Право ґрунту
Право ґрунту чи принцип права ґрунту або ж права землі (лат. ius soli, юс солі) — принцип набуття особою при народженні громадянства тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства її батьків.
Право ґрунту набуло поширення у феодальну епоху, факт народження на території, підвладній конкретному суверену, встановлював правовий зв'язок підданства. Цей принцип домінував у Європі до кінця XVIII ст.
Принцип права ґрунту дістав широке застосування в законодавстві тих країн, які були зацікавлені у збільшенні чисельності свого населення шляхом залучення іммігрантів (США, Велика Британія, Бразилія тощо). У більшості держав цей принцип почав застосовується в поєднанні з принципом «права крові».
Країни, де практикується Ius Soli[ред. | ред. код]
За даними Nations Granting Birthright Citizenship[1].
- Антигуа і Барбуда
- Аргентина
- Барбадос
- Беліз
- Болівія
- Бразилія
- Венесуела
- Гаяна
- Гватемала
- Гондурас
- Гренада
- Домініка
- Домініканська Республіка
- Канада
- Колумбія
- Лесото[2]
- Малайзія
- Мексика
- Нікарагуа
- Пакистан
- Панама
- Парагвай
- Перу
- Сальвадор
- Сент-Вінсент і Гренадини
- Сент-Кіттс і Невіс
- Сент-Люсія
- США
- Тринідад і Тобаго
- Уругвай
- Фіджі[3]
- Чилі[4] - крім дітей осіб, що перебувають проїздом (extranjeros transeuntes), і співробітників офіційних представництв іноземних держав.
- Еквадор
- Ямайка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nations Granting Birthright Citizenship. NumbersUSA. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 25 березня 2013.
- ↑ Конституція Лесото [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.], розділ IV, секція 38
- ↑ Конституція Фіджі, розділ 3, секція 10
- ↑ Відповідно до конституції Чилі, розділ II, ст. 10, пар. 1 (Spanish text; English version [Архівовано 2011-05-14 у Wayback Machine.] without recent changes)
Джерела[ред. | ред. код]
- Шаповал, В. М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник для студ. юрид. вищ. навч. закладів і фак. — К. АртЕк: Вища школа, 1997. — 262 с. — ISBN 966-505-075-3.
Література[ред. | ред. код]
- О. В. Буткевич. Право ґрунту // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
- Право ґрунту // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
|
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |