Гамсахурдіа Звіад Костянтинович

Звіад Ґамсахурдіа груз. ზვიად კონსტანტინეს ძე გამსახურდია
Звіад Ґамсахурдіа
Прапор 1-й Президент Грузії
14 квітня 1991 — 6 січня 1992
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Едуард Шеварднадзе
Ім'я при народженні:	груз. ზვიად გამსახურდია
Народження:	31 березня 1939(1939-03-31) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Смерть:	31 грудня 1993(1993-12-31) (54 роки) Мегрелія, Грузія
Причина смерті:	вогнепальне поранення
Поховання:	Мтацмінда
Національність:	грузин
Країна:	СРСР→ Грузія
Релігія:	Грузинська православна церква
Освіта:	Тбіліський університет
Ступінь:	доктор філологічних наук
Партія:	Круглий Стіл - Вільна Грузія
Батько:	Гамсахурдія Костянтин Симонович
Шлюб:	Manana Archvadze-Gamsakhurdiad і Dali Loluad
Діти:	Костянтин, Цотне, Ґіорґи
Автограф:
Нагороди:	Орден Національного героя
Медіафайли у Вікісховищі

Звіа́д Костянти́нович Ґамсаху́рдіа або Ґамсаху́рдія (груз. ზვიად კონსტანტინეს ძე გამსახურდია, Звіа́д Константінес дзе Гамсаху́рдіа; 31 березня 1939, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР — 31 грудня 1993, Дзвелі Хібула, Хобський район, Грузія) — грузинський громадський, політичний і державний діяч; письменник, науковець, літературознавець, дисидент, націоналіст, доктор філологічних наук; голова Верховної Ради Грузинської РСР (1990–1991) і перший Президент Грузії (1991–1992).

Філолог за освітою, займався літературознавчою та перекладацькою діяльністю, а також був одним з лідерів грузинського національного руху, в радянський період активно брав участь в дисидентському русі. У 1990 році очолив Верховну Рада Грузинської РСР, в наступному році був обраний президентом Грузії. З ім'ям Гамсахурдії в цей період пов'язано проголошення державної незалежності Грузії, початок грузино-південноосетинського конфлікту і внутрішньополітична нестабільність в країні. Повалений внаслідок перевороту в січні 1992 року, Ґамсахурдіа втік з Грузії, перебував у вигнанні, а потім восени 1993 року очолив Уряд у вигнанні в Західній Грузії, де вибухнула громадянська війна між центральною владою і його прихильниками, в якій звіадисти зазнали поразки. Ховаючись від урядових військ, Ґамсахурдія загинув в кінці 1993 року в селі Дзвелі Хібула при нез'ясованих до кінця обставинах, розслідування його загибелі триває досі.

Ґамсахурдіа як дисидент

Початок кар'єри

Звіад Ґамсахурдія народився в столиці Грузії Тбілісі в 1939 році в знатній грузинській родині; його батько, академік Костянтин Ґамсахурдіа (1893–1975), був одним із найвідоміших грузинських письменників 20 століття. Можливо, під впливом батька, Звіад почав вивчати філологію та розпочав професійну кар’єру перекладача та літературознавця.

Незважаючи на (або, можливо, через) асоціацію країни з Йосипом Сталіним, радянська влада в Грузії була особливо суворою протягом 1950-х років і намагалася обмежити грузинське культурне вираження. У 1955 році Звіад Гамсахурдія створив молодіжну групу, яку він назвав «Ґорґасліані» (посилання на стародавню рід грузинських царів), яка намагалася поширювати повідомлення про порушення прав людини. У 1956 році він був заарештований під час демонстрацій у Тбілісі проти радянської політики десталінізації і знову заарештований у 1958 році за поширення антикомуністичної літератури та прокламацій. Він провів шість місяців у психіатричній лікарні в Тбілісі, де йому поставили діагноз «психопатія з декомпенсацією», таким чином, можливо, став ранньою жертвою того, що стало широко поширеною політикою використання психіатрії в політичних цілях.

Правозахисна діяльність

Більшої популярності Ґамсахурдіа отримав у 1972 році під час кампанії проти корупції.

У 1973 році він став співзасновником Грузинської групи дій із захисту прав людини (чотирма роками раніше московська група з такою назвою надіслала звернення до Комітету ООН з прав людини); у 1974 році став першим грузинським членом Amnesty International; а в 1976 році він став співзасновником і став головою Грузинської Гельсінської групи.

Він також був активним у підпільній мережі самвидавських видавництв, брав участь у широкому спектрі підпільних політичних періодичних видань: серед них були Окрос Сацмісі («Золоте руно»), Сакартвелос Моамбе («Грузинський вісник»), Сакартвело («Грузія»). ), Матіане («Літопис») і Вестник Грузии. Співробітник московського підпільного періодичного видання «Хроніка поточних подій» (квітень 1968 – грудень 1982). Гамсахурдіа також був першим грузинським членом Міжнародного товариства з прав людини (ISHR-IGFM).

Можливо, прагнучи наслідувати свого батька, Звіад Ґамсахурдія також зробив видатну академічну кар’єру. Був старшим науковим співробітником Інституту грузинської літератури Академії наук Грузії (1973–1977, 1985–1990), доцентом Тбіліського державного університету (1973–1975, 1985–1990) та членом Спілки Письменники Грузії (1966–1977, 1985–1991), кандидат філологічних наук (1973) і доктор наук (повний доктор, 1991). Він написав низку важливих літературних праць, монографій та перекладів британської, французької та американської літератури, зокрема перекладів творів Т. С. Еліота, Вільяма Шекспіра, Шарля Бодлера та Оскара Уайльда. Був також видатним русвелологом (Шота Руставелі — великий грузинський поет 12 ст.) і дослідником історії іберійсько-кавказької культури.

Незважаючи на те, що його часто переслідували і час від часу заарештовували за дисидентство, Ґамсахурдіа довгий час уникав серйозного покарання, ймовірно, через престиж і політичні зв’язки його сім’ї. Його удача закінчилася в 1977 році, коли діяльність Гельсінкських груп у Радянському Союзі стала серйозною незручністю для радянського уряду Леоніда Брежнєва. По всьому Радянському Союзу було розпочато загальнонаціональне придушення правозахисників, а члени Гельсінкських груп у Москві, Литві, Україні, Вірменії та Грузії були заарештовані.

У Грузії уряд Едуарда Шеварднадзе (який тоді був першим секретарем Комуністичної партії Грузії) заарештував Ґамсахурдіа та його однодумця-дисидента Мераба Коставу 7 квітня 1977 року.

Суд, 15–19 травня, 1978

Залишаються певні суперечки щодо поведінки чи стратегії Ґамсахурдіа під час його попереднього ув’язнення та самого суду. Зокрема, це стосується телевізійної трансляції, в якій, очевидно, він відмовився від правозахисної діяльності.

Сучасну розповідь про ці події без цензури можна знайти в «Хроніці поточних подій».

Двох чоловіків засудили до трьох років таборів плюс три роки заслання за «антирадянську діяльність». Ґамсахурдія не подав апеляцію, але його покарання замінили дворічним засланням у сусідній Дагестан. Їхнє ув’язнення привернуло міжнародну увагу.

Апеляцію Костави було відхилено, і його відправили в колонію на три роки з подальшим трирічним засланням або засланням до Сибіру. Вирок Коставі закінчився лише в 1987 році. Наприкінці червня 1979 року Гамсахурдія був звільнений з в'язниці. На той час, з урахуванням тримання під вартою, він відсидів два роки покарання.

Бібліографія

• Ґамсахурдіа, Звіад. За незалежну Грузію: Автобіографія / [Ред. М. Арчвадзе-Гамсахурдіа] — М., 1996—282 с. : іл. ; 20 см. — : [10 л.][MFN: 4257]. UDC: 342.511(479.22) გამსახურდია ზვიად + 894.631-92. T 2.079/3 —
• Ґамсахурдіа, Звіад. Людство перед дилемою / Ред.: Іраклі Кенчошвілі — М. : «Актриса Маргарита», 1993 — 82с. ; 20 см. — : [Б.ц.][MFN: 20555]. UDC: 821.353.1-92. T 3.490/3 -

Посилання

• Звіад Ґамсахурдіа [Архівовано 18 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• [1]

Джерела

• М. Дорошко . Гамсахурдіа Звіад Костянтинович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.127 ISBN 978-966-611-818-2.

Відеоматеріали

• Звіад Гамсахурдіа проголошує незалежність Грузії, 1991 рік [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Виступ Звіада Гамсахурдіа [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Звіад Гамсахурдіа та Борис Єльцин [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.]