Пінега (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінега
Pinega Krasnaya gorka.JPG
Вид на Пінегу, село Петрова і тайгу
Severnaya Dvina.svg
Річка Пінега на мапі басейну Північної Двіни
62°10′28″ пн. ш. 46°16′00″ сх. д. / 62.17444444447177432° пн. ш. 46.2666666666947747899030219° сх. д. / 62.17444444447177432; 46.2666666666947747899030219
Витік злиття річок Біла та Чорна[2][3],
за 27 км від с. Заруба
• координати 62°10′28″ пн. ш. 46°16′00″ сх. д. / 62.17444° пн. ш. 46.26667° сх. д. / 62.17444; 46.26667
висота, м 135,2 м[2]
Гирло Північна Двіна, селище Усть-Пінега (137 км від гирла Північної Двіни)[2][4]
• координати 64°08′03″ пн. ш. 41°54′04″ сх. д. / 64.13417° пн. ш. 41.90111° сх. д. / 64.13417; 41.90111
висота, м 0,9 м[2]
Похил, м/км 0,17 м/км
Басейн Північна ДвінаБіле море
Країни: Росія Росія
Flag of Arkhangelsk Oblast.svg Архангельська область
Прирічкові країни: Росія Росія
Flag of Arkhangelsk Oblast.svg Архангельська область
Регіон Архангельська область
Довжина 779 км[1]
Площа басейну: &&&&&&&&&&042000.&&&&&042 000 км²[1]
Середньорічний стік 430 м³/с (у гирлі)
Притоки: Vyya Riverd, Yula Riverd, Pokshenga Riverd, Ilesha Riverd, Yezhuga Riverd, Q14943352?, Verkhnyaya Shardad, Q6563117?, Chuplegad, Ugzen'gad, Q6564426?, Pyulad, Mysovayad, Nyukhchad, Q12557887?, Q12558198?, Yavzorad, Surad і Q12569546?
код ДВР Росії 03020300312103000034650
CMNS: Пінега у Вікісховищі

Пі́нега (рос. Пинега) — річка в Архангельській області Росії, протікає по території Верхньотоємського, Пінезького та Холмогорського районів. Права притока річки Північної Двіни. Належить до водного басейну Білого моря.

Географія[ред. | ред. код]

Чухченемський погост у селі Єдома, на березі Пінеги

Річка бере свій початок на високому (східному) правобережжі Північної Двіни, при злитті двох річок: правої — Білої (44 км) та лівої — Чорної (40 км) на висоті 135,2 м над рівнем моря (62°10′28″ пн. ш. 46°16′00″ сх. д. / 62.17444° пн. ш. 46.26667° сх. д. / 62.17444; 46.26667), за 27 км на схід — північний схід від села Заруба. Сам витік річки Білої, більш довшої складової Пінеги, знаходиться за 20 км на південний-схід, на висоті ~188 м[5] над рівнем моря (62°03′08″ пн. ш. 46°28′14″ сх. д. / 62.05222° пн. ш. 46.47056° сх. д. / 62.05222; 46.47056). Тече головним чином паралельно Північній Двіні, на північний захід, в широкій заплавній долині. У нижній частині — продовжує текти у північно-східному напрямку, по карстовій області Біломорсько-Кулойського плато, а після покинутого села Вижеве повертає на захід, в районі відгалуження каналу Кулой — Пінега підходить на мінімальну відстань (4 км) до річки Кулой і повертає на південний захід, а після гирла Паленьги — на захід. Впадає у Північну Двіну з правого берега, за 137 км від її гирла (впадіння у Двінську губу Білого моря), на південній околиці селища Усть-Пінега.

Довжина річки — 779 км (від витоку річки Білої — 823 км), площа басейну — &&&&&&&&&&042000.&&&&&042 000 км². Судноплавна від села Согра до гирла (ділянка довжиною 654 км)[1], за даними ВРЕ річка судноплавна від пристані Горки до гирла, на ділянці близько 580 км.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки змішане, з переважанням снігового, в теплий період — дощове. Середньорічна витрата води у гирлі — 430 м³/с, за 660 км від гирла становить 34 м³/с (станція в селі Согра)[6], за 536 км від гирла — 101 м³/с (станція в селищі Сєвєрне)[7], за 394 км від гирла — 174,5 м³/с (станція в селі Засур'є)[8]. Середній похил русла становить — 0,17 м/км. Зважаючи на рівнинний характер рельєфу місцевості по якій тече річка (падіння 134 м на 779 км довжини річки), течія її спокійна і повільна на всій протяжності, швидкість становить 0,6-0,3 м/с. У нижній частині ширина русла доходить до 550–650 м, а глибина — до 1,5-2,5 м, в гирлі, протягом 14-15 км, ширина доходить до 190 м, а глибина до 4 м.

Спостереженням за водним режимом річки Пінеги, яке проводилось протягом 86 років (19141999) на станції в поселені Кулогора, розташованого за 125 км від гирла, впадіння її у Північну Двіну[9] було встановлено, що середньорічна витрата води яка спостерігалася тут у цей період становила 375,4 м³/с для водного басейну 36 700 км², що становить близько 87% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 323 міліметра на рік, що може розглядатися як досить висока, але відповідає вимірам на більшості річок північно-європейської частини Росії.

За період спостереження встановлено, що річка замерзає в другій половині жовтня — початку листопада, розкривається в другій половині квітня — першій половині травня. Час максимальної повені триває в травні — червні (з чітким піком у травні) в результаті танення снігу. З середини червня, величина стоку падає, потім стабілізується в липні, щоб залишатися на високому рівні майже до кінця осені, в кінці вересня та особливо у жовтні, знову відмічається невелике збільшення величини стоку, що пояснюється значними осінніми атмосферними опадами у вигляді дощу. У грудні настає різке падіння величини стоку. Межень із грудня по березень включно.

Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 78 м³/с (у березні), що складає менше ніж 5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 1 659 м³/с, і показує високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 42,4 м³/с (у січні 1915 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 2 910 м³/с (у травні 1955 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Пінега
за 86 років спостереження 1914-1999 на станції: Кулогора (за 125 км від гирла), м³/с:
Джерело: Pinega At Kulogory (en). R-ArcticNET. Процитовано 2015-06-05. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Пінега приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 23 (від витоку до гирла):[1][10]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Пінеги, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Охтома 71 599 683 7,02 (5,2 км)[1]
Лохома 77 444 664
Улєша 57 560
Вия 181 2 710 546
Пюла (Піола) 96 822 430 7,4 (8,8 км)[2]
Сура 92 1 100 395 11,03 (9,6 км)[3]
Нельменга 62 326
Юла 250 5 290 314 48,6 (37 км)[4]
Покшенга 170 4 960 269 50 (27 км)[5]
Сія 93 530 74
праві притоки
Велика Ілєша 204 2 250 619 18,1 (43 км)[6]
Яба 68 434 596
Шоча (Шеча) 120 993 518
Пишенця 80 686 472
Нюхча 98 961 469
Мисова 64 399
Явзора 101 528 363 6,5 (4 км)[7]
Сямженга (Сямжа) 53 352
Верхня Шарда 68 304
Єжуга (Йожуга) 165 2 850 187 21 (50 км)[8]
Шукша (Пукша) 58 145
Північний Гбач (Павна) 59 68
Чуплега (Сопля) 99 786 46

Острови[ред. | ред. код]

Русло Пінеги всіяне великою кількістю островів, найбільші із них розташовані в нижній течії (від витоку до гирла): Кулишов (0,2 км²), Кушпольський (0,2 км²), Круглий (2,1 км²), Красний (0,9 км²), Немнюзький (1,7 км²), Юбринський (1,0 км²), Юшков (0,7 км²), Гагарий (0,6 км²), Сметанський (1,0 км²), Нікольський Наволок (6,3 км²), Вардоменський (1,2 км²), Валадуха (0,7 км²), Чашкома (7,5 км²), Малетинський (1,5 км²), Голубин (0,4 км²), Першковський (0,5 км²), Сояльський (0,8 км²), Пепинський (0,2 км²), Большой (0,7 км²).[2][11]

Населенні пункти[ред. | ред. код]

На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): селища: Білореченське, Палова, Керга (нежиле), села: Єфімове, Согра, Пуришевське, Сарчема, Машканове, Волинове, Пахомове, Велике, Ізереве (нежиле), Вадюга, Осяткіне, Дем'янове (нежиле), Чудинове, Мутокор'є (нежиле), Усть-Вийське, Хорнема, селище Сєверне, села: Кучкас, Занюхча, Нюхча, селища: Соснівка, Мамониха, Сульця, Кулосега, Шуйга, села: Острів, Сура, Засур'є, Занаволок, селище Новолавела, села: Лавела, Заєдов'є, Репище, Явзора, Лєтопала, Вєркола, Новий Шлях, Лосєве, Кушкопала, Єркіне, Шардонем, Церкова, Айнова, Кеврола, Ваймуша , Карпогори, Шотове, Мар'їне, Ясне, Шилега, Березник, Шотогорка, Пірінем, Чешегора, Вєєгора, Кусогора, Чакола, Матвєра, Вижеве (нежиле), Кулогора, Воєпала, Пінега, Вонга, Валдокур'є, Чушела, Петрова, Красна Горка, Кузомень, селище Білогорське, село Верхня Паленга, селища: Пічки, Усть-Пінега.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Річка Пінега / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в г д Річка Пінега на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  3. Аркуш карти P-38-69,70 р. Белая. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1990 р. (рос.),  квадрат: 66х96.
  4. Аркуш карти Q-37-143,144 Холмогоры. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1987 р. (рос.),  квадрат: 40х18.
  5. Аркуш карти P-38-69,70 р. Белая. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1990 р. (рос.),  квадрат: 76х82.
  6. Pinega At Sogry (en). R-ArcticNET. Процитовано 2015-06-05. 
  7. Pinega At Severny (en). R-ArcticNET. Процитовано 2015-06-05. 
  8. Pinega At Zasur'e (en). R-ArcticNET. Процитовано 2015-06-05. 
  9. Pinega At Kulogory (en). R-ArcticNET. Процитовано 2015-06-05. 
  10. Валідатор водних об'єктів річки Пінеги.[недоступне посилання з липня 2019] Процитовано: 2015-06-09 (рос.)
  11. Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 березень 2015 у Wayback Machine. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]