Референдум про незалежність Грузії 1991

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Coat of arms of Georgia.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Грузії
 
Категорія КатегоріяІнші країни

 

Референдум щодо незалежності Грузії відбувся в Грузинській РСР 31 березня 1991 року. На ньому 99.5% грузинів висловились за незалежність Грузії.[1]

Передумови[ред. | ред. код]

Референдум було санкціонований Верховною Радою Грузинської РСР, яка була обрана на перших багатопартійних виборах, що відбулися в жовтні 1990 року, на яких впевнену перемогу отримав виборчий блок «Круглий Стіл - Вільна Грузія» на чолі з радянським дисидентом Звіадом Гамсахурдією. Грузія бойкотувала всесоюзний референдум про збереження СРСР та не брала участь в перемовинах про новий союзний договір 17 березня 1991 року. Грузія стала четвертою радянською республікою після трьох країн Балтії (Литви 9 лютого 1991, Латвії та Естонії 3 березня 1991), яка організувала референдум з питання незалежності.[2]

Питання для референдуму було сформульоване так: "Чи підтримуєте ви відновлення незалежності Грузії відповідно до Акту проголошення незалежності Грузії від 26 травня 1918 року?". За офіційними результатами понад 99% учасників референдуму проголосували "за", при явці у 90,6%. Через існуючу тоді етнічну ворожнечу, референдум був в основному бойкотований негрузинським населенням Абхазії та Південної Осетії.[2]

Через чотири дні після оголошення остаточних результатів референдуму, Верховна Рада Грузинської РСР одноголосно ухвалила декларацію незалежності з нагоди другої річниці розгону мирних протестів радянською армією у Тбілісі 9 квітня 1989 року.[3][4]

Референдум збігся в часі з приватним візитом колишнього Президента США Річарда Ніксона, який відвідав кілька виборчих дільниць в Тбілісі, перед від'їздом до Москви пізніше того ж дня.[5]

Результати[ред. | ред. код]

Вибір Голоси %
«За» 3 295 493 99,5
«Проти» 16 917 0,5
Недійсні бюлетені 13 690 -
Всього 3 326 100 100

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dieter Nohlen, Florian Grotz & Christof Hartmann (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I ISBN 0-19-924958-X
  2. а б Cornell, Svante E., Autonomy and Conflict: Ethnoterritoriality and Separatism in the South Caucasus – Case in Georgia Архівовано June 30, 2007, у Wayback Machine.. Department of Peace and Conflict Research. Уппсальський університет, ISBN 91-506-1600-5 (англ.)
  3. Eastern Europe, Russia and Central Asia, p. 171.
  4. Ronald Grigor Suny (1994), The Making of the Georgian Nation, p. 326. Indiana University Press, ISBN 0-253-20915-3
  5. Soviet Georgians vote on independence. The Boston Globe, April 1, 1991.