Сент-Вінсент і Гренадини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сент-Вінсент і Гренадини
Saint Vincent and the Grenadines

Прапор герб
Девіз: Pax et justitia
Мир і справедливість
Гімн: "O Land of Beauty!"
Розташування
Столиця
(та найбільше місто)
Кінгстаун
13°10′ пн. ш. 61°14′ зх. д. / 13.167° пн. ш. 61.233° зх. д. / 13.167; -61.233
Офіційні мови англійська мова
Державний устрій Парламентарна демократія
 - Монарх Єлизавета II (королева Великобританії)
 - Генерал-губернатор Сер Фредерік Баллантін
Незалежність  
 - від Великої Британії 27 жовтня 1979 
Площа
 - Загалом 389 км² (201)
 - Води (%) незначна кількість
Населення
 - оцінка 2005 р. 119 000 (190)
 - Густота 307/км² (39)
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний $342 мільярдів (212)
 - На душу населення $7 493 (82)
ІРЛП  (2004) Green Arrow Up.svg 0,759 (medium) (88)
Валюта Східно-карибський долар (XCD)
Часовий пояс  (UTC-4)
Домен інтернету .vc
Телефонний код +784

Сент-Вінсент і Гренадини,[1][2][3] або Сент-Вінсент і Гренадіни[4][5] (англ. Saint Vincent and the Grenadines) — незалежна держава в групі Навітряних островів. До складу території входять відносно великий острів Сент-Вінсент і близько 32 дрібних островів, які входять до групи Північні Гренадини, а також рифів Тобаго. Загальна площа островів — 389,3 км², з них Сент-Вінсент — 344 км², Гренадини — 45,3 км². Назва країни походить від імені Святого Вінсента та іспанської провінції Гранада. Член ООН, ОАД, Британської Співдружності націй.

Адміністративно-територіальний поділ — 6 районів.

Столиця — Кінгстаун (англ. Kingstown) — 28 тис. осіб. (2009).

Очільник держави Єлизавета ІІ, з 1979 представлена генерал-губернатором.

Політична система — конституційна монархія.

Законодавчий орган — Палата зборів.

Національне свято — 27 жовтня — День Незалежності(1979 р).

Грошова одиниця — східнокарибський долар = 100 центам.

Історія[ред.ред. код]

Острів Сент-Вінсент відкрив Христофор Колумб 22 січня 1498 року, в День св. Вінсента. До моменту відкриття острів був населений вже 5,5 тисячі років: спочатку індіанцями чибоні, які перебралися на острови з території південноамериканського континенту приблизно в 5000 році до н. е. Потім, приблизно в III столітті сюди переселилися араваки, яких потім витіснили войовничі індіанці кариби. Після початку колонізації острова кариби вчинили запеклий опір іспанцям, що володіли островом до 1627. Опір індіанців насилу придушили набагато пізніше, ніж на інших територіях регіону — тільки в середині XVIII століття.

У XVII—XVIII століттях острів по черзі переходив під контроль Великобританії і Франції. З 1719 французи почали вирощувати там кавове дерево, тютюн, індигоферу і бавовник. Як робочу силу масово почали завозити рабів з Африки, внаслідок змішаних шлюбів з індіанцями утворився прошарок «темношкірих карибів». Після скасування рабства в 1834 році для роботи на плантаціях залучалась наймана робоча сила з Індії і Португалії. Все це обумовило дуже строкатий етнічних склад населення країни.

Англійці захопили острів у 1763 році, а з 1783 року острови за Версальським мирним договором стали британською колонією. Англійці продовжували інтенсивно створювати плантації і завозити рабів. Незабаром спалахнуло повстання «чорних» і «жовтих» карибів, що супроводжувалося вбивствами багатьох жителів англійських поселень і знищенням плантацій. Повстання було жорстоко придушене англійцями, які виселили більш як 5 000 індіанців на інші острови і в резервації.

З 1838 острови входили до складу британської колонії Навітряні Острови. Наприкінці XIX-початку XX століть економіка островів прийшла в занепад внаслідок звільнення рабів і через ряд руйнівних ураганів і вивержень вулкана Суфрієр. У 1951 запроваджене загальне виборче право, з 1958 по 1962 Сент-Вінсент і Гренадини входили до Вест-Індської федерації. У 1969 Сент-Вінсент і Гренадини отримали статус «асоційованої держави» з правом повного внутрішнього самоврядування. Повністю незалежною державою в складі Британської Співдружності стали 27 жовтня 1979 року. До того часу сільськогосподарське виробництво повністю вийшло з кризи початку століття і знову посіло провідні позиції в регіоні. Однак стихійні лиха наприкінці 1970-х-1980-х роках знову дуже підірвали його позиції. У 1990-х роках через часті негаразди в сільському господарстві було прийнято рішення як основну галузь господарства розвивати туризм.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 109 тис. чол (2011). Густота населення: 307 осіб/км². Офіційна мова — англійська. Поширені мови — англійська, французька. Етнічний склад населення: африканці — 66 %, змішані — 19 %, індуси — 6 %, білі — 4 %, карибські індіанці — 2 %, інші — 3 %.Домінуюча релігія: протестантизм. Релігійний склад: англікани — 47 %, методисти — 28 %, римо-католики 13 %, інші (включно з індуїстами, адвентистами, іншими протестантами) — 12 %. Рівень урбанізації — 47 %.

Державні символи[ред.ред. код]

Державний прапор — прийнятий 21 жовтня 1985 року. Являє собою триколор з трьох вертикальних смуг синього, жовтого і зеленого кольорів. В центрі жовтої смуги, шириною 1/2 довжини прапора, зеленим кольором зображено три алмази, розташовані у вигляді латинської букви V — першої літери в назві острова Вінсент.

Державний герб — складається з квітки бавовника, емблеми і стрічки з текстом «Мир і Правосуддя» на латині.

Національний гімн — Гімном Сент-Вінсента і Гренадин є музичний твір «Земля Сент-Вінсент така чудова». Пісню було вперше офіційно виконано у 1967 році і офіційно затверджено як національний гімн після здобуття незалежності у 1979 році.

Клімат та природа[ред.ред. код]

Це тропічна волога країна. Колись тут зростали тропічні ліси, здебільшого замінені плантаціями. Уздовж узбереж пляжі з коралових пісків. Острови облямовані кораловими рифами.

Промисловість та Економіка[ред.ред. код]

Електроенергія виробляється на ТЕС (70 %) та ГЕС (30 %). Діють промислові підприємства з виробництва цементу, продуктів харчування, меблів, одягу, арроруту-крохмалю, що отримується з коренів, плодів, бульб тропічних рослин. Країна є провідним світовим виробником і експортером арроруту. У 1990-х створено підприємства з виробництва тенісних ракеток і складання електроапаратури на експорт. Експорт: банани, солодка картопля, копра, аррорут.

Географія[ред.ред. код]

Держава Сент-Вінсент і Гренадини розташована в групі Навітряних островів, на південь від Сент-Люсії і на північ від Тринідаду і Тобаго. З заходу омивається водами Карибського моря, зі сходу — Атлантичного океану (загальна протяжність берегової лінії острова Сент-Вінсент — 84 км).

До складу території входять відносно великий острів Сент-Вінсент і близько 30 дрібних островів, які входять до групи Північні Гренадини (Бекія, Мюстік, Пті-Мюстік, Кануан, Пті-Кануан, Балісо, Саван, Юніон, Меро, Палм-Айленд, Пті-Невіс, Іль-ля-Кватре, Піджен-Айленд тощо), а також рифів Тобаго. Загальна площа островів — 389,3 км, з них Сент-Вінсент — 344 км, Гренадини — 45,3 км. На найбільшому острові (Сент-Вінсент) проявляється сучасний вулканізм (влк. Суфріер, 1234 м).

Рельєф[ред.ред. код]

Острів Сент-Вінсент має вулканічне походження. Узбережжя Сент-Вінсента утворене неширокою низовиною, причому з навітряного боку воно дуже скелясте, тоді як підвітряний бік утворений величезною кількістю майже плоских піщаних берегів і заток. Північна третина острова зайнята величезним гірським масивом, утвореним схилами активного вулкана Суфрієр (1234 м). Це один із найдавніших вулканів регіону — його вік визначається орієнтовно в 60 млн років, тільки за нашу еру він вивергався як мінімум уже 160 разів. Останнім часом виверження Суфрієра відбувалися в 1718, 1812, [1902] і 1979. На південь від нього розташований ланцюг з конусів погаслих вулканів, що поступово знижуються. Його схили (круті західні й більш пологі східні) покриті густими вологими тропічними лісами, а численні гірські потоки утворюють складну систему річок і озер (навіть у кратері є невелике вулканічне озеро). Багато річкових потоків були перервані вулканічною діяльністю, тому на схилах часто зустрічаються «сухі річки», русла яких були перегороджені потоками лави.

Центральна частина острова вкрита лісами, утворена вона невисокими вибалками гірських масивів, порізаних глибокими й родючими долинами, багато які з них увінчані конусами бокових жерл Суфрієра, на зразок долини Месопотамія і піку Бономм (970 м), що обмежує її з півночі.

Пляжі острова вкриті чорним вулканічним піском; виняток становлять білі піщані пляжі на південному краї острова. Острови архіпелагу Гренадини невеликі за розміром, вони також мають вулканічне походження. Ця група крихітних скелястих островів і рифів, що тягнуться від головного острова на південь, ледве височить над поверхнею води (максимальна висота групи — 6 м). Найбільший з них — Бекія, має площу всього 18 км², а найменший — безіменний риф між Каріока і Юніоном — усього 1,5 м². Рослинність тут загалом трав'яниста. Багато з островів Гренадин сухі й покриті лише чагарником, і мало з них мають власні джерела прісної води або постійне населення. Часто облямовані кораловими рифами.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат тропічний пасатний, вологий. Середньомісячні температури мало міняються протягом року й коливаються в межах від 24 до 28 °C. Середньорічна кількість опадів від 1500 мм (на південно-східному узбережжі) до 3750 мм (на схилах гір, особливо в північній частині). Найбільша кількість опадів (до 70 %) випадає в період з травня-липня по листопад. Липень — найбільш вологий місяць року, в цей час дощі йдуть у середньому близько 26 днів. Часто налітають і сильні урагани. Сухий сезон триває з грудня по квітень-червень, а квітень вважається найсухішим місяцем року — не більше шести дощових днів.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Багата фауна птахів (папуга сент-вінсентський амазон, що вимирає, рідкісний підвид рудобородого дрозда-самітника, танагра червоноголова тощо). Прибережні води рясніють рибою, ракоподібними і молюсками. На островах з метою охорони природи діють декілька лісових і орнітологічних заповідників.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  2. Сент-Вінсент і Гренадини // Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998. ISBN 9667492001
  3. Атлас вчителя. — К.: ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. ISBN 978-966-475-507-5
  4. Сент-Вінсент і Гренадіни // Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. Покажчик географічних назв світу. — ДНВП «Картографія», 2008.

Література[ред.ред. код]

  • Bobrow, Jill & Jinkins, Dana. 1985. St. Vincent and the Grenadines. 4th Edition Revised and Updated, Concepts Publishing Co., Waitsfield, Vermont, 1993.
  • Cosover, Mary Jo. 1989. «St. Vincent and the Grenadines.» In Islands of the Commonwealth Caribbean: A Regional Study, edited by Sandra W. Meditz and Dennis M. Hanratty. US Government Printing Office, Washington, D.C.
  • CIA Factbook entry
  • Gonsalves, Ralph E. 1994. History and the Future: A Caribbean Perspective. Quik-Print, Kingstown, St. Vincent.
  • US Dept of State Profile
  • Williams, Eric. 1964. British Historians and the West Indies, Port-of-Spain.


Сент-Вінсент і Гренадини Це незавершена стаття з географії Сент-Вінсенту і Гренадин.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.