Солом'янське кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Солом'янське кладовище
вхід
вхід
Інформація про цвинтар
50°25′42″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Відкрито 1886
Тип напівзакрите
Площа 12,048 га
Кількість поховань 10 888[1]
Адреса:
вул. Солом'янська, 2

Солом'янське кладовище. Карта розташування: Київ
Солом'янське кладовище
Солом'янське кладовище
Солом'янське кладовище (Київ)
План-схема Солом'янського кладовища.JPG
схема цвинтаря

Соло́м'янське кладов́ищенекрополь у Києві, розташований на Солом'янці, з непарного боку Повітрофлотського проспекту.

Розташування і поточний стан[ред. | ред. код]

Периметр цвинтаря обмежений Повітрофлотським проспектом, вулицями Солом'янською, Максима Кривоноса і Преображенською. Вхід на кладоивще з боку парку ім. Миколи Зерова.

Цвинтар перебуває у занедбаному стані. Сектора №№ 4, 5, 6А, 6Б майже повністю перетворилися у лісовий масив. Могили заросли деревами, окремі пам'ятники підняті корінням. Чимало надгробків зруйновані внаслідок падіння сухостою. Більше ніж три чверті всіх могил — це металеві хрести, часто зварені з вживаних каналізаційних труб, що станом на 2021 р. поіржавіли або й повністю згнили. Написи на табличках цих хрестів або зникають, або вже цілковито зникли.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1886 році замість розташованого у долині Либеді Старого Солом'янського (Паньківського) кладовища, яке діяло з 1832 року і було ліквідоване рішенням міської думи 23 березня 1878 року, тому що опинилося поблизу території залізниці. На новому кладовищі, крім мешканців Солом'янки, ховали викладачів та учнів Кадетського корпусу. У 1915 році було відведено дільницю для поховання військових, померлих від ран. У післяреволюційний час тут поховано професорів Духовної академії Петра Кудрявцева та Василя Екземплярського, архітектора Василя Осьмака.

Закрите для масових поховань 1959 року, дозволяються підзахоронення в родинну могилу[2]. У 1980-х роках три дільниці кладовища вилучили під забудову. У 2005 році, у зв'язку з завершенням кладовищного періоду, відкрите для повторного поховання (поховання труни в родинну могилу).

На кладовищі існують дві братські могили цивільних киян — загиблих під час оборони Києва у 1941 році і закатованих у ґестапо. З 1943 по 1975 рр. тут ховали учасників Другої світової війни, до 30-річчя перемоги (1974) впорядковано братську могилу і споруджено меморіал. Некрополь перебуває у напівзанедбаному стані.

Відомі поховання[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Станом на травень 2001 року.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
  3. Пастушенко, Людмила. ПЕТРО КУДРЯВЦЕВ У РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКОМУ ЖИТТІ КИЄВА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (українською). Процитовано 11.04.2021. 

Джерела[ред. | ред. код]