Рожавська Юдіф Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юдіф Григорівна Рожавська
Юдіф Рожавська.jpg
Народилася 12 листопада 1923(1923-11-12)
Київ, УРСР
Померла 1982(1982)

Громадянство СРСР СРСР
Національність українка
Діяльність композитор
Alma mater Київська консерваторія

Юдіф Григо́рівна Рожа́вська (* 12 листопада 1923(19231112) — † 1982) — український композитор.

Життєпис[ред.ред. код]

Родом з Києва. Народилась 12 листопада 1923 року. В дитинстві була музичним вундеркіндом, з п'яти років чудово грала на фортепіано. У роки війни була учасником фронтових концертних бригад Сталінградського фронту.

Закінчила Київську консерваторію в 1946 р. по класу фортепіано Є. М. Сливака, в 1947 р. по класу композиції М. А. Гозенпуда; в 1951 р. — тут же аспірантуру за спеціальністю фортепіано (керівник О. М. Сливак). У повоєнні роки була прийнята до Спілки композиторів.

Мала винятковий слух і феноменальну музичну пам'ять — могла, слухаючи пісню по радіо, відразу записувати її ноти.

Була дружиною київського поета Рюрика Немировського (1923—1991)[1]. Юдіф Григорівну рідні та колеги називали Діді.Була "кідалтом" Кідалт. Недарма написала багато музичних творів для дітей. проте як особистість не була леговажною, серйозно сприймала нові віяння і музиці й житті. створила низку творів в новітнй музичній техніці (серіальній, деодекафонія). Не оцінена гідно епохою. Наваіть не була удостоєна почесних звань.

Творчість[ред.ред. код]

Найкраще з творчості:

  • опера «Казка про загублений час» (лібрето власне та Л. Компанієць за Є. Шварцом, 1971);
  • балет «Королівство кривих дзеркал» (1966);
  • оркестрова поема «Дніпро» (1948);
  • кантата «Моя радянська Україна» (на слова Михайла Стельмаха, 1952);
  • кантата «Слава жінкам-трудівницям» (сл. О. Марунич, 1950),
  • cюїта «Снігуронька» (для соліста, читця і симфонічного оркестру, 1955);
  • концерт «Фантазія» для оркестру народних інструментів (1949);
  • фортепіанний концерт з оркестром;
  • концерт для фортепіано «Сонатіна» (1951).

Також створила 10 п'єс (1959); 3 мініатюри (1966), 2 етюди (1973), Соната (1976); численні романси на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Дж. Байрона, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Віталія Коротича, Анни Ахматової; цикли пісень для дітей на слова радянських поетів, в тому числі: «Пісні-картинки» (1962), «Пісні-прислів'я» (1966), «Пісні-загадки» (1967), «Пісні-лічилки» (1968), «Мій квітник» (1969).

Написала музику до драматичних спектаклів, радіо- і телепрограм, фільмів; мультфільмів «Веснянка» (1961), «Пушок і Дружок» (1962), «Веселий художник» (1963), «Тяв і Гав)» (1967).

Створила понад 100 українських пісень  на вірші різних авторів — «Летять ніби чайки», «Сповідь пам'яті», «Коло вікон твоїх», «Чуєш, кохана?» та ін. Пісня «Летять ніби чайки» стала однією з найкращих українських пісень XX ст.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.