Полторацький Олексій Іванович

Полторацький Олексій Іванович
Народився	1 грудня 1905(1905-12-01) Чернігів, Російська імперія
Помер	15 березня 1977(1977-03-15) (71 рік) Київ, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство (підданство)	СРСР
Діяльність	письменник, журналіст, літературний критик, редактор, сценарист, громадський діяч
Володіє мовами	українська і російська
Жанр	повість і оповідання
Нагороди

Олексій Іванович Полторацький (1 грудня 1905, Чернігів, Російська імперія — 15 березня 1977, Київ, Українська РСР) — український письменник. Редактор Одеської студії художніх фільмів. Головний редактор журналу іноземної літератури «Всесвіт». Штатний працівник НКВД СССР.^{[джерело?]}

Біографія

Народився в родині службовця.

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1926). Працював у 1931 р. редактором Одеської студії художніх фільмів. Викладав у Харківському українському комуністичному інституті, співробітничав у редакціях газет і журналів. Учасник Другої світової війни.

Був головним редактором журналу «Всесвіт».

Член Спілки письменників України.

Автор роману «Гоголь у Петербурзі», нарисів «Герої нашого часу», «Форт Щербинівка» та ін., багатьох статей і робіт з питань кінематографії: «Етюди до теорії кіно», К., 1930 тощо, а також сценаріїв художньої кінокартини «Як посварились Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1959) та документальних фільмів: «Наш Пушкін» (1949), «Народна творчість» (1951), «В далекі води Атлантики» (1959).

1930 в журналі «Нова ґенерація» (№ 2—4) опублікував статтю «Що таке Остап Вишня» із брутальною ідеологічною критикою творчості гумориста, написаною на замовлення російських спецслужб. Стаття була передрукована в журналі «Радянська література» (1934. № 4). Ось характерні цитати: «Пісенька Остапа Вишні одспівана. Літературна творчість цього фашиста і контрреволюціонера, як остаточно стає ясно, була не більше ніж машкарою, «мистецьким» прикриттям, за яким ховаючись, він протаскував протягом кількох років у друковане слово свої націоналістичні куркульські ідейки і погляди». «...я щасливий відзначити... що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована «творчість» Остапа Вишні».

Похований на Байковому кладовищі.

Твори

• Останні дні бурханів (1932)
• На шістьох меридіянах (1933)
• Джентлмени з спеціальною військовою освітою (рассказы, 1933)
• У дні перемог і відплати (1945)
• Юність Гоголя (1957)
• Повість про Гоголя. (1960)
• Люди йдуть у вогонь (роман, 1965)
• Людина, народжена Жовтнем (1967)

Література

• Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.487.
• С. Цалик, П. Селігей. Таємниці письменницьких шухляд. К., 2011. — С.251.