Ринда (дзвін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Корабельний дзвін

Ринда (від рос. рында) — полуденне биття суднового дзвона (три трикратних удари). Іноді риндою не зовсім правильно зовуть і сам судновий дзвін.

Походження слова[ред.ред. код]

Поява слова «ринда» у значенні «биття суднового дзвона» пояснюється переінакшенням у російському флоті незрозумілого англійського вигуку" «Ring the bell! («Бий у дзвін!») на «Рынду бей!» («Ринду бий!»).[1][2]

Судновий дзвін[ред.ред. код]

Слово «ринда» часто уживається у значенні «дзвін на судні», але правільніша його назва — судновий (корабельний) дзвін. Основне його призначення — відбиття склянок (проміжків часу) і для подавання сигналу збору, також застосовується для пожежного сполоху, для подавання сигналів у тумані (замість туманної сирени). Традиція приписує відливати дзвін для кожного судна окремо, з назвою судна та роком відливання на корпусі.

Історія[ред.ред. код]

Суднові дзвони з'явилися у XVI—XVII ст. Вважається, що корабельні дзвони походять від церковних: дзвін для моряків був річчю особливою і священною, слугував для захисту від злих духів. З плином часу він став символом, обличчям корабля. Незважаючи на кількасотлітнє використовування суднових дзвонів, лише 1889 року Вашингтонська Міжнародна конференція з мореплавства офіційно затвердила їх уживання на флоті. За традицією, всі судна досі мають власний дзвін, за винятком підводних човнів, суден на повітряній подушці, деяких невеликих катерів.

Відбивання склянок[ред.ред. код]

Докладніше: Склянки

Відбивання склянок проводиться практично на всіх кораблях надводного флоту. Бити склянки судновим дзвоном — обов'язок вахтеного.

  • 8:00 — вісім склянок (чотири здвоєних удари);
  • 8:30 — одна склянка (один удар);
  • 9:00 — дві склянки (один здвоєний удар);
  • 9:30 — три склянки (один здвоєний і один одинарний удар);
  • 10:00 — чотири склянки (два здвоєних удари);
  • 12:00 — ринда (три трикратних удари).

Після полудня починався новий лік склянок.

Звичаї і забобони[ред.ред. код]

Оскільки дзвін завжди був священною річчю, душею судна, поводження з ним супроводжувалося низкою ритуалів. Моряки завжди були дуже марновірними людьми, багато моряцьких забобонів зв'язано і з судновими дзвонами.

  • Дзвін прийнято держати завжди начищеним до блиску.
  • Дзвін на судні міняти не прийнято, якщо судно міняє назву (наприклад, при зміні прапора), на ньому залишається дзвін зі старою назвою.
  • У Франції під час спускання судна на воду всі його приміщення обходять, дзвонячи у дзвін.
  • Дзвін, який дзвонив сам по собі, вважався поганим передвістям.
  • Поганою прикметою також було розколоти або зіпсувати дзвін.
  • На цвинтарі поблизу Лендз-Енда (Велика Британія) існує гріб капітана, який не побажав покинути свій корабель і пійшов під воду під дзвоніння корабельного дзвона. Кажуть, що там можна почути удари дзвона, що йдуть з-під землі.
  • Корабель, що везе крадені дзвони, не добереться до порту призначення (втім, це не поширювалося на воєнні трофеї).
  • Якщо на судні під час плавання народжувалася дитина, її хрестили під калатання дзвона, а іноді його навіть використовували замість хрестильної купелі.

Інше[ред.ред. код]

  • Ринда-булінь — плетений трос, за допомогою якого приводять у дію калатало дзвона.
  • Невеличкі суднові дзвони популярні як сувеніри і прикраса інтер'єру.
  • До сплаву корабельних дзвонів XVIII—XIX ст. для м'якості звучання додавали золото і срібло. Існують навіть дзвони, виплавлені з монет, награбованих піратами.
  • Дзвін, знятий з затонулого корабля «Лютін», висить у будівлі страхової корпорації Ллойда. Колись він оголошував однократним ударом погані вісті про судна, застраховані у Ллойда, двома ударами — щасливе прибуття запізнілих суден до порту. Тепер він дзвонить тільки з надзвичайних нагод (загибель «Титаніка», теракти у США 2001 року). Цікаво, що назва, відлита на дзвоні, зовсім не Lutine, а St. Jean («Св. Іоанн»). Це могло статися тому, що під час будування кораблеві змінили ім'я, залишивши дзвін зі старою назвою.
  • Удар суднового дзвона слугує звуковою заставкою фільмів Одеської кіностудії.

Інші значення слова «ринда»[ред.ред. код]

Засіб сигналізації[ред.ред. код]

Докладніше: Сполох

Риндою іноді зовуть примітивний засіб пожежної сигналізації — пожежне клепало, підвішену залізничну рейку («пожежна ринда»), переносячи на неї неточну назву суднового дзвона[3][4].

Посада[ред.ред. код]

  • У Московському царстві XVI—XVII ст. риндою звався почесний царський охоронець. Це слово вважається не зв'язаним за походженням з морським терміном.

Джерела[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964–1973
  3. По ком звонит рында (рос.)
  4. Київ в диму. Винна сусідська хата?