Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
Chornovil dyplom.JPG
Країна Україна Україна
Тип щорічна премія в галузі журналістики
Кому вручається:
авторам публіцистичних творів
Кому вручається:
за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 2003
Перше: 2004
Черговість
Відповідає Держкомтелерадіо України

Пре́мія і́мені В'ячесла́ва Чорново́ла за кра́щу публіцисти́чну робо́ту в га́лузі журналі́стики — щорічна премія, яка присуджується авторам нових оригінальних публіцистичних творів у галузі журналістики, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної свідомості та самобутності.

Історія[ред.ред. код]

Кабінет Міністрів України 27 червня 2003 року постановив прийняти пропозицію Державного комітету телебачення і радіомовлення про встановлення щорічної премії імені В'ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (премія присуджується комітетом у складі представників Держкомтелерадіо, Міністерства культури, Національної спілки журналістів, який діє на громадських засадах). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 979 спільним наказом Держкомтелерадіо і Міністерства культури і мистецтв України від 12.09.2003 № 225/556 затверджено Положення про премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Премія присуджується з 2004 року.

З Положення про премію[ред.ред. код]

  1. Твори мають бути опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді протягом останніх трьох років, але не пізніше як за півроку до їх висунення на здобуття Премії.
  2. Премія присуджується щорічно до дня народження В'ячеслава Чорновола — 24 грудня у розмірі п’яти тисяч гривень за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в Державному бюджеті України Державному комітетові телебачення та радіомовлення України.
  3. На здобуття Премії можуть бути висунуті роботи окремих осіб і творчих колективів у складі не більше п’яти осіб.
  4. Одна і та ж кандидатура не може одночасно висуватися на здобуття Премії з двох і більше творів. Повторно Премія може присуджуватися за наявності нових визначних досягнень у галузі журналістики, але не раніше як через п’ять років після попереднього присудження.
  5. Премія може бути присуджена громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.
  6. На здобуття Премії щорічно, до 10 серпня подаються:
    • клопотання про присудження Премії з короткою характеристикою твору та його автора;
    • примірник твору на матеріальному носієві з підтвердженням його оприлюднення (примірники друкованих засобів масової інформації, телепередачі та радіопрограми на компакт-дисках у форматі DVD);
    • копія паспорта (у разі висунення на здобуття Премії колективу — копії паспортів кожного члена колективу).
  7. Днем висунення твору на здобуття Премії вважається день подачі документів зазначених в пункті 6 Положення.
  8. Для розгляду, конкурсного відбору творів претендентів на здобуття Премії, визначення та нагородження лауреатів утворюється Комітет з Премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (далі — Комітет) у складі дев’яти осіб, який діє на громадських засадах.
  9. Організаційне забезпечення роботи Комітету, у тому числі приймання та підготовку документів, зазначених у пункті 6 Положення, здійснює Держкомтелерадіо.
  10. Виплата Премії здійснюється відповідно до наказу Держкомтелерадіо на підставі рішення Комітету.
  11. Особі (особам), якій(им) присуджується Премія, присвоюється звання лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики, вручаються диплом та грошова винагорода.
  12. У разі коли Премія присуджена кільком особам, кожен лауреат отримує диплом, а грошова винагорода ділиться між ними порівну.

Лауреати[ред.ред. код]

Диплом лауреата премії (фрагмент оформлення)

2004 — Василь Кривий (Чернівецька область) за публікацію «Пуста хата», опубліковану в газеті «Буковина».

2005 — Серафима Розумович за публікацію «Сутінки в імперії бідності», опубліковану в газеті «Літературна Україна».

2006 — Костянтин Перцовський за публікацію «Я — українець!», опубліковану в газеті «Голос України».

2007 — Іван Корсак за художньо-документальну повість «Гетьманич Орлик», опубліковану в газеті «Сім'я і дім» (Луцьк)[1].

2008 — Леонід Мужук за документально-публіцистичний фільм-дилогію «33»: фільм 1 «Материнський спогад», фільм 2 «Материнський заповіт» (Київська державна регіональна телерадіокомпанія)[2].

2009 — Авторський колектив Закарпатської ОДТРК (автор сценарію і керівник телепроекту — Дмитро Кешеля. Співавтори: Мелінда Янкович — режисер, Олександра Талабіра , Наталія Штефуца — журналісти, Володимир Дуда) за фільм «Гіркота солодкої землі», присвячений 70-річчю утворення Карпатської України][3].

2010 — Сергій Дзюба (Чернігів) за публіцистичну книжку «Замінований рай».

2011 — Мирослав Мамчак за книжку «Тарас Шевченко і флот»[4].

2012 — Творчий колектив Полтавської ОДТРК «Лтава» за документальний фільм «Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров» (Ольга Ніколенко  — автор сценарію; Наталія Іванченко — режисер-постановник, музичний редактор і виконавчий продюсер; Дмитро Старіков — режисер-оператор і оператор-постановник; Микола Ляпаненко — генеральний продюсер; Олена Шарбенко — інженер відеомонтажу і комп’ютерного дизайну)[5].

2013 — Сніжана Потапчук за документальний фільм «Корюківка. Злочин проти людяності» (Національна телекомпанія України)[6].

2014 — Сергій Шевченко за історичний нарис «Соловецький вівтар української незалежності», опублікований у тижневику «Українська доля» (Київ)[7].

2015 — Аркадій Музичук за публіцистичну збірку «Рік Бика», до якої увійшли публікації останніх 5 років, що друкувалися у провідних вітчизняних загальнодержавних періодичних виданнях.[8].

2016 — Володимир Земляний за публіцистичну збірку «Русский разухай или украинские грабли», до якої увійшли публікації про події в Криму та на Сході України. В основі збірки — матеріали телепередачі «Нехай щастить!», у якій автор спростовує міфи російської пропаганди[9].

2017 — Зиновій Суходуб за книжку «Ліна Костенко. Любов'ю-Пам'яттю Причастя: діалоги з Поетесою» в комплекті з компакт-диском відео- та аудіоматеріалів автора «Віч-на-віч з Україною», що дають змогу сповна відчути дух епохи боротьби за незалежність України[10].

Див.також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. До 70-річчя В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
  2. До 71-ї річниці В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Держкомтелерадіо України
  3. Визначено лауреата Премії імені В'ячеслава Чорновола. Держкомтелерадіо України
  4. Визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2011 року. Урядовий портал
  5. Премію імені Чорновола отримав фільм Полтавської ОДТРК
  6. Присуджено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики за 2013 рік
  7. Вручено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Урядовий портал
  8. У Держкомтелерадіо визначено переможця премії імені В. Чорновола 2015 року. Урядовий портал
  9. У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2016 року. Урядовий портал
  10. У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2017 року. Урядовий портал

Джерела[ред.ред. код]