Полторацький Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полторацький Олексій Іванович
Народився 1 грудня 1905(1905-12-01)
Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 15 березня 1977(1977-03-15) (71 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, журналіст, літературний критик, редактор, сценарист і громадський діяч
Нагороди
Орден «Знак Пошани»

Полторацький Олексій Іванович (1 грудня 1905, Чернігів15 березня 1977, Київ) — український письменник. Редактор Одеської студії художніх фільмів. Головний редактор журналу іноземної літератури «Всесвіт». Штатний працівник НКВД СССР.

Біографія[ред.ред. код]

Олексій Іванович Полторацький народився 1 грудня 1905 року в місті Чернігові в родині службовця.

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1926). Працював у 1931 р. редактором Одеської студії художніх фільмів. Викладав у Харківському українському комуністичному інституті, співробітничав у редакціях газет і журналів. Учасник Другої світової війни.

Був головним редактором журналу «Всесвіт».

Член Спілки письменників України.

Автор роману «Гоголь у Петербурзі», нарисів «Герої нашого часу», «Форт Щербинівка» та ін., багатьох статей і робіт з питань кінематографії: «Етюди до теорії кіно», К., 1930 тощо, а також сценаріїв художньої кінокартини «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1959) та документальних фільмів: «Наш Пушкін» (1949), «Народна творчість» (1951), «В далекі води Атлантики» (1959).

1930 в журналі «Нова ґенерація» (№ 2—4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста, написаною на замовлення російських спецслужб. Стаття була передрукована в журналі «Радянська література» (1934. № 4). Ось характерні цитати: «Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, «мистецьким» прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди». «...я щасливий відзначити... що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована «творчість» Остапа Вишні».

Помер 15 березня 1977 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Твори[ред.ред. код]

  • Останні дні бурханів (1932)
  • На шістьох меридіянах (1933)
  • Джентлмени з спеціальною військовою освітою (рассказы, 1933)
  • У дні перемог і відплати (1945)
  • Юність Гоголя (1957)
  • Повість про Гоголя. (1960)
  • Люди йдуть у вогонь (роман, 1965)
  • Людина, народжена Жовтнем (1967)

Література[ред.ред. код]

  • Письменники Радянської України. 19171987. К., 1988. — С.487.
  • С. Цалик, П. Селігей. Таємниці письменницьких шухляд. К., 2011. — С.251.
Письменник Це незавершена стаття про письменника або письменницю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.