Бжеський Роман Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роман Бжеський
RomBrzheski.jpg
Інші імена Гармаш, Дажбожич, Десняченко Роман, Задеснянський Роман, Задніпрянський Роман, Мазепинець Іван, Млиновецький Р., Орликівець Р., Роберт Паклен, Характерник
Народився 5 квітня 1894(1894-04-05)
м.Ніжин, Чернігівська губернія, нині Чернігівська область, Україна
Помер 4 квітня 1982(1982-04-04) (87 років)
м.Детройт, штат Мічиган, США
Громадянство Україна УкраїнаПольща ПольщаFlag of the United States.svg США
Національність українець польського походження
Ім'я при народженні Роман Стефанович Бжеський
Діяльність публіцист, літератор
Відомий дослідник української історії, публіцист
Дружина Надія
Діти Маргарита Бжеська-Андраде

Рома́н Бже́ський (літературні псевдоніми: Гармаш, Дажбожич, Десняченко Роман, Задеснянський Роман, Задніпрянський Роман, Мазепинець Іван, Млиновецький Р., Орликівець Р., Роберт Паклен, Характерник; 5 квітня 1897, Ніжин — 4 квітня 1982, Детройт, США) — український державний діяч доби УНР та на еміграції. Організатор українського війська та безпосередній учасник боїв з російськими військами 1918—1919. Ідеолог модерного українського націоналізму. Також дослідник української історії, літературознавець, журналіст і публіцист.

Походження[ред.ред. код]

Роман Бжеський народився 5 квітня 1897 року в Ніжині (тоді Чернігівська губернія, тепер Чернігівська область, Україна) у родині інженера поляка Стефана Бжеського, прихильного до України. Мати — Олена Грищенко — походила з українського старшинського роду Грищенків, а бабуся по матері Юлія Пивинська була близькою родичкою Миколи Гоголя. Батько у 1920 році емігрував до Польщі, там і помер. 1916 року Роман Бжеський закінчив Чернігівську гімназію з військовою спеціалізацією в ранзі старшого унтер-офіцера.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Роман Бжеський з юних літ ідентифікував себе українцем. У гімназійні роки увійшов до таємної молодіжної організації «Братство самостійників» (до неї належали також Павло Тичина, Василь Елланський, які пізніше вийшли з неї). Тоді ж познайомився з Євгеном Онацьким, Валентином Отамановським, Миколою Міхновським.

У серпні 1914 року у Спаському соборі в Чернігові юнак-гімназист Роман Бжеський склав присягу на вірність Братству самостійників. Прийняв цю присягу майбутній український письменник Аркадій Казка за дорученням Василя Елланського[1]

Сповідуючи ідею незалежності України, з 1917 року поринув у вир політичної та воєнної боротьби. Був одним із організаторів у Чернігові українського полку ім. гетьмана Петра Дорошенка — керував культурно-політичною частиною полку. У червні 1917 року на Другому військовому з'їзді у Києві запропонував підняти повстання проти Росії, проти чого рішуче запротестували Симон Петлюра та Микола Порш. За уповноваженням Української Центральної Ради як повітовий інспектор організовував державну діяльність спочатку у Кролевці, згодом — у Літині на Вінниччині. Працював урядовцем у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ. Коли більшовицькі війська під командуванням Муравйова рушили на Київ, в час більшовицького повстання у Києві Роман Бжеський вступив до Першого Куреня Січових стрільців і в складі сотні Василя Кучабського хоробро захищав столицю.

Після окупації Києва більшовиками повернувся на Чернігівщину, де в березні 1918 року став одним з організаторів антибільшовицького повстанського загону. Після повернення до Києва знову працював урядовцем Міністерства чужоземних зносин в урядах Центральної Ради та Гетьманату. Навесні 1918 р. їздив як уповноважений від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Георгієм Чічеріним, Левом Караханом. За гетьманування Павла Скоропадського був активним членом партії хліборобів-демократів, разом з Д. Донцовим та М. Міхновським.

Після поразки Визвольних змагань й арешту більшовиками у 1920 році Бжеський втікає на Волинь й поселяється в Крем'янці: працює директором української книгарні повітового товариства «Просвіта», засновує таємні навчальні гуртки, у яких за підпільною системою «трійок» проводить заняття з українознавства, загальної та політичної освіти. Особливу увагу акцентує на вивченні націоналізму за Д.Донцовим. Освітній курс тривав 3-4 роки. Більшість з понад 50 осіб, які навчалися у цих гуртках, пізніше загинули в боротьбі за незалежну Україну.

У цей час Бжеський декілька разів нелегально переходить на територію радянської України, зустрічається зі своїми друзями, не раз потрапляє до тюрми. За власним свідченням, за період з 1917 року до 1939 року він був 17 разів заарештований, отримав кілька присудів смерті. У 1934 році став одним з перших в'язнів польського концтабору в Березі-Картузькій. Після окупації Західної України СРСР у 1939 році Р. Бжеський разом з дружиною Надією переїжджає до Кракова. Та в 1941 році Бжеські знову повертаються до Крем'янця.

Історико-публіцистична діяльність[ред.ред. код]

Роман Бжеський — плідний і талановитий літератор, історик, публіцист і, навіть, художник за покликанням (навчався в школі Г. Нарбута).

Бібліографія його праць, на жаль, неповна, зібрана та дбайливо видана зусиллями Надії Бжеської, налічує 128 позицій: Роман Бжеський. Бібліографія друкованих праць// Уклала Н. Бжеська. — Торонто, 1988. — 44 с.

Роман Бжеський активно працював у редагованому Дмитром Донцовим «Літературно-Науковому Віснику», друкуючи на його сторінках вірші, статті, спогади «Згадки з минулого. 1916—1921 роки». На прохання культурної референтури ОУН, яку очолював поет Олег Ольжич, він готував політико-освітню літературу для похідних груп ОУН.

1941 року Роман Бжеський повертається з Кракова до Крем'янця і з 1942 року стає заступником редактора газети «Волинь», яка виходила в Рівному під час нацистської окупації (09.1941 р. — 01.1944 р.) під редакцією Уласа Самчука до його арешту гітлерівцями у 1943 році. Газету творили графік Ніл Хасевич, журналісти О. Давен, Л. Чаплей, Олег Штуль, у ній друкували свої твори Юрій Горліс-Горський, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга та інші українські поети й письменники, політичні й громадські діячі.

1943 року Р. Бжеський на запрошення Ольжича разом із родиною виїхав до Праги, де працював на замовлення видавництва УНО, збирав матеріали для нових публікацій в бібліотеках та архівах. Там були написані такі твори, як «Історія українського народу», «Біла книга. Національна і соціяльна політика совєтів на службі московського імперіялізму».

Після Праги Роман Бжеський, пройшовши з родиною через табори для переміщених осіб, на декілька років осів у Мюнхені (1946—1950 рр.), після чого на стале переїхав до США, де мешкав у Детройті. Мюнхенський та детройтський періоди його літературної та публіцистичної діяльності були надзвичайно плідними. Видані ним в умовах матеріальної скрути журнали, серії та книжки, багато з них на циклостилі, порушували засадничі теми української історії, політики, культури, літературознавства. Він автор ґрунтовних досліджень про Т. Шевченка, Лесю Українку, гетьмана І. Мазепу, М. Куліша, М. Хвильового та інших видатних постатей, нарисів з історії українських визвольних змагань, курсів з українського націоналізму, публікацій про голодомор в Україні.

Помер Роман Бжеський 4 квітня 1982 році в Детройті, проживши плідне і надзвичайно працьовите життя. Похований на православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку.

Академік Ярослав Дашкевич- один із перших дослідників життя і діяльності Романа Бжеського, вважає: « Ця людина і її творчість не заслуговують на забуття».

Документальна спадщина Романа Бжеського, згідно волі його дочки Маргарити Бжеської-Андраде, передана в Україну та розділена між двома організаціями. Архів передано на зберігання до Центру дослідження визвольних рухів, а бібліотеку, в липні 2014 року, передано на зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

Вибрані публікації[ред.ред. код]

  • Згадки з минулого (1916—1921) // Літ.-наук.вісник. — Львів, 1924. — № 7, 9; — 1925. — № 6, 10—11; — 1927. — № 11.
  • Кілька уваг з приводу чужих схем сходу Європи (на протязі VI—XV ст.) в нашій історіографії // Літ.-наук.вісник. — Львів, 1926. — № 6;
  • Біла книга. Національна і соціяльна політика совітів на службі московського імперіялізму. (на основі автентичних урядових совєтських даних. — Прага, 1943. — 220 с. (перевидано: Київ, Українська видавнича спілка ім. Ю. Липи, 2008. — 216 с. ISBN 978-966-1513-04-3)
  • Паклен Р. Основи націоналістичного світогляду і українські націоналісти : у трьох томах. — Б. м. : Чужина, 1969–1977–1978.
  • Політичні ідеї «ваплітян» і українська політична думка. — Мюнхен, 1948. — 114 с.
  • Трагедія Хвильового — трагедія нашого покоління. — Детройт, 1952. — 80 с.
  • Історія українського народу. (Нариси з політичної історії). — Мюнхен, 1953. — 643 с.
  • Переяславська умова в планах Б.Хмельницького та «переяславська легенда». — Торонто, 1954. — 32 с.
  • Правда про московську національну політику на Україні та за її межами. — Детройт, 1959. — 131 с.
  • Нариси з стародавньої та давньої історії українського народу. — Мюнхен, 1964. — 643 с.
  • Нариси з історії Українських визвольних змагань 1917—1922 рр. (Про що історія мовчить): У 3-х кн. — Детройт, 1966 — 1967 (Т. 2.).
  • Апостол української національної революції. — Мюнхен, 1969. — 394 с.
  • Гетьман Мазепа у світлі фактів і дзеркалі «історій». — Торонто, 1976. — 376 с.
  • Що нам дав Хвильовий? — Торонто, 1979. — 266 с.
  • Голод на Україні і «таємнича рука». — Торонто, 1982. — 308 с.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Чернігові (район Бобровиці) існують вулиця та провулок Романа Бжеського[2].

12 жовтня 2016 в чернігівському КМЦ «Інтермеццо» до Дня захисника України відкрита музейна кімната «Молодь у революційних подіях: 1917-1920 та 2014-2016 років». Частину експозиції становлять особисті речі Романа Бжеського[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тамара Демченко, Володимир Бойко (27 серпня 2015). Знайомство з Аркадієм Казкою. Присяга. Газета «День». Процитовано 10 жовтня 2016. 
  2. [1]
  3. «Інтермеццо» запрошує до нової музейної кімнати // Світ-інфо. — 20 жовтня 2016. — № 89.

Література[ред.ред. код]

  • Герасимова Г.П. Бжеський Роман Стефанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 251. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Дашкевич Я. Роман Бжеський, життя й історико-публіцистична діяльність// Українські проблеми. — К., 1998. — № 1. — С. 122—127.
  • Дашкевич Я. Роман Бжеський, життя й історико-публіцистична діяльність // Українські проблеми. — 1998. — № 1. — С. 122—127.
  • Кармелюк Андронік. Бжеський: неспокійний ерудит. [2]
  • sr:Датотека:Časopis DAŽBOG štampan 1935 u Lavovu 2.jpg
  • Маркусь В. Бжеський Роман // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 53.
  • Роман Бжеський. Бібліографія друкованих праць// Укл. Н. Бжеська. — Торонто, 1988. — 44 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]