Роберт Людвигович Бартіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Людвигович Бартіні
Roberto Oros di Bartini.jpg
Народився 14 травня 1897(1897-05-14)
Рієка, Хорватія
Помер 6 грудня 1974(1974-12-06) (77 років)
Москва, РРФСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер, фізик, льотчик, винахідник
Alma mater Міланський технічний університет
Заклад Військово-повітряні сили СРСР
Партія Communist Party of Italyd
Нагороди
орден Леніна

Роберт Людовигович Бартіні[1], Роберт Орос ді Бартіні (14 травня 1897, Рієка, Австро-Угорщина6 грудня 1974, Москва, Російська РФСР), італійський аристократ, радянський авіаконструктор та винахідник, один із засновників італійської компартії[2], радянський комбриг. Розробив і створив більше 10 експериментальних і дослідних літаків. Праці з аеродинаміки, теоретичної фізики.

Біографія[ред. | ред. код]

За версією, якої дотримується більшість біографів, Роберт Орос ді Бартіні був незаконнонародженим сином італійського графа або барона Людовіко ді Бартіні, що проживав на території Австро-Угорської імперії і займав пост віце-губернатора австрійської провінції Фіуме[3].

В Першу світову війну в 1916 був направлений у діючу армію і потрапив у російський полон. За кілька років полону вивчив російську мову і ознайомився з ідеями соціалізму. В 1920 році в Мілані працював на заводі, заочно навчаючись в політехнічному інституті. За два роки Бартіні здав екстерном іспити в інституті і отримав диплом авіаційного інженера.

Крім того, в 1921 році закінчив льотну школу в Римі.

Після нацистського перевороту в 1922 році ІКП направлений в Радянський Союз. З 1923 року жив і працював у СРСР.

В 1928 році очолив експериментальну групу з проектування гідролітаків (у Севастополі), спочатку інженером-механіком авіаміноносної ескадри, потім старшим інспектором з експлуатації матеріальної частини бойових літаків, після чого в 31 рік отримав ромби комбрига (аналог сучасного звання генерал-майора). З 1929 — начальник відділу морського дослідного літакобудування. В 1930 за рекомендацією начальника ВПС П. І. Баранова і начальника озброєнь РСЧА М. М. Тухачевського призначений головним конструктором СНІІ (завод № 240) ЦПФ (Цивільного Повітряного Флоту).

Арешт і робота в ув'язненні[ред. | ред. код]

14 лютого 1938 був заарештований НКВС СРСР. Йому було пред'явлено звинувачення у зв'язках з «ворогом народу» Тухачевським, а також у шпигунстві на користь Муссоліні. Засуджений до звичайного для таких справ терміну — 10 років позбавлення волі і п'ять — «поразки в правах».

Був направлений на роботу в закрите авіаційне ЦКБ-29 («Шарашку»), де він працював до 1947 року. Під керівництвом А. М. Туполєва брав участь у розробці бомбардувальника Ту-2, потім працював в групі Д. Л. Томашевича («бюро 101»), де проектували винищувач. Співробітники «101» вийшли на свободу тільки після війни.

Було розроблено два проекти:

  • «Р» — надзвуковий одномісний винищувач типу «літаюче крило» з крилом малого подовження з великою змінною за розмахом стріловидністю передньої кромки, з двокілевим вертикальним оперінням на кінцях крила та комбінованою рідинно-прямоточною силовою установкою;
  • «Р-114» — зенітний винищувач-перехоплювач з чотирма ЖРД В.П. Глушко по 300 кгс тяги, із стрілоподібним крилом (33° по передній кромці) з управлінням аеродинамічною якістю.

Побудувати такі літаки не вдалося і восени 1943 ОКБ було закрито.

У 1944—1946 виконував робоче проектування і будівництво транспортних літаків.

Після звільнення[ред. | ред. код]

З 1948 року, після звільнення, і до 1952 працював в ОКБ гідроавіації Г.М. Берієва.

У 1956 реабілітований, а в у квітні 1957 відряджений з Сибірського НДІ Авіації в ОКБС МАП в Люберцях (Підмосков'я) для продовження роботи над проектом А-57. В ОКБ П.В. Цибіна під керівництвом Бартіні до 1961 було розроблено 5 проектів літаків польотною масою від 30 до 320 т.

У 1967 році був нагороджений орденом Леніна. Нагороджувався також орденом Жовтневої Революції, медалями. Про життя, наукові і технічні роботи Бартіні була написана монографія Ігоря Чутко «Червоні літаки», ряд статей в науково-популярних виданнях.

Урочисто відзначалися 80-річчя і 100-річчя. Основна частина архіву передана на державне зберігання.

У наукових колах відомі: ефект Бартіні, крило Бартіні, світ Бартіні (шестимірний).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]