Пінега (річка)
Пі́нега (рос. Пинега) — річка в Архангельській області Росії, протікає по території Верхньотоємського, Пінезького та Холмогорського районів. Права притока річки Північної Двіни. Належить до водного басейну Білого моря.
Географія[ред. | ред. код]
Річка бере свій початок на високому (східному) правобережжі Північної Двіни, при злитті двох річок: правої — Білої (44 км) та лівої — Чорної (40 км) на висоті 135,2 м над рівнем моря (62°10′28″ пн. ш. 46°16′00″ сх. д. / 62.17444° пн. ш. 46.26667° сх. д.), за 27 км на схід — північний схід від села Заруба. Сам витік річки Білої, більш довшої складової Пінеги, знаходиться за 20 км на південний-схід, на висоті ~188 м[5] над рівнем моря (62°03′08″ пн. ш. 46°28′14″ сх. д. / 62.05222° пн. ш. 46.47056° сх. д.). Тече головним чином паралельно Північній Двіні, на північний захід, в широкій заплавній долині. У нижній частині — продовжує текти у північно-східному напрямку, по карстовій області Біломорсько-Кулойського плато, а після покинутого села Вижеве повертає на захід, в районі відгалуження каналу Кулой — Пінега підходить на мінімальну відстань (4 км) до річки Кулой і повертає на південний захід, а після гирла Паленьги — на захід. Впадає у Північну Двіну з правого берега, за 137 км від її гирла (впадіння у Двінську губу Білого моря), на південній околиці селища Усть-Пінега.
Довжина річки — 779 км (від витоку річки Білої — 823 км), площа басейну — 42 000 км². Судноплавна від села Согра до гирла (ділянка довжиною 654 км)[4], за даними ВРЕ річка судноплавна від пристані Горки до гирла, на ділянці близько 580 км.
Гідрологія[ред. | ред. код]
Живлення річки змішане, з переважанням снігового, в теплий період — дощове. Середньорічна витрата води у гирлі — 430 м³/с, за 660 км від гирла становить 34 м³/с (станція в селі Согра)[6], за 536 км від гирла — 101 м³/с (станція в селищі Сєвєрне)[7], за 394 км від гирла — 174,5 м³/с (станція в селі Засур'є)[8]. Середній похил русла становить — 0,17 м/км. Зважаючи на рівнинний характер рельєфу місцевості по якій тече річка (падіння 134 м на 779 км довжини річки), течія її спокійна і повільна на всій протяжності, швидкість становить 0,6-0,3 м/с. У нижній частині ширина русла доходить до 550–650 м, а глибина — до 1,5-2,5 м, в гирлі, протягом 14-15 км, ширина доходить до 190 м, а глибина до 4 м.
Спостереженням за водним режимом річки Пінеги, яке проводилось протягом 86 років (1914–1999) на станції в поселені Кулогора, розташованого за 125 км від гирла, впадіння її у Північну Двіну[9] було встановлено, що середньорічна витрата води яка спостерігалася тут у цей період становила 375,4 м³/с для водного басейну 36 700 км², що становить близько 87% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 323 міліметра на рік, що може розглядатися як досить висока, але відповідає вимірам на більшості річок північно-європейської частини Росії.
За період спостереження встановлено, що річка замерзає в другій половині жовтня — початку листопада, розкривається в другій половині квітня — першій половині травня. Час максимальної повені триває в травні — червні (з чітким піком у травні) в результаті танення снігу. З середини червня, величина стоку падає, потім стабілізується в липні, щоб залишатися на високому рівні майже до кінця осені, в кінці вересня та особливо у жовтні, знову відмічається невелике збільшення величини стоку, що пояснюється значними осінніми атмосферними опадами у вигляді дощу. У грудні настає різке падіння величини стоку. Межень із грудня по березень включно.
Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 78 м³/с (у березні), що складає менше ніж 5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у травні місяці та становить — 1 659 м³/с, і показує високу амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 42,4 м³/с (у січні 1915 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 2 910 м³/с (у травні 1955 року).
Притоки[ред. | ред. код]
Річка Пінега приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 23 (від витоку до гирла):[4][10]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла Пінеги, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ліві притоки | ||||
| Охтома | 71 | 599 | 683 | 7,02 (5,2 км)[1] |
| Лохома | 77 | 444 | 664 | |
| Улєша | 57 | 560 | ||
| Вия | 181 | 2 710 | 546 | |
| Пюла (Піола) | 96 | 822 | 430 | 7,4 (8,8 км)[2] |
| Сура | 92 | 1 100 | 395 | 11,03 (9,6 км)[3] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] |
| Нельменга | 62 | 326 | ||
| Юла | 250 | 5 290 | 314 | 48,6 (37 км)[4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] |
| Покшенга | 170 | 4 960 | 269 | 50 (27 км)[5] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] |
| Сія | 93 | 530 | 74 | |
| праві притоки | ||||
| Велика Ілєша | 204 | 2 250 | 619 | 18,1 (43 км)[6] [Архівовано 12 березня 2013 у WebCite] |
| Яба | 68 | 434 | 596 | |
| Шоча (Шеча) | 120 | 993 | 518 | |
| Пишенця | 80 | 686 | 472 | |
| Нюхча | 98 | 961 | 469 | |
| Мисова | 64 | 399 | ||
| Явзора | 101 | 528 | 363 | 6,5 (4 км)[7] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] |
| Сямженга (Сямжа) | 53 | 352 | ||
| Верхня Шарда | 68 | 304 | ||
| Єжуга (Йожуга) | 165 | 2 850 | 187 | 21 (50 км)[8] [Архівовано 19 грудня 2015 у Wayback Machine.] |
| Шукша (Пукша) | 58 | 145 | ||
| Північний Гбач (Павна) | 59 | 68 | ||
| Чуплега (Сопля) | 99 | 786 | 46 | |
Острови[ред. | ред. код]
Русло Пінеги всіяне великою кількістю островів, найбільші із них розташовані в нижній течії (від витоку до гирла): Кулишов (0,2 км²), Кушпольський (0,2 км²), Круглий (2,1 км²), Красний (0,9 км²), Немнюзький (1,7 км²), Юбринський (1,0 км²), Юшков (0,7 км²), Гагарий (0,6 км²), Сметанський (1,0 км²), Нікольський Наволок (6,3 км²), Вардоменський (1,2 км²), Валадуха (0,7 км²), Чашкома (7,5 км²), Малетинський (1,5 км²), Голубин (0,4 км²), Першковський (0,5 км²), Сояльський (0,8 км²), Пепинський (0,2 км²), Большой (0,7 км²).[1][11]
Населенні пункти[ред. | ред. код]
На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): селища: Білореченське, Палова, Керга (нежиле), села: Єфімове, Согра, Пуришевське, Сарчема, Машканове, Волинове, Пахомове, Велике, Ізереве (нежиле), Вадюга, Осяткіне, Дем'янове (нежиле), Чудинове, Мутокор'є (нежиле), Усть-Вийське, Хорнема, селище Сєверне, села: Кучкас, Занюхча, Нюхча, селища: Соснівка, Мамониха, Сульця, Кулосега, Шуйга, села: Острів, Сура, Засур'є, Занаволок, селище Новолавела, села: Лавела, Заєдов'є, Репище, Явзора, Лєтопала, Вєркола, Новий Шлях, Лосєве, Кушкопала, Єркіне, Шардонем, Церкова, Айнова, Кеврола, Ваймуша , Карпогори, Шотове, Мар'їне, Ясне, Шилега, Березник, Шотогорка, Пірінем, Чешегора, Вєєгора, Кусогора, Чакола, Матвєра, Вижеве (нежиле), Кулогора, Воєпала, Пінега, Вонга, Валдокур'є, Чушела, Петрова, Красна Горка, Кузомень, селище Білогорське, село Верхня Паленга, селища: Пічки, Усть-Пінега.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Річка Пінега на Kosmosnimki.ru. витік [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.], гирло [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Аркуш карти P-38-69,70 р. Белая. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1990 р. (рос.), квадрат: 66х96.
- ↑ Аркуш карти Q-37-143,144 Холмогоры. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1987 р. (рос.), квадрат: 40х18.
- ↑ а б в г Річка Пінега / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ Аркуш карти P-38-69,70 р. Белая. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1983 р. Видання 1990 р. (рос.), квадрат: 76х82.
- ↑ Pinega At Sogry (англ.). R-ArcticNET. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Pinega At Severny (англ.). R-ArcticNET. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Pinega At Zasur'e (англ.). R-ArcticNET. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Pinega At Kulogory (англ.). R-ArcticNET. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Пінеги.[недоступне посилання з липня 2019] Процитовано: 2015-06-09 (рос.)
- ↑ Maps for the world / Карти всього світу [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Річка Пінега // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Пінега / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Річка Пінега [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] / Географічна енциклопедія (рос.)
- Річка Пінега (рос) . Vsereki.ru. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 31 травня 2015.
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
- Фотографії річки Пінеги (від витоку до гирла): 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 в архіві «Panoramio.com».
| |||||||||||||
|
)/P38-069,070%20%20%20р%20%20БЕЛАЯ%20%2083-90%20%20(+).jpg){kind=link}
)/Q37-143,144%20%20%20ХОЛМОГОРЫ%20%2083-87%20%20(+).jpg){kind=link}