Полторацький Олексій Іванович
| Полторацький Олексій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 1 грудня 1905 Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 15 березня 1977 (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР |
| Діяльність | письменник, журналіст, літературний критик, редактор, сценарист і громадський діяч |
| Нагороди |
 |
|
|
|
Олексій Іванович Полторацький (1 грудня 1905, Чернігів, Російська імперія — 15 березня 1977, Київ, Українська РСР) — український письменник. Редактор Одеської студії художніх фільмів. Головний редактор журналу іноземної літератури «Всесвіт». Штатний працівник НКВД СССР.[джерело?]
Біографія[ред. • ред. код]
Народився в родині службовця.
Закінчив філологічний факультет Київського університету (1926). Працював у 1931 р. редактором Одеської студії художніх фільмів. Викладав у Харківському українському комуністичному інституті, співробітничав у редакціях газет і журналів. Учасник Другої світової війни.
Був головним редактором журналу «Всесвіт».
Член Спілки письменників України.
Автор роману «Гоголь у Петербурзі», нарисів «Герої нашого часу», «Форт Щербинівка» та ін., багатьох статей і робіт з питань кінематографії: «Етюди до теорії кіно», К., 1930 тощо, а також сценаріїв художньої кінокартини «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1959) та документальних фільмів: «Наш Пушкін» (1949), «Народна творчість» (1951), «В далекі води Атлантики» (1959).
1930 в журналі «Нова ґенерація» (№ 2—4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста, написаною на замовлення російських спецслужб. Стаття була передрукована в журналі «Радянська література» (1934. № 4). Ось характерні цитати: «Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, «мистецьким» прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди». «...я щасливий відзначити... що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована «творчість» Остапа Вишні».
Похований на Байковому кладовищі.
Твори[ред. • ред. код]
- Останні дні бурханів (1932)
- На шістьох меридіянах (1933)
- Джентлмени з спеціальною військовою освітою (рассказы, 1933)
- У дні перемог і відплати (1945)
- Юність Гоголя (1957)
- Повість про Гоголя. (1960)
- Люди йдуть у вогонь (роман, 1965)
- Людина, народжена Жовтнем (1967)
Література[ред. • ред. код]
- Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.487.
- С. Цалик, П. Селігей. Таємниці письменницьких шухляд. К., 2011. — С.251.
 |
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
