Михайло I Романов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Федорович
Михайло Федорович

Час на посаді:
1613 — 1645
Попередник Владислав IV
Наступник Олексій Михайлович

Народився 12 (22) липня 1596(1596-07-22)
Москва, Московське царство
Помер 13 (23) липня 1645(1645-07-23) (49 років)
Москва, Московське царство
Релігія Православний

Миха́йло Фе́дорович Рома́нов (*12 (22) липня 1596(15960722), Москва, Московське царство — †13 (23) липня 1645, Москва, Московське царство) — 9-й московський цар у 16131645, перший з династії Романових.

Життєпис[ред.ред. код]

Першим російським царем був Михайло Федорович, який народився у 1596 року у родині боярина Федора Михайловича Романова, який потім отримав ім’я патріарх Філарет, та його дружини, Ксенії Іванівни, уродженої Шестової. Він приходився двоюрідним племінником Федору Івановичу, останньому російському царю із московської родинної гілки Рюріковичів.

При Борисі Годунові, Романови були в опалі. У 1600 році розпочався розшук по донесенню дворянина Бертенева, який працював казначеєм у Олександра Романова – дядька майбутнього царя. Сутність донесення Бертенева, полягала у тому, що родина Романових зберігає у себе чарівне коріння, яким намагались отруїти чарами царську родину. Із щоденника польського посольства слідує, що царські стрільці скоїли зброєний напад на подвір’я Романових. Вже 26 жовтня 1600 року брати Романови були заарештовані. Сини Микити Романова: Федір, Олександр, Михайло, Іван та Василій були пострижені у монахи та зіслани у Сибір у 1601 році, де більшість з них загинули.

Михайло народився 12 липня – в день святого Михайла Микитовича, на честь якого похрещений та по традиції на честь дядька – Михайла Микитовича Романова. У епоху смути, у 1605 році цар Лжедмитро 1, бажав на справі доказати усім, що він походить від будинку Романових. Він повернув із заслання останніх із живих Романових. Були повернуті Федір Микитович з дружиною Ксенією та дітьми. З осені 1602 року Михайло декілька років проживав у Клині (на даний час Володимирська область, Юр’е-Покровський район), у свого дядька Івана Микитовича, а вже після зверження Шуйського та приходу до влади Семибоярщини він опинився у Москві, де і знаходився до осені 1612 року.

На прикінці зими 1613 року до Костроми прибули представники Земського собору, які оголосили 16-ти річному Михайлу Романову про те, що його обрали новим царем Россії. Більше аніж 6 годин представники Земського собору благали Михайла стати царем та лише після розмови матері Михайла, інокінею Марфою з рязанським архієпископом Феодоритом, вона надала згоду на царювання Михайла. 11 липня 1613 року у Успенському соборі відбулось вінчання на царство.

Цар Михайло був молодий та недосвідчений. Однак він не став маріонеткою у руках бояр, а розпочав реально керувати країною. Трон під Михайлом, ще не був стійким, так як на нього претендували одразу ще троє осіб: Карл Філіп – принц Швеції, Владислав – королевич Польський та Іван –син Лжедмитра ІІ та Марини Мнішек.  Земський собор – російський парламент 16-17 сторічь, який ззивався в особливих випадках, тепер став радним органом тогочасної Росії. Після казні Івана, розпочалася війна із Польщею та Швецією. Внаслідок якої був укладений Столбовський мирний договір.

Син боярина Федора Романова (з 1619 — патріарх Філарет). Обраний на престол Земським собором 21 лютого 1613 р. За Михайла Федоровича провідну роль в управлінні державою відігравали його близькі родичі (в 1619-1633 фактично правив його батько).

У 1618 р., після спроби польського королевича Владислава в 16171618 рр. захопити Москву, уклав Деулінське перемир'я, за яким до Речі Посполитої відійшла Чернігово-Сіверська земля, захоплена Московським князівством у 1503 р..

У 1632-1634 вів невдалу війну з Річчю Посполитою, в якій на стороні польських військ воювали українські козаки на чолі з гетьманом Тимошем Орендаренком (див: також Поляновський мир 1634).

Продовжував вести загарбницькі війни в Сибіру.

За часів царства Михайла Федоровича було розширено відносини з Європою, видано першу рукописну газету «Вісті-Куранти» (1621), утворено «полки нового строю» (регулярні військові полки, навчені по-європейськи та очолювані найманими європейськими офіцерами).

Джерела[ред.ред. код]

  • Васенко П. Г., «Бояре Романовы и воцарение Михаила Федоровича». — г. СПб, 1913 г. (рос.)
  • Сташевский Е., «Очерки по истории царствования Михаила Федоровича». — г. Киев. 1913 г. — Ч. I. (рос.)
  • Соловьев С. М., «Обзор царствования Михаила Федоровича Романова». — г. СПб., 1859 г. (рос.)


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.