Тухачевський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тухачевський Михайло Миколайович
Tukhachevsky-mikhail-2.jpg
Народився 4 (16) лютого 1893(1893-02-16)
Російська імперія с. Олександрівське, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
СРСР Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19141937
Звання RA A Marshal 1940.png Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР
Начальник Генерального штабу РСЧА, Командувач військовими округами,
Командувач фронтами,
командувач 7 Армії
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Польсько-радянська війна 1920
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Нагороди Російської імперії

Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Тухаче́вський Миха́йло Микола́йович (* 4 (16) лютого 1893(18930216), с. Олександрівське, Смоленська губернія, Російська імперія) — †12 червня 1937) — радянський військовий діяч.

Брав участь у Першій світовій війні.

Воював з білогвардійцями та з поляками. Під час Польсько-радянської війни 1920 року війська Тухачевського були розбиті в битві на Німані.

В квітні-червні 1921 року командував придушенням Тамбовського повстання. 12 червня 1921 року підписав наказ № 0116 про застосування проти повстанців хімічної зброї.

З 1931 р. — заступник народного комісара військсправ і заступник голови Реввійськради СРСР. У 1935 р. Тухачевському присвоєно звання Маршал Радянського Союзу, таким чином, він став наймолодшим із п'яти перших радянських маршалів. Плани Тухачевського щодо негайного забезпечення «червоної армії» танками в кількості 50 — 100 тисяч штук, а також інші нісенітниці в військовій теорії й практиці укупі зі спробами похизуватися у великій політиці обумовили його подальшу долю — Тухачевського, як і багатьох інших подібних до нього «полководців», які були креатурою Троцького, розстріляли протягом 1937—1938 років, причому Тухачевський, Якір, Примаков були одні з перших.

Реабілітований Тухачевський 1957 року — в цьому був особисто зацікавлений Микита Хрущов, який намагався з Тухачевського та інших «світочів думки» створити образ «безневинно потерпілих» за роки культу особи Сталіна й навіть створити новий культ цих «мучеників» — бо наприкінці правління Хрущова розробляли проєкт величного пам'ятника Тухачевському в центрі Москви, та раптове усунення Хрущова від влади наприкінці 1964 року назавжди поховало ці сподівання. Ім'ям маршала названо чимало вулиць в Росії.

Література[ред.ред. код]

  • Гуль Р. Б. Красные маршалы. — М.: Молодая гвардия, 1990.
  • Соколов Борис Вадимович Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала». — Смоленск: Русич, 1999. — 512 с. («Мир в войнах»).
  • Тодорский Александр Иванович Маршал Тухачевский. — Москва : Издательство политической литературы, 1963. — 96 с. — (Герои и подвиги). — 150 000 прим. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]