Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
| Премія імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | щорічна премія в галузі журналістики | |||
| Вручається: | авторам публіцистичних творів | |||
| Підстава | за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики | |||
| Статус | вручається | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 2003 | |||
| Перше: | 2004 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
| Відповідає | Держкомтелерадіо України | |||
Пре́мія і́мені В'ячесла́ва Чорново́ла за кра́щу публіцисти́чну робо́ту в га́лузі журналі́стики — щорічна премія, яка присуджується авторам нових оригінальних публіцистичних творів у галузі журналістики, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної свідомості та самобутності.
Історія[ред. | ред. код]
Кабінет Міністрів України 27 червня 2003 року постановив прийняти пропозицію Державного комітету телебачення і радіомовлення про встановлення щорічної премії імені В'ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (премія присуджується комітетом у складі представників Держкомтелерадіо, Міністерства культури, Національної спілки журналістів, який діє на громадських засадах). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 979 спільним наказом Держкомтелерадіо і Міністерства культури і мистецтв України від 12.09.2003 № 225/556 затверджено Положення про премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Премія присуджується з 2004 року.
Лауреати[ред. | ред. код]
2004 — Василь Кривий (Чернівецька область) за публікацію «Пуста хата», опубліковану в газеті «Буковина».
2005 — Серафима Розумович за публікацію «Сутінки в імперії бідності», опубліковану в газеті «Літературна Україна».
2006 — Костянтин Перцовський за публікацію «Я — українець!», опубліковану в газеті «Голос України».
2007 — Іван Корсак за художньо-документальну повість «Гетьманич Орлик», опубліковану в газеті «Сім'я і дім» (Луцьк)[1].
2008 — Леонід Мужук за документально-публіцистичний фільм-дилогію «33»: фільм 1 «Материнський спогад», фільм 2 «Материнський заповіт» (Київська державна регіональна телерадіокомпанія)[2].
2009 — Авторський колектив Закарпатської ОДТРК (автор сценарію і керівник телепроєкту — Дмитро Кешеля. Співавтори: Мелінда Янкович — режисер, Олександра Талабіра , Наталія Штефуца — журналісти, Володимир Дуда) за фільм «Гіркота солодкої землі», присвячений 70-річчю утворення Карпатської України[3].
2010 — Сергій Дзюба (Чернігів) за публіцистичну книжку «Замінований рай».
2011 — Мирослав Мамчак за книжку «Тарас Шевченко і флот»[4].
2012 — Творчий колектив Полтавської ОДТРК «Лтава» за документальний фільм «Соловецькі в'язні з України. Микола Зеров» (Ольга Ніколенко — автор сценарію; Наталія Іванченко — режисер-постановник, музичний редактор і виконавчий продюсер; Дмитро Старіков — режисер-оператор і оператор-постановник; Микола Ляпаненко — генеральний продюсер; Олена Шарбенко — інженер відеомонтажу і комп'ютерного дизайну)[5].
2013 — Сніжана Потапчук за документальний фільм «Корюківка. Злочин проти людяності» (Національна телекомпанія України)[6].
2014 — Сергій Шевченко за історичний нарис «Соловецький вівтар української незалежності», опублікований у тижневику «Українська доля» (Київ)[7].
2015 — Аркадій Музичук за публіцистичну збірку «Рік Бика», до якої увійшли публікації останніх 5 років, що друкувалися у провідних вітчизняних загальнодержавних періодичних виданнях[8].
2016 — Володимир Земляний за публіцистичну збірку «Русский разухай, или украинские грабли», до якої увійшли публікації про події в Криму та на Сході України. В основі збірки — матеріали телепередачі «Нехай щастить!», у якій автор спростовує міфи російської пропаганди[9].
2017 — Зиновій Суходуб за книжку «Ліна Костенко. Любов'ю-Пам'яттю Причастя: діалоги з Поетесою» в комплекті з компакт-диском відео- та аудіоматеріалів автора «Віч-на-віч з Україною», що дають змогу сповна відчути дух епохи боротьби за незалежність України[10].
2018 — Євген Букет за статтю «Ханська Україна», опубліковану в газеті «Кримська світлиця» (2017)[11].
2019 — Андрій Топачевський за книжку «Одним життям. Публіцистика доби Незалежності» (2018)[12].
2020 — Світлана Орел за книжку «Ті, хто не хотів помирати мовчки…» (2018)[13][14].
2021 — Людмила Житня за книжку «Чорнобиль — очима жінок. Інтерв'ю з атомною катастрофою» (2020)[15].
2022 — Олег Романчук за книгу публіцистики воєнного часу «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи»[16].
2023 — автори книги «Україна: журналісти на передовій» — заступниця голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко, завідувач кафедри соціальної комунікації Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Юрій Бондар, кандидат філологічних наук, доцент кафедри медіа комунікацій та комунікативних технологій Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Анатолій Яковець[17].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ До 70-річчя В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
- ↑ До 71-ї річниці В'ячеслава Чорновола: визначено лауреата премії за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Держкомтелерадіо України[недоступне посилання]
- ↑ Визначено лауреата Премії імені В'ячеслава Чорновола. Держкомтелерадіо України[недоступне посилання]
- ↑ Визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2011 року. Урядовий портал
- ↑ Премію імені Чорновола отримав фільм Полтавської ОДТРК
- ↑ Присуджено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики за 2013 рік[недоступне посилання]
- ↑ Вручено премію імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. Урядовий портал
- ↑ У Держкомтелерадіо визначено переможця премії імені В. Чорновола 2015 року. Урядовий портал
- ↑ У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2016 року. Урядовий портал
- ↑ У Держкомтелерадіо визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2017 року. Урядовий портал
- ↑ Лауреатом Премії імені В. Чорновола став автор «Кримської світлиці». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2018.
- ↑ Премію імені Чорновола за 2019 рік отримав Андрій Топачевський
- ↑ http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=170843&cat_id=88994[недоступне посилання]
- ↑ Премію імені В'ячеслава Чорновола присуджено автору книги про опір організаторам Голодомору 1932—1933 років
- ↑ Наказ Держкомтелерадіо від 06.10.2021 № 455 «Про присудження Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики та виплату грошової винагороди лауреату»[недоступне посилання]
- ↑ Держкомтелерадіо: визначено лауреата премії імені В'ячеслава Чорновола 2022 року
- ↑ Визначено лауреатів премії імені В'ячеслава Чорновола за 2023 рік