Інозитол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інозитол
Inositol structure.png
myo-Inositol
Myo-inositol numbering.svg
myo-Inositol
Назва за IUPAC (1R,2R,3S,4S,5R,6S)-cyclohexane-1,2,3,4,5,6-hexol
Інші назви cis-1,2,3,5-trans-4,6-Cyclohexanehexol , Cyclohexanehexol,
Mouse antialopecia factor,
Nucite, Phaseomannite,
Phaseomannitol,
Rat antispectacled eye
factor, and Scyllite
(for the structural
isomer scyllo-Inositol)
Ідентифікатори
Номер CAS 87-89-8
PubChem 892
KEGG D08079
ChEBI CHEBI:17268
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула C6H12O6
Молярна маса 180,16 г/моль
Густина 1,752 г/см³
Тпл 225–227 °C
Небезпеки
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
1
0
Температура спалаху 143 °C (289 °F)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Інозитол — циклогексан-1,2,3,4,5,6-гексол — шестиатомний спирт циклогексану. Його назвали водорозчинним вітаміном В8. Але було показано, що приблизно 3 / 4 добової потреби виробляється самим організмом, тому інозитол відносять до вітаміноподібних речовин. Норма споживання 500 мг на добу. Інозитол особливо добре засвоюється в поєднанні з вітаміном Е.

Отримання[ред.ред. код]

Міо-інозитол в промислових масштабах отримують шляхом гідролізу фітинової кислоти, яка, в свою чергу, отримана з кукурудзи.

Використання[ред.ред. код]

Використовують в медицині та як реагент у різних хімічних реакціях.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]