Сент-Люсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сент-Люсія
Saint Lucia

Прапор Герб
Девіз: The Land, The People, The Light
Земля, Люди, Світло
Гімн: "Sons and Daughters of Saint Lucia"
Розташування
Столиця
(та найбільше місто)
Кастрі
14°01′ пн. ш. 60°59′ зх. д. / 14.017° пн. ш. 60.983° зх. д. / 14.017; -60.983
Офіційні мови англійська мова
Державний устрій Парламентарна демократія
 - Монарх Єлизавета II (королева Великобританії)
 - Генерал-губернатор Сер Джон Комптон
Незалежність  
 - від Великої Британії 22 лютого 1979 
Площа
 - Загалом 620 км² (193)
 - Води (%) 1,6
Населення
 - перепис 2005 р. 160 765
 - Густота 298/км² (41)
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний $866 мільйонів (197)
 - На душу населення $5 950 (98)
ІРЛП  (2004) Green Arrow Up.svg 0,790 (medium) (71)
Валюта Східно-карибський долар (XCD)
Часовий пояс  (UTC-4)
Домен інтернету .lc
Телефонний код +758

Сент-Люсія (англ. Saint Lucia, фр. Sainte-Lucie — «Свята Луція, Свята Лукія») — острів і країна на сході Карибського моря, один з Навітряних островів; площа 617 км²; столиця — Кастрі; рельєф: гірський острів з родючими долинами; тропічні ліси, вулканічні піки; глава держави Єлизавета ІІ, з 1979 представлена генерал-губернатором, глава уряду Джон Комптон з 1982; політична система — конституційна монархія; .експорт: копра, банани, кокосова олія, какао; населення: 153 тис. (1990); мови: англійська, французька; недавня історія: внутрішнє самоврядування отримане в 1967. Незалежність від Англії в межах Співдружності — у 1979; інтеграція з Навітряними островами передбачалася в 1991.

Історія[ред.ред. код]

Сент-Люсія була відкрита Колумбом 13 грудня 1502 — у день святої Люсії (день пам'яті мучениці Лукії Сіракузької). Перші спроби заснувати постійне поселення чинили англійці в період з 1605 по 1638, однак були невдалі через опір місцевих жителів — войовничих індіанців Карибів.

Уклавши договір з аборигенами, французи заснували поселення в 1650. З середини XVII століття почався масовий ввіз африканських рабів для робіт на цукрових плантаціях. Згодом у складі населення стали домінувати африканці і мулати.

До 1814, коли острів остаточно перейшов під британську юрисдикцію, Сент-Люсія була сценою безперервного конфлікту між Англією і Францією, вона переходила з рук в руки 14 разів, приваблюючи своєю зручною бухтою Кастрі.

В 1803 у Сент-Люсію в черговий раз захопили англійці, і в 1814 вона, відповідно до Паризького договору, відійшла до Великобританії, перетворившись на її колонію.

В 1834 британська влада скасувала рабство на острові.

З 1838 по 1958 Сент-Люсія входила до складу британської колонії Навітряних Островів, з 1958 по 1962 — в Вест-Індську Федерацію.

В 1967 у Сент-Люсія отримала статус асоційованої з Великою Британією держави і отримала право самоврядування у внутрішніх справах.

Повна незалежність була надана Сент-Люсії 22 лютого 1979 р.

Політична структура[ред.ред. код]

Сент-Люсія — член Співдружності націй, глава держави — королева Великобританії (зараз — Єлизавета II), представлена ​​генерал-губернатором. За конституцією, ним може бути будь-який громадянин Співдружності, який призначається з волі монарха. На практиці, на цей пост призначається зазвичай місцевий уродженець, за рекомендацією голови уряду країни.

Генерал-губернатор (з 1997 Калліопа Перлетт Луїзі) дає доручення сформувати уряд і затверджує його склад після схвалення парламентом, призначає членів Сенату, за рекомендацією прем'єр-міністра розпускає парламент і призначає нові вибори, підписує закони і затверджує призначення вищих державних чиновників.

Законодавча влада двопалатного парламенту. Верхня палата — Сенат (11 місць). 6 сенаторів призначаються за рекомендацією прем'єр-міністра, 3 — за рекомендацією лідера опозиції, 2 — за рекомендацією релігійних, економічних і соціальних груп. Нижня — Палата зборів (17 депутатів, що обираються населенням на 5-річний термін).

Виконавча влада належить уряду — кабінету міністрів. На чолі його стоїть прем'єр-міністр. На цей пост зазвичай призначається після виборів лідер партії або коаліції, яка має більшість у Палаті зборів.

Основні політичні партії:

  • Об'єднана партія робітників — 11 місць в Палаті зборів;
  • Лейбористська партія Сент-Люсії — 6 місць в Палаті зборів.

Також є неппредставлені у парламенті — Національний Альянс і Партія Свободи Сент-Люсії.

Географія[ред.ред. код]

Пті-Пітон (фр. Petit Piton — малий шпиль/пік) — мальовнича гора в Сент-Люсії (острів і країна, знаходиться в центральній частині Малих Антильських островів, які є частиною Кариб).

Держава Сент-Люсія розташована на однойменному острові в складі архіпелагу Малі Антильські острови. На півночі межує з островом Мартиніка (по протоці Сент-Люсія), на півдні — з островом Сент-Вінсент, що входить до складу держави Сент-Вінсент і Гренадини. Зі сходу омивається водами Атлантичного океану, із заходу — Карибського моря (загальна протяжність берегової лінії 158 км).

Каплевидний в плані острів має розміри приблизно 44 км завдовжки і 23 км завширшки при загальній площі 616 км² (другий за величиною в південній групі Навітряних островів).

Острів Сент-Люсія має вулканічне походження, а тому більш гористий, ніж більшість інших островів Карибського моря. По суті, він являє собою вершину древньої вулканічної групи, чиї конуси утворюють основні гірські вершини країни.

По всій довжині острова, з півночі на південь, тягнеться центральний гірський ланцюг Барр-де-л'Іль-Рідж з висотами від 400 до 900 м, досягаючи найбільшої висоти на горі Жімі (950 м) і в вулканічному масиві Пітон (Грос-Пітон — 797 м, Пти-Пітон — 750 м, Морн-Бонін — 640 м) на південно-заході. У цьому ж районі в достатку зустрічаються сліди активної вулканічної діяльності — гарячі сірчані джерела, еродовані лавові поля, виходи газу, відкладення сірки. Схили вулканічного масиву зарості пишними тропічними лісами, а численні короткі річки формують широкі і родючі долини.

Затока Маріго-Харбор з містом Маріго-Бей

Узбережжя острова утворено неширокою смугою прибережної низовини і сильно порізане. Південно-східні та північно-західні береги утворюють якусь подобу шхерного району з численними затоками і бухтами, обрамленими безліччю крихітних рифів.

Клімат тропічний пасатний; морські вітри пом'якшують жару. Середньомісячні температури 18-26 ° С, опадів від 1500 до 3000 мм на рік. Сухий сезон з січня по квітень, дощовий з травня по серпень. Будь-коли протягом року можливі потужні, але короткочасні зливи, що припадають зазвичай наприкінці дня. Нерідкі руйнівні тропічні урагани, особливо часті в кінці літа.

На острові росте близько 400 видів рослин, причому в багатьох місцях пальми, всілякі чагарники, орхідеї та інші екзотичні квіткові — наприклад, антуріума, утворюють щільний килим, що покриває схили гір, долини, русла річок і навіть узбіччя доріг. Південні і південно-східні схили гір вкриті сухими лісами з переважанням чагарникової субтропічної рослинності. Місцева фауна включає в себе ендемічні земляну ящірку, амазонського переливчастого папуги і двох гризунів — агути і маніка, поширених по всьому острову.

Численні охоронні природні території:

  • Національний парк Піджен-Айленд (заснований в 1979 р.), в якому зібрані практично всі рослини, які ростуть на острові, а також рідкісні види птахів;
  • Заповідник Фрігет-Айленд, що лежить на середині східного узбережжя, в північній частині затоки Пралін-Бей, є ділянкою гніздування численних фрегатів, чапель і пари видів рідкісних місцевих птахів: голуба Рамьє і санталюсійської іволги;
  • Заповідник Марія-Айленд, що лежить на схід від Вйо-Фор, є єдиним середовищем проживання коров'ячої змії «Куве», однією з рідкісних різновидів вужів, а також рідкісної ящірки земляний «зандоліті» (ящірка Марії);
  • Національний парк Рейнфорест (Сент-Люсія-Сентрал-Форест-Ресерв-енд-Рейнфорест) охоплює 19 000 акрів пишних гір і долин біля підніжжя піку Морн-Гімі і є домом для гігантських папоротей, орхідей, райських птахів та багатьох видів місцевих дерев.
  • Заповідник Манкоте-Мангрув, розташований на південно-східному узбережжі острова, на північ Сейблз-Пойнт, є останнім місцем зростання природних мангрових лісів на острові.

Населення[ред.ред. код]

Етнічні групи[ред.ред. код]

Населення Сент-Люсії переважно африканського (141216 в 2010; 85,3 % від загальної чисельності населення) або змішаного афро-європейського походження. (17965; 10,8 %). Індійське походження має 2.2 % населення (або 3,575 жителів у 2010 році) і 0,6 % білі (991). Сент-Люсія також має невелике число індіанців (Карибів). Протягом останніх десятиліть кількість індіанців (Карибів) збільшилася з 366 за переписом 1991 (0,3 % населення), до 803 за переписом 2001 року (0,5 % населення) і до 951 в 2010 р (0,6 % населення. Решта 0,5 % населення включає в себе китайців (0,1 %) і вихідців з Близького Сходу (0,1 %).

Мови[ред.ред. код]

Мови Сент-Люсії та прилеглих островів.

Офіційною мовою є англійська. Французькою креольською, яку в просторіччі називають «Patwah» (говір), говорять 95 % населення. Ця креольська мова використовується в літературі і музиці, і поступово набирає офіційного підтвердження. Ця мова сформувалася в ранній період французької колонізації, креолізація відбувалася головним чином завдяки злиттю французьких і Західно-африканських мов, з деяким впливом лексики корінних Карибів та інших мов. Сент-Люсія є членом Франкофонії.

Релігія[ред.ред. код]

За даними перепису 2010 90,2 % відсотків населення Сент-Люсії вважаються християнами , 2,3 % інші релігії і 5,9 % не сповідує жодної релігії і не вказали релігію (1,4 %) населення.

Приблизно дві третини християн є католики (61,3 % від загальної чисельності населення), і третина протестанти . Адвентисти сьомого дня складають найбільшу протестантську групу, 10,4 % населення. Християни євангельської віри є другою за величиною групою (8,9 %). Наступною за величиною групою є євангелісти (2,2 % населення), за якими слідують баптисти (2,2 %). Інші християни включаючи англіканство становлять (1,6 %), Церква Божа (1,5 %), Свідки Єгови (1,1 %), методисти (0,5 %) і Армія порятунку (0,2 %).

Кількість не християн мала. до цієї групи включають рух растафарі (1,9 % населення), індуїзм (0,3 %) та іслам (0,1 %).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Див. також Адміністративний поділ Сент-Люсії

Адміністративний поділ Сент-Люсії

В адміністративному відношенні країна поділяється на 11 приходів. У кожному з них є органи місцевого самоврядування — міські та сільські ради та управління.

  1. Анс-Лавуа
  2. Кастрі
  3. Шуазель
  4. Дофін
  5. Деннер
  6. Грос-Айлет
  7. Лабори
  8. Мікуд
  9. Преслін
  10. Суфрієр
  11. Вйо-Фор

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Сент-Люсія Це незавершена стаття з географії Сент-Люсії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.