Позняківське кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Позняківське кладовище
Pozniakivske cemetery 78 full.jpg
Інформація про цвинтар
50°25′38″ пн. ш. 30°38′06″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Дарницький район
Відкрито 1925 (офіційно), до 1904 (фактично)
Тип напівзакрите
Площа 2,697 гектар
Кількість поховань 1347[1]
Адреса:
вул. Тепловозна, 2

Позняківське кладовище. Карта розташування: Київ
Позняківське кладовище
Позняківське кладовище
Позняківське кладовище (Київ)

Познякі́вське кладовище — некрополь у Дарницькому районі міста Києва. Виник наприкінці XIX століття, для поховання мешканців села Позняки. Відомий також як Старе Дарницьке кладовище — на відміну від нової частини, яка виникла у 1947 році.

За офіційною інформацією відкрито у 1925 році. Проте, деякі надгробки датовані ще 1904 роком. Це найстаріші із поховань Лівобережжя, що збереглися. Село Позняки сильно постраждало від Голодомору та під час Другої світової війни, тож на кладовищі можна знайти могили й тих страшних часів. Тут поховані захисники Києва, розстріляні німцями та поліцаями селяни, залізничники. Напівзакрите, на 2001 рік — 1347 поховань, але реальна кількість хрестів та надгробків — вдвічі менша.

У другій половині XX століття кладовище закрили для поховань. З 2005 року відкрите для повторного поховання (поховання труни в родинну могилу)[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Станом на травень 2001 року.
  2. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 1 серпня 2005 року № 1400.

Джерела[ред. | ред. код]