина-бідняка в селі Комарівка, тепер Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, Україна. Закінчив початкову сільську школу. З 11 років почав працювати в наймах. 1905 року переїхав до Кривого Рогу, працював на місцевих копальнях робітником-ремонтником залізничних гілок, відкатником, погонником.

У вересні 1905 року переїхав до Катеринослава, де почав працювати слюсарем на Брянському заводі. У жовтні брав участь у загальному політичному страйку, після чого, щоб уникнути арешту, переїхав до Одеси, а потім до Севастополя, де влаштувався слюсарем на Севморзавод.

У квітні 1907 року за участь у черговому страйку та революційну діяльність був заарештований та ув'язнений у Севастопольську тюрму, 1908 року виїзною сесією Одеського військово-польового суду, як неповнолітній, засуджений до 10 років каторги. Каторгу відбував у Миколаївській каторжній в'язниці, декілька років перебував у одній камері з Михайлом Фрунзе.

Після лютневої революції 1917 року звільнений, поїхав до Києва.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

Вів партійну роботу, у січні 1918 року брав участь у повстанні на заводі «Арсенал». У 1918 році у складі Таращанського партизанського загону брав участь у боях проти німців та гетьманців. Протягом лютого-серпня 1919 року — заступник військового комісара Києва та Київського повіту.

У вересні-грудні 1919 року — комісар піхоти Тульського укріпрайону, комісар 5-ї окремої Тульської стрілецької бригади на Південному фронті.

У січні 1920 року — квітні 1921 року — військовий комісар Києва. У квітні 1921 — грудні 1922 року — Таращанський військовий комісар, командир загону по боротьбі з бандитизмом. У грудні 1922 — липні 1923 року — військовий комісар Бердичівської округи. У липні 1923 — травні 1924 року — комісар Управління артилерії та броньованих військ штабу Збройних сил Української СРР.

У травні 1924 — вересні 1925 року — комісар військовогосподарської комісії Українського військового округу.

У вересні 1925 — червні 1926 року — слухач річних Вищіх партійних курсів при ЦК КП(б)У.

У червні 1926 року демобілізований та призначений заступником управляючого Укрспиртотресту, з 1929 року — управляючий Укрпостачу в Києві. З червня 1932 року — начальник постачання тресту «Коксохіммонтаж» у Харкові.

З лютого 1932 року знову мобілізований та призначений на посаду начальника оборонного сектора Київського обласного виконавчого комітету.

На 17 лютого 1936 року — начальник інспекції тилового забезпечення Київського військового округу, бригадний комісар. З 1937 року — відповідальний секретар Окружної партійної комісії Київського військового округу.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Миколаївській другій виборчій окрузі № 128 Миколаївської області.

У жовтні 1938 — серпні 1939 року — у розпорядженні Головного управління кадрів Червоної армії. У серпні 1939 року призначений начальником постачання Приволзького військового округу, на червень 1940 року — начальник постачання Прикарпатського військового округу.

З листопада 1941 року — заступник начальника постачання Забайкальського військового округу.

З вересня 1943 року — виконувач обов'язків Постійного представника УРСР при Уряді СРСР у Москві, з листопада 1944 року — заступник Постійного представника УРСР при Уряді СРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петренко Мефодій Самойлович : облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 23–29.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 64.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Скалацький М. Мефодій Самойлович Петренко // Більшовицький шлях : газета. — Миколаїв, 1938. — № 135 (194). — 14 червня. — С. 3.
  • Петренко Мефодій Самойлович // Більшовицьке плем'я : газета. — Миколаїв, 1938. — № 21. — 10 червня. — С. 2.