Тухачевський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тухачевський Михайло Миколайович
Tukhachevsky-mikhail-2.jpg
Народився 4 (16) лютого 1893(1893-02-16)
с. Олександрівське, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
Москва, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19141937
Звання RA A Marshal 1940.png Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР
Начальник Генерального штабу РСЧА, Командувач військовими округами,
Командувач фронтами,
командувач 7 Армії
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Польсько-радянська війна 1920
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Нагороди Російської імперії

Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Миха́йло Микола́йович Тухаче́вський (4 (16) лютого 1893(18930216), с. Олександрівське, нині с. Следнєво — 12 червня 1937) — радянський військовий діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в с. Олександрівське (Смоленська губернія, Російська імперія), нині с. Следнєво Сафоновського району Смоленської області, Російська Федерація.

Брав участь у Першій світовій війні.

Воював з білогвардійцями та з поляками. Під час Польсько-радянської війни 1920 року війська Тухачевського були розбиті в битві на Німані.

У квітні-червні 1921 року командував придушенням Тамбовського повстання. 12 червня 1921 року підписав наказ № 0116 про застосування проти повстанців хімічної зброї.

З 1931 р. — заступник народного комісара військсправ і заступник голови Реввійськради СРСР. У 1935 р. Тухачевському присвоєно звання Маршал Радянського Союзу, таким чином, він став наймолодшим із п'яти перших радянських маршалів. Та, якщо дивитися безпристрасно, жоден з тієї п'ятірки за рівнем інтелекту не «тягнув» на маршала, й своєю смертю померли лише двоє з них - Будьонний та Ворошилов. Решту знищили фізично ще до початку Другої світової війни. Для прикладу можна навести справжній інтелектуальний рівень одного з тих маршалів - Михайла Тухачевського. Авантюрні, абсолютно нереальні з економічної точки зору плани Тухачевського щодо негайного забезпечення «червоної армії» танками в кількості 50 — 100 тисяч штук протягом буквально кількох років, а також інші нісенітниці у військовій теорії й практиці вкупі зі спробами похизуватися у великій політиці обумовили його подальшу долю — Тухачевського, як і багатьох інших подібних до нього «полководців», які більше займалися політиканством, а не справжніми військовими справами, та, що гірше - ще й були креатурою Троцького, суперника Сталіна в боротьбі за верховну владу, розстріляли протягом 1937—1938 років, причому Тухачевський, Якір, Примаков були одні з перших.

Реабілітований Тухачевський 1957 року — в цьому був особисто зацікавлений Микита Хрущов, який намагався з Тухачевського та інших «світочів думки» створити образ «безневинно потерпілих» за роки культу особи Сталіна й навіть створити новий культ цих «мучеників» — бо наприкінці правління Хрущова розробляли проект величного пам'ятника Тухачевському в центрі Москви, та раптове усунення Хрущова від влади наприкінці 1964 року назавжди поховало ці сподівання, бо новий керівник, Леонід Брежнєв, мав дещо інші пріоритети. Та все одно за роки так званого «застою» й пізнішої «перебудови» міф про «безневинно потерпілих військових геніїв за часів культу особи Сталіна» залишився в СРСР як офіційна догма й навіть перейшов у деякі «пострадянські» країни так званого СНД - ім'ям маршала Тухачевського й зараз названо чимало вулиць в Росії, в Білорусі, а до 2016 року - й в Україні(щоправда, на окупованих Росією територіях Донеччини, Луганщини й Криму ця топоніміка збереглася).

Джерела[ред.ред. код]

  • Гуль Р. Б. Красные маршалы. — М. : Молодая гвардия, 1990.
  • Соколов Б. В. Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала». — Смоленск : Русич, 1999. — 512 с. — (Мир в войнах).
  • Тодорский А. И. Маршал Тухачевский. — М. : Издательство политической литературы, 1963. — 96 с. — (Герои и подвиги). — 150 000 прим. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]