Рей Аллен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Волтер Рей Аллен (молодший) (англ. Walter Ray Allen Jr., нар. 20 липня 1975, Мерсед, Каліфорнія, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції атакувального захисника за декілька команд НБА. Гравець національної збірної США. Дворазовий чемпіон НБА, олійпійський чемпіон 2000 року. Лідер у історії НБА за кількістю влучних триочкових кидків.

Ігрова кар'єра[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у сім'ї військового, тому родина часто змінювала місце проживання.[2] До того, як родина осіла у Південній Кароліні, жив у Англії, Оклахомі, Каліфорнії та Німеччині.[2][3] Починав грати у баскетбол у команді старшої школи Гіллкрест (Делзелл, Південна Кароліна), з якою виграв чемпіонат штату. На університетському рівні грав за команду Коннектикут (1993–1996), надавши їй перевагу перед Кентакі.[4] На останньому курсі був названий найкращим баскетболістом року конференції. Закінчив кар'єру в університеті з 1,922 очками, що є другим результатом в історії закладу.

Мілуокі Бакс[ред.ред. код]

1996 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 5-м номером командою «Міннесота Тімбервулвз». Проте професіональну кар'єру розпочав 1996 року виступами за «Мілуокі Бакс», куди разом з Ендрю Ленгом був обміняний одразу після драфту на Стефона Марбері. Захищав кольори команди з Мілуокі протягом наступних 7 сезонів. 25 березня 1997 року провів найрезультативніший на той момент матч в кар'єрі, набравши 32 очки у грі проти «Фінікс Санз». За підсумками дебютного сезону був включений до другої збірної новачків. Найуспішнішим сезоном у складі «Бакс» став 2000-2001, коли він виграв Конкурс триочкових кидків на Зірковому вікенді; був обраний до Третьої збірної всіх зірок НБА; та вивів «Мілуокі» як лідер «Великої трійки» (разом з Семом Касселлом та Гленном Робінсоном) до фіналу Східної конференції, де його команда програла «Філадельфії» Аллена Айверсона.

Сіетл Суперсонікс[ред.ред. код]

Аллен виконує штрафний кидок

З 2003 по 2007 рік грав у складі «Сіетл Суперсонікс», куди разом з Роналдом Марреєм та Кевіном Оллі був обміняний на Гарі Пейтона та Десмонда Мейсона. 2005 року був включений до Другої збірної всіх зірок НБА. Протягом сезону 2006-2007 набирав в середньому 26,4 очка за гру, що стало найкращим показником у всій його кар'єрі. 7 квітня 2006 перемістився на другу сходинку в списку гравців НБА з найбільшою кількістю влучних триочкових кидків, поступаючись лише Реджі Міллеру. 12 січня 2007 року у матчі проти «Юта Джаз» забив 54 очки, що стало його особисти рекордом.

Бостон Селтікс[ред.ред. код]

Аллен у 2008

2007 року разом з Гленом Девісом перейшов до «Бостон Селтікс» в обмін на Делонте Веста, Воллі Щерб'яка та Джеффа Гріна. У складі команди з Бостона провів наступні 5 сезонів своєї кар'єри. Невдовзі після придбання Аллена, «Бостон» також придбав форварда «Міннесоти» Кевіна Гарнетта.[5] Таким чином, маючи у складі ще Пола Пірса «Бостон» заявив про свої чемпіонські амбіції. За підсумками регулярного сезону команда виграла 66 матчів та програла 16, що дозволило їй бути першою сіяною на Сході. У плей-оф «Бостон» не без проблем здолав опір «Атланта Гокс» та «Клівленд Кавальєрс» у серії з семи матчів у двох випадках. У фіналі Східної конференції була обіграна команда з Детройта.[6] У фіналі НБА Бостон зустрівся з «Лос-Анджелес Лейкерс», у серії з якими і виграв чемпіонат. Таким чином Аллен виграв своє перше чемпіонство у кар'єрі.[7]

Наступного разу пробився до фіналу НБА у 2010 році, коли «Бостон» знову зустрівся з «Лейкерс». Однак цього разу перемогу святкувала команда з Лос-Анджелеса.

10 лютого 2011 року у матчі проти тих же «Лейкерс» обійшов Реджі Міллера у списку гравців з найбільшою кількістю влучань триочкових кидків (2,562).[8] Цей сезон також ознаменувався тим, що він вдесяте та востаннє у кар'єрі був запрошений для участі у Матчі усіх зірок.

Маямі Гіт[ред.ред. код]

Аллен у 2014

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Маямі Гіт», до складу якої він приєднався 2012 року і за яку відіграв 2 сезони.[9] У свій перший сезон в команді з Маямі завоював своє друге чемпіонство НБА, обігравши у фіналі «Сан-Антоніо Сперс». 2014 року вдруге дійшов з командою до фіналу, де «Гіт» знову зустрілися з «Сан-Антоніо», проте цього разу «Сперс» взяли реванш.

Після закінчення контракту з Маямі вирішив відпочити рік, щоб потім знову повернутися до НБА.[10] Однак цього так і не сталося, а 1 листопада 2016 року офіційно оголосив про завершення спортивної кар'єри.[11]

Кар'єра актора[ред.ред. код]

1998 року зіграв перспективного школяра-баскетболіста у фільмі «Його гра» режисера Спайка Лі, де одну з головних ролей також зіграв Дензел Вашингтон. Роджер Еберт позитивно оцінив його гру, зазначивши: «Цей рідкісний момент: спортсмен, який може грати ролі у кіно».[12] А ось «New York Magazine» описав його як «витонченого та швидкого у баскетбольних сценах», але підкресливши «погану ефективність у інших сценах».[13]

2001 року зіграв Маркуса Блейка у фільмі «Людина з Гарварда». 2015 року разом з Кайрі Ірвінгом, Бероном Девісом та Джей Бі Смувом зіграв у серії рекламних роликів Pepsi «Дядько Дру» (Uncle Drew).[14]

Особисте життя[ред.ред. код]

Одружений з співачкою та акторкою Шеннон Вокер Вільямс, з якою має чотирьох дітей.[15]

Статистика виступів в НБА[ред.ред. код]

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
Позначає сезон, в якому Рей Аллен ставав чемпіоном НБА

Регулярний сезон[ред.ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1996–97 «Мілуокі Бакс» 82 81 30.9 .430 .393 .823 4.0 2.6 .9 .1 13.4
1997–98 «Мілуокі Бакс» 82 82 40.1 .428 .364 .875 4.9 4.3 1.4 .1 19.5
1998–99 «Мілуокі Бакс» 50 50 34.4 .450 .356 .903 4.2 3.6 1.1 .1 17.1
1999–2000 «Мілуокі Бакс» 82 82 37.4 .455 .423 .887 4.4 3.8 1.3 .2 22.1
2000–01 «Мілуокі Бакс» 82 82 38.2 .480 .433 .888 5.2 4.6 1.5 .2 22.0
2001–02 «Мілуокі Бакс» 69 67 36.6 .462 .434 .873 4.5 3.9 1.3 .3 21.8
2002–03 «Мілуокі Бакс» 47 46 35.8 .437 .395 .913 4.6 3.5 1.2 .2 21.3
2002–03 «Сіетл Суперсонікс» 29 29 41.3 .441 .351 .920 5.6 5.9 1.6 .1 24.5
2003–04 «Сіетл Суперсонікс» 56 56 38.4 .440 .392 .904 5.1 4.8 1.3 .2 23.0
2004–05 «Сіетл Суперсонікс» 78 78 39.3 .428 .376 .883 4.4 3.7 1.1 .1 23.9
2005–06 «Сіетл Суперсонікс» 78 78 38.7 .454 .412 .903 4.3 3.7 1.3 .2 25.1
2006–07 «Сіетл Суперсонікс» 55 55 40.3 .438 .372 .903 4.5 4.1 1.5 .2 26.4
2007–08 «Бостон Селтікс» 73 73 35.9 .445 .398 .907 3.7 3.1 .9 .2 17.4
2008–09 «Бостон Селтікс» 79 79 36.4 .480 .409 .952 3.5 2.8 .9 .2 18.2
2009–10 «Бостон Селтікс» 80 80 35.2 .477 .363 .913 3.2 2.6 .8 .3 16.3
2010–11 «Бостон Селтікс» 80 80 36.1 .491 .444 .881 3.4 2.7 1.0 .2 16.5
2011–12 «Бостон Селтікс» 46 42 34.0 .458 .453 .915 3.1 2.4 1.1 .2 14.2
2012–13 «Маямі Гіт» 79 0 25.8 .449 .419 .886 2.7 1.7 .8 .2 10.9
2013–14 «Маямі Гіт» 73 9 26.5 .442 .375 .905 2.8 2.0 .7 .1 9.6
Усього за кар'єру 1,300 1,149 35.6 .452 .400 .894 4.1 3.4 1.1 .2 18.9
В іграх усіх зірок 10 0 20.1 .423 .310 .765 2.6 2.2 1.1 .2 14.5

Плей-оф[ред.ред. код]

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1999 «Мілуокі Бакс» 3 3 40.0 .532 .474 .615 7.3 4.3 1.0 .3 22.3
2000 «Мілуокі Бакс» 5 5 37.2 .444 .385 .909 6.6 2.6 1.6 .0 22.0
2001 «Мілуокі Бакс» 18 18 42.7 .477 .479 .919 4.1 6.0 1.3 .6 25.1
2005 «Сіетл Суперсонікс» 11 11 39.6 .474 .378 .889 4.3 3.9 1.3 .4 26.5
2008 «Бостон Селтікс» 26 26 38.0 .428 .396 .913 3.8 2.7 .9 .3 15.6
2009 «Бостон Селтікс» 14 14 40.4 .403 .350 .948 3.9 2.6 1.1 .4 18.3
2010 «Бостон Селтікс» 24 24 38.5 .431 .386 .863 3.3 2.6 .9 .1 16.1
2011 «Бостон Селтікс» 9 9 40.1 .523 .571 .960 3.8 2.4 1.2 .1 18.9
2012 «Бостон Селтікс» 18 10 34.2 .395 .304 .711 4.1 1.0 .9 .1 10.7
2013 «Маямі Гіт» 23 0 24.9 .430 .406 .870 2.8 1.3 .5 .1 10.2
2014 «Маямі Гіт» 20 1 26.4 .413 .388 .919 3.4 1.6 .7 .2 9.3
Усього за кар'єру 171 121 35.5 .443 .401 .883 3.8 2.6 1.0 .2 16.1

Примітки[ред.ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б JockBio: Ray Allen Biography. www.jockbio.com. Процитовано 2018-01-13. 
  3. Spears, Marc J. (2007-10-10). Allen takes a strange route to his roots. Boston.com. Процитовано 2018-01-13. 
  4. Ray Allen explains why he picked UConn over UK in ’92 | Kentucky Sports Radio. kentuckysportsradio.com (en-US). Процитовано 2018-01-13. 
  5. Celtics Acquire 10-Time All-Star Kevin Garnett | The Official Site of the BOSTON CELTICS. www.nba.com (en). Процитовано 2018-01-13. 
  6. 40th Anniversary Main Page. THE OFFICIAL SITE OF THE MILWAUKEE BUCKS (en). Процитовано 2018-01-13. 
  7. Dzen, Gary (2008-06-18). Allen takes care of business. Boston.com. Процитовано 2018-01-13. 
  8. Celts' Allen drains 3, breaks Miller's NBA record. ESPN.com. 2011-02-11. Процитовано 2018-01-13. 
  9. Allen, Lewis officially sign contracts with Heat. ESPN.com. Процитовано 2018-01-13. 
  10. Ray Allen won’t play this season, considers comeback in 2015-16 «  NBA.com | Hang Time Blog. hangtime.blogs.nba.com (en). Процитовано 2018-01-13. 
  11. Letter to My Younger Self | By Ray Allen. The Players' Tribune (en-US). Процитовано 2018-01-13. 
  12. Ebert, Roger. He Got Game Movie Review & Film Summary (1998) | Roger Ebert. rogerebert.suntimes.com (en). Процитовано 2018-01-13. 
  13. Goal Tending. NYMag.com. Процитовано 2018-01-13. 
  14. Pepsi (2015-11-12). Uncle Drew | Chapter 4 | Pepsi. Процитовано 2018-01-13. 
  15. : : WellesleyWeston Online : :. www.wellesleywestonmagazine.com. Процитовано 2018-01-13. 

Посилання[ред.ред. код]