Референдум про незалежність Грузії (1991)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Грузії
Категорія КатегоріяІнші країни

Референдум щодо незалежності Грузії відбувся в Грузинській РСР 31 березня 1991 року. На ньому 99,5 % грузинів висловились за незалежність Грузії[1].

Передумови

[ред. | ред. код]

Референдум було санкціонований Верховною Радою Грузинської РСР, яка була обрана на перших багатопартійних виборах, що відбулися в жовтні 1990 року, на яких впевнену перемогу отримав виборчий блок «Круглий Стіл — Вільна Грузія» на чолі з радянським дисидентом Звіадом Гамсахурдією. Грузія бойкотувала всесоюзний референдум про збереження СРСР та не брала участь в перемовинах про новий союзний договір 17 березня 1991 року. Грузія стала четвертою радянською республікою після трьох країн Балтії (Литви 9 лютого 1991 року, Латвії та Естонії 3 березня 1991 року), яка організувала референдум з питання незалежності[2].

Питання для референдуму було сформульоване так: «Чи підтримуєте ви відновлення незалежності Грузії відповідно до Акту проголошення незалежності Грузії від 26 травня 1918 року?». За офіційними результатами понад 99 % учасників референдуму проголосували «за», при явці у 90,6 %. Через існуючу тоді етнічну ворожнечу, референдум був в основному бойкотований негрузинським населенням Абхазії та Південної Осетії[2].

Через чотири дні після оголошення остаточних результатів референдуму, Верховна Рада Грузинської РСР одноголосно ухвалила декларацію незалежності у день другої річниці розгону мирних протестів радянською армією у Тбілісі 9 квітня 1989 року[3][4].

Референдум збігся в часі з приватним візитом колишнього Президента США Річарда Ніксона, який відвідав кілька виборчих дільниць в Тбілісі, перед від'їздом до Москви пізніше того ж дня[5].

Результати

[ред. | ред. код]
Вибір Голоси %
«За» 3 295 493 99,5
«Проти» 16 917 0,5
Недійсні бюлетені 13 690
Всього 3 326 100 100

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dieter Nohlen, Florian Grotz & Christof Hartmann (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I ISBN 0-19-924958-X
  2. а б Cornell, Svante E., Autonomy and Conflict: Ethnoterritoriality and Separatism in the South Caucasus — Case in Georgia [Архівовано 30 червня 2007 у Wayback Machine.]. Department of Peace and Conflict Research. Уппсальський університет, ISBN 91-506-1600-5 (англ.)
  3. Eastern Europe, Russia and Central Asia, p. 171.
  4. Ronald Grigor Suny (1994), The Making of the Georgian Nation, p. 326. Indiana University Press, ISBN 0-253-20915-3
  5. Soviet Georgians vote on independence. The Boston Globe, April 1, 1991.