Попов Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Попов
Oleksii Popov msx 5638.jpg
Особові дані
Народження 6 березня 1980(1980-03-06) (39 років)
  Запоріжжя, СРСР
Зріст 183 см
Вага 86 кг
Громадянство Україна УкраїнаРосія Росія
Позиція воротар
Номер 19
Юнацькі клуби
Україна СДЮШОР «Металург» (Запоріжжя)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1997 Україна «Металург» (Запоріжжя) 0 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб Ігри (голи)
1997-1999 Україна «Віннер Форд-Університет» 54 (0)
1997-1998  Україна «Університет» ? (0)
1999-2001 Україна «Запоріжкокс» 67 (0)
1999  Україна «Університет» ? (0)
2001-2005 Україна «Шахтар» ? (0)
2005-2013 Росія «Динамо» 143 (-314 (+2))
2013-2014 Росія «Діна» 0 (0)
2014  Азербайджан «Араз» 16 (0)
2014-2018 Росія «Норільський нікель» 81 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2002 Україна Україна (студ.) ? (0)
2000-2005 Україна Україна ? (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2018- Росія «Норільський нікель» (ст. тренер)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олексі́й Микола́йович Попо́в (нар. 6 березня 1980, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст і футзаліст, воротар, старший тренер російського клубу «Норільський нікель».

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Олексій Попов народився у народився у спортивній сім'ї. Мама на той момент була членом збірної СРСР з легкої атлетики, а батько був членом збірної СРСР з важкої атлетики. Обоє — майстри спорту СРСР. Старший брат Андрій теж займався футболом[1].

Майбутній воротар ще в дитячому садку зібрав свою першу команду з футболу. Старший брат Попова займався футболом, і, побувавши у нього на тренуваннях, молодший брат також почав займатися цією грою. Майбутній воротар починав як польовий гравець, діяв в обороні, але в певний момент у його команди виникла проблема з воротарем і він вирішив себе спробувати в цьому амплуа.

Футбольна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець запорізької СДЮШОР «Металург». Перший тренер — Микола Скрильник. Надалі покращував майстерність під керівництвом Равіля Шаріпова і Євгена Булгакова. 1995 року виграв два юнацьких чемпіонати України (для гравців 1980 і 1978 рр. н.)[2].

Півроку пробув в основній команді під керівництвом Олександра Томаха. У сезоні 1996/97 молодий воротар потрапив у заявку на два останні матчі з київським «Динамо» (15.06.1997)[3] і запорізьким «Торпедо» (23.06.1997)[4]. На початку наступного сезону опинився в заявці на гру з тернопільською «Нивою» (09.08.1997)[5].

Після цього один з партнерів президента і спонсорів «Металургу» організував свій футзальний клуб, куди перейшло четверо молодих гравців «Металурга», включаючи Попова.

Футзальна кар'єра[ред. | ред. код]

У «Віннер Форд-Університет» воротар провів два сезони, після чого команду розформували і перед стартом сезону 1999/2000 Попов перейшов у «Запоріжкокс».

Після двох сезонів у складі запорізького клубу, воротар отримав пропозицію від київського «ІнтерКрАЗа», але її перебив донецький «Шахтар», до якого він і приєднався[6], підписавши контракт на 2 роки[1]. У складі «гірників» Попов виступав впродовж 2001—2005 рр., і за цей час по три рази вигравав чемпіонат і кубка України. 7 жовтня 2002 року дебютував у Кубку УЄФА у матчі «Шахтар»-«Торніо»[7].

З 2005 року гравець московського «Динамо», куди його особисто запросив президент клубу Костянтин Єременко. В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером[8]. У складі динамівського клубу став шестиразовим чемпіоном і п'ятиразовим володарем кубка Росії та переможцем Кубка УЄФА з футзалу 2006-07. У липні 2009 року продовжив контракт з «Динамо» ще на 4 роки[9].

Олексій Попов у складі «Динамо»

Літом 2013 року перейшов у інший московський клуб «Діна»[10], але не потрапив в заявку клубу на новий чемпіонат через те, що став вважатися легіонером згідно з новим законом про ліміт на легіонерів[11]. Згодом Олексій був відправлений в оренду в «Єнакієвець», але РФС заблокував цей перехід через те, що Попов подав документи на зміну футбольного громадянства[12].

У березні 2014 року перейшов на правах оренди в азербайджанський «Араз»[13], з яким встиг виграти золоті нагороди чемпіонату і бронзу в Кубку УЄФА. Керівництво «Діни» чекало, щоб вирішилося питання з футбольним громадянством і його не визнавали легіонером або ж збільшили ліміт на легіонерів. Нічого з цього не відбулося і Попов, повернувшись з оренди, став п'ятим легіонером. Тренер москвичів Андрій Юдін вирішив, що з п'яти легіонерів команду має залишити саме Попов[14].

У серпні 2014 року уклав контракт з «Норільським нікелем»[15]. У сезоні 2014/15 з новою командою дійшов до фіналу Кубка Росії.

25 травня 2018 року Попов офіційно оголосив про закінчення кар'єри[16].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри увійшов в тренерський штаб «Норільського нікеля»[17].

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

28 вересня 2000 року дебютував у складі збірної України у матчі відбіркового турніру до чемпіонату Європи проти збірної Латвії (10:1)[18].

Разом зі збірною України з футзалу ставав срібним призером чемпіонатів Європи 2001 (0 матчів)[19] і 2003 років, також грав на чемпіонаті світу 2004 року (4 матчі)[20]. На чемпіонаті Європи 2005 року був основним воротарем, вийшовши у стартовому складі у всіх 5 матчах, причому у матчі проти збірної Росії був визнаний найкращим гравцем зустрічі[21]. У 2002 у складі студентської збірної України Попов їздив на чемпіонат світу серед студентів, де він у всіх п'яти матчах виходив в основному складі і завоював бронзові нагороди[22].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Олексій Попов у першому матчі 1/2 фіналу Кубка Росії «Норільський нікель» — «Сінара». 16 січня 2018 року

Родина[ред. | ред. код]

1998 року під час відпочинку на морі познайомився з майбутньою дружиною Оленою. Одруження відбулося тоді, коли воротар виступав за донецький «Шахтар». У пари є син Максим, який народився 2009 року[23]. 2 липня 2019 року у сім'ї Попових народився ще один син[24].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні досягнення[ред. | ред. код]

Україна Віннер Форд-Університет

Україна Запоріжкокс

Україна Шахтар (Донецьк)

Росія Динамо (Москва)

Азербайджан Араз

Росія «Норільський нікель»

Україна Студентська збірна України

  • Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів: 2002

Україна Збірна України

Особисті досягнення[ред. | ред. код]

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Кубок УЄФА Кубок Єременка
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
2005—2006 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 12 −28 1 −2 2 −2 -
2006—2007 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 17 −34 3 −2 2 −4 -
2007—2008 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 24 −40 5 −9 1 0 -
2008—2009 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 26 −58 6 −16 2 −4 -
2009—2010 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 10 −22 7 −17 (1) 0 0 -
2010—2011 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 27 −67 (1) 6 −18 (1) 0 0 -
2011—2012 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 19 −51 4 −21 4 −5 -
2012—2013 «Динамо» (Москва) Супер-ліга 8 -14 (1) 3 -? 4 -7 -
2013—2014 «Араз» Прем'єр-ліга 16 -? ? -? 2 −7 -
2014—2015 «Норільський нікель» (Норільськ) Супер-ліга 27 -? (1) 7 -? - -
2015—2016 «Норільський нікель» (Норільськ) Супер-ліга 17 -? 1 -? - -
2016—2017 «Норільський нікель» (Норільськ) Супер-ліга 22 -? 0 0 - 2 -6
2017—2018 «Норільський нікель» (Норільськ) Супер-ліга 13 -? 5 -? - 2 -6

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ЛЮЛЬКА Олег. Олексій Попов: «Кролика, якого приготувала майбутня теща, я проковтнув, немов удав» // Газета «Український футбол». — 2001. — Вип. 168 (931) (24 листопада). — С. 8.
  2. Достижения команд ДЮСШ (рос.)
    Алексей Попов: «Мечтаю поиграть за рубежом» // Передматчевая программка «Запорожкокс-Университет» (Запорожье) - «Униспорт-Будстар» (Киев). — 2000. — 2 декабря. — С. 4-5. (рос.)
  3. Павленко Игорь. «Металлург» — «Динамо» - 0:0 // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 64 (323) (19 июня). — С. 3. (рос.)
  4. Павленко Игорь. «Торпедо» - «Металлург» — 0:4 // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 67 (326) (26 июня). — С. 2. (рос.)
  5. Боберский Олег. «Нива» — «Металлург» З — 1:2 // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 86 (345) (12 августа). — С. 4. (рос.)
  6. ШАХРАЙ Роман. Без чемпіона // Газета «Український футбол». — 2001. — Вип. 128 (891) (15 вересня). — С. 6.
  7. Профіль Олексія Попова на сайті УЄФА (рос.)
  8. Троє провідних гравців збірної України стали росіянами // Газета «Український футбол». — 2005. — Вип. 150 (1680) (19 листопада). — С. 4.
  9. 07.07.2009 — Алексей Попов продлил контракт на четыре года. (рос.)
  10. Алексей Попов стал игроком И. С. К. «Дина» Архівовано 3 грудень 2013 у Wayback Machine. (рос.)
  11. Попов не попал в заявку «Дины» на новый сезон Суперлиги (рос.)
  12. РФС наложил вето на переход в аренду Алексея Попова (рос.)
  13. Алексей Попов перешёл в Араз на правах аренды (рос.)
    Алексей Попов: «Мне не понятно, почему в такой огромной стране не могут собрать команду из собственных воспитанников» (рос.)
  14. Роман Козлов: «Я не кошка с девятью жизнями, но право на ошибку у меня какое-то есть» (рос.)
  15. Алексей Попов стал игроком «Норильского никеля»(рос.)
  16. Спасибо, Алексей за проведенные игры в «Норникеле» (рос.)
  17. Вратарь, завершивший карьеру продолжит работу в заполярном клубе (рос.)
  18. ШАХРАЙ Роман. І залишилась нам на «десерт» Андорра // Газета «Український футбол». — 2000. — Вип. 147 (713) (30 вересня). — С. 8.
  19. Газета «Команда», № 47 (1150), 14 березня 2001 року
  20. Technical Report and Statistics FIFA Futsal World Championship Chinese Taipei 2004
  21. Technical Report UEFA Futsal Championship Czech Republic 2005
  22. Студентський чемпіонат 2002 року англ.
  23. 28.08.2009 — Алексей Попов: «Испытываю фантастические чувства!…» (рос.)
  24. Несколько минут назад в семье старшего тренера Мини-футбольного клуба «Норильский никель» Алексея Попова... (рос.)
  25. 2 кубок Пирамид 2003 (Египет, Каир) (рос.)
  26. Газета «Команда», № 124 (535), 19 серпня 1998 року
  27. Книга «XI международный турнир Кубок Большого Днепра», 2001 рік
  28. 21.10.2010 — Попов — лучший вратарь «Crocus-Cup» (рос.)
  29. Лучший игрок марта. Мнение футзалистов (рос.)
  30. 01.11.2010 — Попов — лучший игрок матча (рос.)
  31. 13.12.2010 — Сирило и Попов — лучшие игроки матча! (рос.)
  32. 17.11.2011 — Алексей Попов — лучший!
  33. 20.11.2011 — Алексей Попов — лучший! (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]